1 В то время Ирод четвертовластник услышал молву об Иисусе 2 и сказал служащим при нем: это Иоанн Креститель; он воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им. 3 Ибо Ирод, взяв Иоанна, связал его и посадил в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, 4 потому что Иоанн говорил ему: не должно тебе иметь ее. 5 И хотел убить его, но боялся народа, потому что его почитали за пророка. 6 Во время же празднования дня рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед собранием и угодила Ироду, 7 посему он с клятвою обещал ей дать, чего она ни попросит. 8 Она же, по наущению матери своей, сказала: дай мне здесь на блюде голову Иоанна Крестителя. 9 И опечалился царь, но, ради клятвы и возлежащих с ним, повелел дать ей, 10 и послал отсечь Иоанну голову в темнице. 11 И принесли голову его на блюде и дали девице, а она отнесла матери своей. 12 Ученики же его, придя, взяли тело его и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу.
13 И, услышав, Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место один; а народ, услышав о том, пошел за Ним из городов пешком. 14 И, выйдя, Иисус увидел множество людей и сжалился над ними, и исцелил больных их. 15 Когда же настал вечер, приступили к Нему ученики Его и сказали: место здесь пустынное и время уже позднее; отпусти народ, чтобы они пошли в селения и купили себе пищи. 16 Но Иисус сказал им: не нужно им идти, вы дайте им есть. 17 Они же говорят Ему: у нас здесь только пять хлебов и две рыбы. 18 Он сказал: принесите их Мне сюда. 19 И велел народу возлечь на траву и, взяв пять хлебов и две рыбы, воззрел на небо, благословил и, преломив, дал хлебы ученикам, а ученики народу. 20 И ели все и насытились; и набрали оставшихся кусков двенадцать коробов полных; 21 а евших было около пяти тысяч человек, кроме женщин и детей.
22 И тотчас понудил Иисус учеников Своих войти в лодку и отправиться прежде Его на другую сторону, пока Он отпустит народ. 23 И, отпустив народ, Он взошел на гору помолиться наедине; и вечером оставался там один. 24 А лодка была уже на средине моря, и ее било волнами, потому что ветер был противный. 25 В четвертую же стражу ночи пошел к ним Иисус, идя по морю. 26 И ученики, увидев Его идущего по морю, встревожились и говорили: это призрак; и от страха вскричали. 27 Но Иисус тотчас заговорил с ними и сказал: ободритесь; это Я, не бойтесь. 28 Петр сказал Ему в ответ: Господи! если это Ты, повели мне придти к Тебе по воде. 29 Он же сказал: иди. И, выйдя из лодки, Петр пошел по воде, чтобы подойти к Иисусу, 30 но, видя сильный ветер, испугался и, начав утопать, закричал: Господи! спаси меня. 31 Иисус тотчас простер руку, поддержал его и говорит ему: маловерный! зачем ты усомнился? 32 И, когда вошли они в лодку, ветер утих. 33 Бывшие же в лодке подошли, поклонились Ему и сказали: истинно Ты Сын Божий.
34 И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую. 35 Жители того места, узнав Его, послали во всю окрестность ту и принесли к Нему всех больных, 36 и просили Его, чтобы только прикоснуться к краю одежды Его; и которые прикасались, исцелялись.
Ув’язнення й смерть Івана Христителя
1 Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,
2 і сказав своїм слугам: “Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним”…
3 Бо Ірод схопив був Івана, і зв’язав його, і посадив у в’язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4 Бо до нього Іван говорив: “Не годиться тобі її мати!”
5 І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
6 А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.
7 Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 А вона, за намовою матері своєї: “Дай мені, — проказала, — отут на полумиску голову Івана Христителя!..”
9 І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10 І послав стяти Івана у в’язниці.
11 І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері…
12 А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
Чудо нагодування п’яти тисяч народу
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, — і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: “Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, — хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі”.
16 А Ісус їм сказав: “Не потрібно відходити їм, — нагодуйте їх ви!”
17 Вони ж кажуть Йому: “Не маємо чим тут, — тільки п’ятеро хлібів й дві риби”.
18 А Він відказав: “Принесіть Мені їх сюди”.
19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п’ятеро хлібів й дві риби, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.
20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів…
21 Їдців же було мужів тисяч із п’ять, крім жінок і дітей.
Ісус іде по воді
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: “Мара!” І від страху вони закричали…
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: “Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!”
28 Петро ж відповів і сказав: “Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді”.
29 А Він відказав йому: “Іди”. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: “Рятуй мене, Господи!”…
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: “Маловірний, чого усумнився?”
32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: “Ти справді Син Божий!”
Ісус уздоровляє недужих у землі Генісаретській
34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоровлений був.