1 Тогда Он, войдя в лодку, переправился обратно и прибыл в Свой город. 2 И вот, принесли к Нему расслабленного, положенного на постели. И, видя Иисус веру их, сказал расслабленному: дерзай, чадо! прощаются тебе грехи твои. 3 При сем некоторые из книжников сказали сами в себе: Он богохульствует. 4 Иисус же, видя помышления их, сказал: для чего вы мыслите худое в сердцах ваших? 5 ибо что легче сказать: прощаются тебе грехи, или сказать: встань и ходи? 6 Но чтобы вы знали, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи, — тогда говорит расслабленному: встань, возьми постель твою, и иди в дом твой. 7 И он встал, взял постель свою и пошел в дом свой. 8 Народ же, видев это, удивился и прославил Бога, давшего такую власть человекам.
9 Проходя оттуда, Иисус увидел человека, сидящего у сбора пошлин, по имени Матфея, и говорит ему: следуй за Мною. И он встал и последовал за Ним. 10 И когда Иисус возлежал в доме, многие мытари и грешники пришли и возлегли с Ним и учениками Его. 11 Увидев то, фарисеи сказали ученикам Его: для чего Учитель ваш ест и пьет с мытарями и грешниками? 12 Иисус же, услышав это, сказал им: не здоровые имеют нужду во враче, но больные, 13 пойдите, научитесь, что́ значит: милости хочу, а не жертвы? Ибо Я пришел призвать не праведников, но грешников к покаянию.
14 Тогда приходят к Нему ученики Иоанновы и говорят: почему мы и фарисеи постимся много, а Твои ученики не постятся? 15 И сказал им Иисус: могут ли печалиться сыны чертога брачного, пока с ними жених? Но придут дни, когда отнимется у них жених, и тогда будут поститься. 16 И никто к ветхой одежде не приставляет заплаты из небеленой ткани, ибо вновь пришитое отдерет от старого, и дыра будет еще хуже. 17 Не вливают также вина молодого в мехи ветхие; а иначе прорываются мехи, и вино вытекает, и мехи пропадают, но вино молодое вливают в новые мехи, и сберегается то и другое.
18 Когда Он говорил им сие, подошел к Нему некоторый начальник и, кланяясь Ему, говорил: дочь моя теперь умирает; но приди, возложи на нее руку Твою, и она будет жива. 19 И встав, Иисус пошел за ним, и ученики Его.
20 И вот, женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением, подойдя сзади, прикоснулась к краю одежды Его, 21 ибо она говорила сама в себе: если только прикоснусь к одежде Его, выздоровею. 22 Иисус же, обратившись и увидев ее, сказал: дерзай, дщерь! вера твоя спасла тебя. Женщина с того часа стала здорова.
23 И когда пришел Иисус в дом начальника и увидел свирельщиков и народ в смятении, 24 сказал им: выйдите вон, ибо не умерла девица, но спит. И смеялись над Ним. 25 Когда же народ был выслан, Он, войдя, взял ее за руку, и девица встала. 26 И разнесся слух о сем по всей земле той.
27 Когда Иисус шел оттуда, за Ним следовали двое слепых и кричали: помилуй нас, Иисус, сын Давидов! 28 Когда же Он пришел в дом, слепые приступили к Нему. И говорит им Иисус: веруете ли, что Я могу это сделать? Они говорят Ему: ей, Господи! 29 Тогда Он коснулся глаз их и сказал: по вере вашей да будет вам. 30 И открылись глаза их; и Иисус строго сказал им: смотрите, чтобы никто не узнал. 31 А они, выйдя, разгласили о Нем по всей земле той.
32 Когда же те выходили, то привели к Нему человека немого бесноватого. 33 И когда бес был изгнан, немой стал говорить. И народ, удивляясь, говорил: никогда не бывало такого явления в Израиле. 34 А фарисеи говорили: Он изгоняет бесов силою князя бесовского.
35 И ходил Иисус по всем городам и селениям, уча в синагогах их, проповедуя Евангелие Царствия и исцеляя всякую болезнь и всякую немощь в людях. 36 Видя толпы народа, Он сжалился над ними, что они были изнурены и рассеяны, как овцы, не имеющие пастыря. 37 Тогда говорит ученикам Своим: жатвы много, а делателей мало; 38 итак молите Господина жатвы, чтобы выслал делателей на жатву Свою.
Уздоровлення розслабленого
1 І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
2 І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: “Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!”
3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: “Він богозневажає”.
4 Ісус же думки їхні знав і сказав: “Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?”
5 Що легше, — сказати: “Прощаються тобі гріхи”, чи сказати: “Уставай та й ходи?”
6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, — тож каже Він розслабленому: “Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!”
7 Той устав і пішов у свій дім.
8 А натовп, побачивши це , налякався, — і славив Бога, що людям Він дав таку владу!..
Покликання Матвія. Ісус не цурається грішників
9 А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвій, що сидів на митниці, та й каже йому: “Іди за Мною!” Той устав, і пішов услід за Ним.
10 І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.
11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: “Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?”
12 А Він це почув та й сказав: “Лікаря не потребують здорові, а слабі!
13 Ідіть же, і навчіться, що то є: “Милости хочу, а не жертви”. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння”.
Про піст
14 Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: “Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?”
15 Ісус же промовив до них: “Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й постити будуть вони.
16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, — бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.
17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, — і одне й друге збережено буде”.
Уздоровлення кровотечивої. Воскресіння дочки старшого синагоги
18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: “Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе”.
19 І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.
20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.
21 Бо вона говорила про себе: “Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю”.
22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: “Будь бадьорою, дочко, — твоя віра спасла тебе!” І одужала жінка з тієї години.
23 А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,
24 то сказав: “Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить”. І насміхалися з Нього.
25 А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина встала!
26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні.
Ісус уздоровляє очі двом сліпцям
27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: “Змилуйсь над нами, Сину Давидів!”
28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: “Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце?” Говорять до Нього вони: “Так, Господи”.
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: “Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!”
30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: “Глядіть, — щоб ніхто не довідавсь про це !”
31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
Уздоровлення німого
32 Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
33 І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ, і казав: “Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!”
34 Фарисеї ж казали: “Виганяє Він демонів силою князя демонів”.
Ісус обходить міста галілейські
35 І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.
36 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, “як ті вівці, що не мають пастуха”.
37 Тоді Він казав Своїм учням: “Жниво справді велике, та робітників мало;
38 тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав”.