1 Когда Иисус окончил все слова сии, то сказал ученикам Своим: 2 вы знаете, что через два дня будет Пасха, и Сын Человеческий предан будет на распятие.
3 Тогда собрались первосвященники и книжники и старейшины народа во двор первосвященника, по имени Каиафы, 4 и положили в совете взять Иисуса хитростью и убить; 5 но говорили: только не в праздник, чтобы не сделалось возмущения в народе.
6 Когда же Иисус был в Вифании, в доме Симона прокаженного, 7 приступила к Нему женщина с алавастровым сосудом мира драгоценного и возливала Ему возлежащему на голову. 8 Увидев это, ученики Его вознегодовали и говорили: к чему такая трата? 9 Ибо можно было бы продать это миро за большую цену и дать нищим. 10 Но Иисус, уразумев сие, сказал им: что смущаете женщину? она доброе дело сделала для Меня: 11 ибо нищих всегда имеете с собою, а Меня не всегда имеете; 12 возлив миро сие на тело Мое, она приготовила Меня к погребению; 13 истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие сие в целом мире, сказано будет в память ее и о том, что она сделала. 14 Тогда один из двенадцати, называемый Иуда Искариот, пошел к первосвященникам 15 и сказал: что вы дадите мне, и я вам предам Его? Они предложили ему тридцать сребренников; 16 и с того времени он искал удобного случая предать Его.
17 В первый же день опресночный приступили ученики к Иисусу и сказали Ему: где велишь нам приготовить Тебе пасху? 18 Он сказал: пойдите в город к такому-то и скажите ему: Учитель говорит: время Мое близко; у тебя совершу пасху с учениками Моими. 19 Ученики сделали, как повелел им Иисус, и приготовили пасху.
20 Когда же настал вечер, Он возлег с двенадцатью учениками; 21 и когда они ели, сказал: истинно говорю вам, что один из вас предаст Меня. 22 Они весьма опечалились, и начали говорить Ему, каждый из них: не я ли, Господи? 23 Он же сказал в ответ: опустивший со Мною руку в блюдо, этот предаст Меня; 24 впрочем Сын Человеческий идет, как писано о Нем, но горе тому человеку, которым Сын Человеческий предается: лучше было бы этому человеку не родиться. 25 При сем и Иуда, предающий Его, сказал: не я ли, Равви́? Иисус говорит ему: ты сказал.
26 И когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, преломил и, раздавая ученикам, сказал: приимите, ядите: сие есть Тело Мое. 27 И, взяв чашу и благодарив, подал им и сказал: пейте из нее все, 28 ибо сие есть Кровь Моя Нового Завета, за многих изливаемая во оставление грехов. 29 Сказываю же вам, что отныне не буду пить от плода сего виноградного до того дня, когда буду пить с вами новое вино в Царстве Отца Моего.
30 И, воспев, пошли на гору Елеонскую. 31 Тогда говорит им Иисус: все вы соблазнитесь о Мне в эту ночь, ибо написано: поражу пастыря, и рассеются овцы стада; 32 по воскресении же Моем предварю вас в Галилее. 33 Петр сказал Ему в ответ: если и все соблазнятся о Тебе, я никогда не соблазнюсь. 34 Иисус сказал ему: истинно говорю тебе, что в эту ночь, прежде нежели пропоет петух, трижды отречешься от Меня. 35 Говорит Ему Петр: хотя бы надлежало мне и умереть с Тобою, не отрекусь от Тебя. Подобное говорили и все ученики.
