1 Слово Господне, которое было к Михею Морасфитину во дни Иоафама, Ахаза и Езекии, царей Иудейских, и которое открыто ему о Самарии и Иерусалиме.
2 Слушайте, все народы, внимай, земля и все, что наполняет ее! Да будет Господь Бог свидетелем против вас, Господь из святого храма Своего! 3 Ибо вот, Господь исходит от места Своего, низойдет и наступит на высоты земли, — 4 и горы растают под Ним, долины распадутся, как воск от огня, как воды, льющиеся с крутизны. 5 Все это — за нечестие Иакова, за грех дома Израилева. От кого нечестие Иакова? не от Самарии ли? Кто устроил высоты в Иудее? не Иерусалим ли? 6 За то сделаю Самарию грудою развалин в поле, местом для разведения винограда; низрину в долину камни ее и обнажу основания ее. 7 Все истуканы ее будут разбиты и все любодейные дары ее сожжены будут огнем, и всех идолов ее предам разрушению, ибо из любодейных даров она устраивала их, на любодейные дары они и будут обращены. 8 Об этом буду я плакать и рыдать, буду ходить, как ограбленный и обнаженный, выть, как шакалы, и плакать, как страусы, 9 потому что болезненно поражение ее, дошло до Иуды, достигло даже до ворот народа моего, до Иерусалима. 10 Не объявляйте об этом в Гефе, не плачьте там громко; но в селении Офра покрой себя пеплом. 11 Переселяйтесь, жительницы Шафира, срамно обнаженные; не убежит и живущая в Цаане; плач в селении Ецель не даст вам остановиться в нем. 12 Горюет о своем добре жительница Марофы, ибо сошло бедствие от Господа к воротам Иерусалима. 13 Запрягай в колесницу быстрых, жительница Лахиса; ты — начало греха дщери Сионовой, ибо у тебя появились преступления Израиля. 14 Посему ты посылать будешь дары в Морешеф-Геф; но селения Ахзива будут обманом для царей Израилевых. 15 Еще наследника приведу к тебе, жительница Мореша; он пройдет до Одоллама, славы Израиля. 16 Сними с себя волосы, остригись, скорбя о нежно любимых сынах твоих; расширь из-за них лысину, как у линяющего орла, ибо они переселены будут от тебя.
Гнів Божий на Юдею та Ізраїля
1 Слово Господнє, що було до морешетського Михея за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, яке він бачив на Самарію та Єрусалим.
2 “Почуйте оце , всі народи, послухай, ти земле та все, що на ній! І хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь з храму святого Свого!
3 Бо Господь ось виходить із місця Свого, і Він сходить і ступає по висотах землі.
4 І топляться гори під Ним, і тануть долини, мов віск від огню, мов ті води, що ллються з узбіччя.
5 Усе це за провинення Якова, за гріхи дому Ізраїля. Хто провинення Якова, — чи ж не Самарія? А хто гріх дому Юдиного, — чи ж не Єрусалим?
6 І зроблю Самарію руїною в полі, за місце садити виноград, і повикидаю в долину каміння її, і відкрию основи її.
7 І потовчені будуть усі її ідоли, всі ж дарунки її за розпусту попалені будуть в огні, і всіх бовванів її Я віддам на спустошення. Бо зібрала вона від дарунків за блуд, і на подарунки за блуд це повернеться.
8 Над оцим голоситиму я та ридатиму, ходитиму босий й нагий, заводити буду, немов ті шакали, і буду тужити, як струсі!
9 Бо рани її невигойні, бо це аж до Юди прийшло, воно досягло аж до брами народу Мого, аж до Єрусалиму.
10 Цього не оголошуйте в Ґаті , і плакати — не плачте, качайтесь по поросі в Бет‑Леафрі.
11 Переходь собі ти, о мешканко Шафіру, нага, осоромлена, — вже ‑бо не вийде мешканка Цаанану, голосіння Бет‑Гаецелу не дасть вам спинитися в ньому.
12 Бо мешканка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа.
13 Запряжи баскі коні до воза, мешканко Лахішу! Ти початок гріха для сіонської доньки, бо знайшлись серед тебе провини Ізраїлеві,
14 тому‑то даси розводові листи на Морешет‑Ґат. Доми Ахзіва — омана для Ізраїлевих царів.
15 Спроваджу тобі ще спадкоємця Я, о мешканко Мареші, — аж по Адуллам прийде слава Ізраїля.
16 Зроби собі лисину та острижися за синів своїх любих, пошир свою лисину, мов ув орла , бо пішли на вигнання від тебе вони!