1 Иисус, продолжая говорить им притчами, сказал: 2 Царство Небесное подобно человеку царю, который сделал брачный пир для сына своего 3 и послал рабов своих звать званых на брачный пир; и не хотели придти. 4 Опять послал других рабов, сказав: скажите званым: вот, я приготовил обед мой, тельцы мои и что откормлено, заколото, и всё готово; приходите на брачный пир. 5 Но они, пренебрегши то, пошли, кто на поле свое, а кто на торговлю свою; 6 прочие же, схватив рабов его, оскорбили и убили их . 7 Услышав о сем, царь разгневался, и, послав войска́ свои, истребил убийц оных и сжег город их. 8 Тогда говорит он рабам своим: брачный пир готов, а званые не были достойны; 9 итак пойдите на распутия и всех, кого найдете, зовите на брачный пир. 10 И рабы те, выйдя на дороги, собрали всех, кого только нашли, и злых и добрых; и брачный пир наполнился возлежащими. 11 Царь, войдя посмотреть возлежащих, увидел там человека, одетого не в брачную одежду, 12 и говорит ему: друг! как ты вошел сюда не в брачной одежде? Он же молчал. 13 Тогда сказал царь слугам: связав ему руки и ноги, возьмите его и бросьте во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубов; 14 ибо много званых, а мало избранных.
15 Тогда фарисеи пошли и совещались, как бы уловить Его в словах. 16 И посылают к Нему учеников своих с иродианами, говоря: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив, и истинно пути Божию учишь, и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице; 17 итак скажи нам: как Тебе кажется? позволительно ли давать подать кесарю, или нет? 18 Но Иисус, видя лукавство их, сказал: что искушаете Меня, лицемеры? 19 покажите Мне монету, которою платится подать. Они принесли Ему динарий. 20 И говорит им: чье это изображение и надпись? 21 Говорят Ему: кесаревы. Тогда говорит им: итак отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. 22 Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.
23 В тот день приступили к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его: 24 Учитель! Моисей сказал: если кто умрет, не имея детей, то брат его пусть возьмет за себя жену его и восстановит семя брату своему; 25 было у нас семь братьев; первый, женившись, умер и, не имея детей, оставил жену свою брату своему; 26 подобно и второй, и третий, даже до седьмого; 27 после же всех умерла и жена; 28 итак, в воскресении, которого из семи будет она женою? ибо все имели ее. 29 Иисус сказал им в ответ: заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией, 30 ибо в воскресении ни женятся, ни выходят замуж, но пребывают, как Ангелы Божии на небесах. 31 А о воскресении мертвых не читали ли вы реченного вам Богом: 32 Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова? Бог не есть Бог мертвых, но живых. 33 И, слыша, народ дивился учению Его.
34 А фарисеи, услышав, что Он привел саддукеев в молчание, собрались вместе. 35 И один из них, законник, искушая Его, спросил, говоря: 36 Учитель! какая наибольшая заповедь в законе? 37 Иисус сказал ему: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим: 38 сия есть первая и наибольшая заповедь; 39 вторая же подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя; 40 на сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки.
41 Когда же собрались фарисеи, Иисус спросил их: 42 что́ вы думаете о Христе? чей Он сын? Говорят Ему: Давидов. 43 Говорит им: ка́к же Давид, по вдохновению, называет Его Господом, когда говорит: 44 сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих? 45 Итак, если Давид называет Его Господом, как же Он сын ему? 46 И никто не мог отвечать Ему ни слова; и с того дня никто уже не смел спрашивать Его.
Притча про гостей весільних
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
2 “Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: “Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, — і все готове. Ідіть на весілля!”
5 Та вони злегковажили та порозходились, — той на поле своє, а той на свій торг.
6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх .
7 І розгнівався цар, і послав своє військо, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Тоді каже рабам своїм: “Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весілля”.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
12 та й каже йому: “Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?” Той же мовчав.
13 Тоді цар сказав своїм слугам: “Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів”…
14 Бо багато покликаних, — та вибраних мало”.
Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами , і кажуть: “Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?”
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: “Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
19 Покажіть Мені гріш податковий”. І принесли динарія Йому.
20 А Він каже до них: “Чий це образ і напис?”
21 Ті відказують: “Кесарів”. Тоді каже Він їм: “Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже”.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Воскресення мертвих
23 Того дня приступили до Нього саддукеї , що твердять, ніби нема воскресення , і запитали Його,
24 та й сказали: “Учителю, Мойсей наказав: “Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, — і відновить насіння для брата свого”.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
27 А по всіх вмерла й жінка.
28 Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її”.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: “Помиляєтесь ви, не знавши Писання, ні Божої сили.
30 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
32 “Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих”.
33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.
Котра заповідь найбільша в Законі
34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
36 “Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?”
37 Він же промовив йому: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
39 А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”.
40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять ”.
Чий син Христос
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 і сказав: “Що ви думаєте про Христа? Чий Він син?” Вони Йому кажуть: “Давидів”.
43 Він до них промовляє: “Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 “Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм”.
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?”
46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова… І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.