36 Потом приходит с ними Иисус на место, называемое Гефсимания, и говорит ученикам: посидите тут, пока Я пойду, помолюсь там. 37 И, взяв с Собою Петра и обоих сыновей Зеведеевых, начал скорбеть и тосковать. 38 Тогда говорит им Иисус: душа Моя скорбит смертельно; побудьте здесь и бодрствуйте со Мною. 39 И, отойдя немного, пал на лице Свое, молился и говорил: Отче Мой! если возможно, да минует Меня чаша сия; впрочем не как Я хочу, но как Ты. 40 И приходит к ученикам и находит их спящими, и говорит Петру: та́к ли не могли вы один час бодрствовать со Мною? 41 бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение: дух бодр, плоть же немощна. 42 Еще, отойдя в другой раз, молился, говоря: Отче Мой! если не может чаша сия миновать Меня, чтобы Мне не пить ее, да будет воля Твоя. 43 И, придя, находит их опять спящими, ибо у них глаза отяжелели. 44 И, оставив их, отошел опять и помолился в третий раз, сказав то же слово. 45 Тогда приходит к ученикам Своим и говорит им: вы всё еще спите и почиваете? вот, приблизился час, и Сын Человеческий предается в руки грешников; 46 встаньте, пойдем: вот, приблизился предающий Меня.
47 И, когда еще говорил Он, вот Иуда, один из двенадцати, пришел, и с ним множество народа с мечами и кольями, от первосвященников и старейшин народных. 48 Предающий же Его дал им знак, сказав: Кого я поцелую, Тот и есть, возьмите Его. 49 И, тотчас подойдя к Иисусу, сказал: радуйся, Равви́! И поцеловал Его. 50 Иисус же сказал ему: друг, для чего ты пришел? Тогда подошли и возложили руки на Иисуса, и взяли Его. 51 И вот, один из бывших с Иисусом, простерши руку, извлек меч свой и, ударив раба первосвященникова, отсек ему ухо. 52 Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в его место, ибо все, взявшие меч, мечом погибнут; 53 или думаешь, что Я не могу теперь умолить Отца Моего, и Он представит Мне более, нежели двенадцать легионов Ангелов? 54 как же сбудутся Писания, что та́к должно быть? 55 В тот час сказал Иисус народу: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями взять Меня; каждый день с вами сидел Я, уча в храме, и вы не брали Меня. 56 Сие же всё было, да сбудутся писания пророков. Тогда все ученики, оставив Его, бежали.
57 А взявшие Иисуса отвели Его к Каиафе первосвященнику, куда собрались книжники и старейшины. 58 Петр же следовал за Ним издали, до двора первосвященникова; и, войдя внутрь, сел со служителями, чтобы видеть конец. 59 Первосвященники и старейшины и весь синедрион искали лжесвидетельства против Иисуса, чтобы предать Его смерти, 60 и не находили; и, хотя много лжесвидетелей приходило, не нашли. Но наконец пришли два лжесвидетеля 61 и сказали: Он говорил: могу разрушить храм Божий и в три дня создать его. 62 И, встав, первосвященник сказал Ему: что же ничего не отвечаешь? что́ они против Тебя свидетельствуют? 63 Иисус молчал. И первосвященник сказал Ему: заклинаю Тебя Богом живым, скажи нам, Ты ли Христос, Сын Божий? 64 Иисус говорит ему: ты сказал; даже сказываю вам: отныне у́зрите Сына Человеческого, сидящего одесную силы и грядущего на облаках небесных. 65 Тогда первосвященник разодрал одежды свои и сказал: Он богохульствует! на что́ еще нам свидетелей? вот, теперь вы слышали богохульство Его! 66 как вам кажется? Они же сказали в ответ: повинен смерти. 67 Тогда плевали Ему в лице и заушали Его; другие же ударяли Его по ланитам 68 и говорили: прореки нам, Христос, кто ударил Тебя?
69 Петр же сидел вне на дворе. И подошла к нему одна служанка и сказала: и ты был с Иисусом Галилеянином. 70 Но он отрекся перед всеми, сказав: не знаю, что ты говоришь. 71 Когда же он выходил за ворота, увидела его другая, и говорит бывшим там: и этот был с Иисусом Назореем. 72 И он опять отрекся с клятвою, что не знает Сего Человека. 73 Немного спустя подошли стоявшие там и сказали Петру: точно и ты из них, ибо и речь твоя обличает тебя. 74 Тогда он начал клясться и божиться, что не знает Сего Человека. И вдруг запел петух. 75 И вспомнил Петр слово, сказанное ему Иисусом: прежде нежели пропоет петух, трижды отречешься от Меня. И выйдя вон, плакал горько.
Ісус ізнов нагадує про Свою муку
1 І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2 “Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, — і Людський Син буде виданий на розп’яття”.
Синедріон ухвалює забити Ісуса
3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,
4 і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.
5 І вони говорили: “Та не в свято, щоб, бува , колотнеча в народі не сталась”.
Намащення Ісуса миром
6 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
8 Як побачили ж учні це , то обурилися та й сказали: “Нащо таке марнотратство?
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим”.
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: “Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.
13 Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!”
Юдина зрада
14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
15 і сказав: “Що хочете дати мені, — і я вам Його видам?” І вони йому виплатили тридцять срібняків .
16 І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.
Таємна Вечеря
17 А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: “Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?”
18 А Він відказав: “Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе”.
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
21 І, як вони споживали, Він сказав: “Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене”…
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: “Чи не я то, о Господи?”
23 А Він відповів і промовив: “Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24 Людський Син справді йде , як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!”
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: “Чи не я то, Учителю?” Відказав Він йому: “Ти сказав”…
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: “Прийміть, споживайте, це — тіло Моє”.
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: “Пийте з неї всі,
28 бо це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
29 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця”.
Учні наостанку спокусяться
30 А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.
31 Промовляє тоді їм Ісус: “Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: “Уражу пастиря, — і розпорошаться вівці отари”.
32 По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї”.
33 А Петро відповів і сказав Йому: “Якби й усі спокусились про Тебе, — я не спокушуся ніколи”.
34 Промовив до нього Ісус: “Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене”…
35 Говорить до Нього Петро: “Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!” Так сказали й усі учні.
Страждання в Гефсиманії
36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: “Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам”.
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.
38 Тоді промовляє до них: “Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною”…
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, — не як Я хочу, а як Ти”…
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: “Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?..
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьорий бо дух, але немічне тіло”.
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: “Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!”
43 І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.
44 І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: “Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Людський…
46 Уставайте, ходім, — ось наблизився Мій зрадник!”
Страждання і смерть Ісуса Христа.
Схоплення Ісуса
47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: “Кого поцілую, то Він, — беріть Його”.
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: “Радій , Учителю!” І поцілував Його.
50 Ісус же йому відказав: “Чого, друже, прийшов ти?” Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопили Його.
51 А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
52 Тоді промовляє до нього Ісус: “Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, — від меча і загинуть.
53 Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?
54 Але як має збутись Писання, що так статися мусить?”
55 Тієї години промовив Ісус до народу: “Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли ви.
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків”. Усі учні тоді залишили Його й повтікали…
Нічний суд у Кайяфи
57 А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
58 Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.
59 А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
60 і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з’явилися двоє,
61 і сказали: “Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його”.
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: “Ти нічого не відповідаєш на те , що свідчать супроти Тебе?”
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: “Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?”
64 Промовляє до нього Ісус: “Ти сказав… А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої , і на хмарах небесних приходитиме!”
65 Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: “Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!
66 Як вам іздається?” Вони ж відповіли та сказали: “Повинен умерти!”
Знущання над Ісусом у Кайяфи
67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,
68 і казали: “Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?”…
Петро тричі відрікається Ісуса
69 А Петро перед домом сидів на подвір’ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: “І ти був з Ісусом Галілеянином!”
70 А він перед всіма відрікся, сказавши: “Не відаю я, що ти кажеш”…
71 А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям : “Оцей був з Ісусом Назарянином!”
72 І він знову відрікся та став присягатись: “Не знаю Цього Чоловіка!”…
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: “І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе”.
74 Тоді він став клястись та божитись: “Не знаю Цього Чоловіка!” І заспівав півень хвилі тієї…
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: “Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене”. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав…