1 Отправившись оттуда, приходит в пределы Иудейские за Иорданскою стороною. Опять собирается к Нему народ, и, по обычаю Своему, Он опять учил их. 2 Подошли фарисеи и спросили, искушая Его: позволительно ли разводиться мужу с женою? 3 Он сказал им в ответ: что заповедал вам Моисей? 4 Они сказали: Моисей позволил писать разводное письмо и разводиться. 5 Иисус сказал им в ответ: по жестокосердию вашему он написал вам сию заповедь. 6 В начале же создания, Бог мужчину и женщину сотворил их. 7 Посему оставит человек отца своего и мать 8 и прилепится к жене своей, и будут два одною плотью; так что они уже не двое, но одна плоть. 9 Итак, что Бог сочетал, того человек да не разлучает. 10 В доме ученики Его опять спросили Его о том же. 11 Он сказал им: || кто разведется с женою своею и женится на другой, тот прелюбодействует от нее; 12 и если жена разведется с мужем своим и выйдет за другого, прелюбодействует.
13 Приносили к Нему детей, чтобы Он прикоснулся к ним; ученики же не допускали приносящих. 14 Увидев то , Иисус вознегодовал и сказал им: пустите детей приходить ко Мне и не препятствуйте им, ибо таковых есть Царствие Божие. 15 Истинно говорю вам: кто не примет Царствия Божия, как дитя, тот не войдет в него. 16 И, обняв их, возложил руки на них и благословил их.
17 Когда выходил Он в путь, подбежал некто, пал пред Ним на колени и спросил Его: Учитель благий! что мне делать, чтобы наследовать жизнь вечную? 18 Иисус сказал ему: что ты называешь Меня благим? Никто не благ, как только один Бог. 19 Знаешь заповеди: не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, не обижай, почитай отца твоего и мать. 20 Он же сказал Ему в ответ: Учитель! всё это сохранил я от юности моей. 21 Иисус, взглянув на него, полюбил его и сказал ему: одного тебе недостает: пойди, всё, что имеешь, продай и раздай нищим, и будешь иметь сокровище на небесах; и приходи, последуй за Мною, взяв крест. 22 Он же, смутившись от сего слова, отошел с печалью, потому что у него было большое имение. 23 И, посмотрев вокруг, Иисус говорит ученикам Своим: || как трудно имеющим богатство войти в Царствие Божие! 24 Ученики ужаснулись от слов Его. Но Иисус опять говорит им в ответ: дети! как трудно надеющимся на богатство войти в Царствие Божие! 25 Удобнее верблюду пройти сквозь игольные уши, нежели богатому войти в Царствие Божие. 26 Они же чрезвычайно изумлялись и говорили между собою: кто же может спастись? 27 Иисус, воззрев на них, говорит: человекам это невозможно, но не Богу, ибо всё возможно Богу.
28 И начал Петр говорить Ему: вот, мы оставили всё и последовали за Тобою. 29 Иисус сказал в ответ: истинно говорю вам: нет никого, кто оставил бы дом, или братьев, или сестер, или отца, или мать, или жену, или детей, или зе́мли, ради Меня и Евангелия, 30 и не получил бы ныне, во время сие, среди гонений, во сто крат более домов, и братьев и сестер, и отцов, и матерей, и детей, и земель, а в веке грядущем жизни вечной. 31 Многие же будут первые последними, и последние первыми.
32 Когда были они на пути, восходя в Иерусалим, Иисус шел впереди их, а они ужасались и, следуя за Ним, были в страхе. || Подозвав двенадцать, Он опять начал им говорить о том, что́ будет с Ним: 33 вот, мы восходим в Иерусалим, и Сын Человеческий предан будет первосвященникам и книжникам, и осудят Его на смерть, и предадут Его язычникам, 34 и поругаются над Ним, и будут бить Его, и оплюют Его, и убьют Его; и в третий день воскреснет. 35 Тогда подошли к Нему сыновья Зеведеевы Иаков и Иоанн и сказали: Учитель! мы желаем, чтобы Ты сделал нам, о чем попросим. 36 Он сказал им: что хотите, чтобы Я сделал вам? 37 Они сказали Ему: дай нам сесть у Тебя, одному по правую сторону, а другому по левую, в славе Твоей. 38 Но Иисус сказал им: не знаете, чего просите. Можете ли пить чашу, которую Я пью, и креститься крещением, которым Я крещусь? 39 Они отвечали: можем. Иисус же сказал им: чашу, которую Я пью, будете пить, и крещением, которым Я крещусь, будете креститься; 40 а дать сесть у Меня по правую сторону и по левую — не от Меня зависит , но кому уготовано. 41 И, услышав, десять начали негодовать на Иакова и Иоанна. 42 Иисус же, подозвав их, сказал им: вы знаете, что почитающиеся князьями народов господствуют над ними, и вельможи их властвуют ими. 43 Но между вами да не будет так: а кто хочет быть бо́льшим между вами, да будет вам слугою; 44 и кто хочет быть первым между вами, да будет всем рабом. 45 Ибо и Сын Человеческий не для того пришел, чтобы Ему служили, но чтобы послужить и отдать душу Свою для искупления многих.
46 Приходят в Иерихон. И когда выходил Он из Иерихона с учениками Своими и множеством народа, Вартимей, сын Тимеев, слепой сидел у дороги, прося милостыни. 47 Услышав, что это Иисус Назорей, он начал кричать и говорить: Иисус, Сын Давидов! помилуй меня. 48 Многие заставляли его молчать; но он еще более стал кричать: Сын Давидов! помилуй меня. 49 Иисус остановился и велел его позвать. Зовут слепого и говорят ему: не бойся, вставай, зовет тебя. 50 Он сбросил с себя верхнюю одежду, встал и пришел к Иисусу. 51 Отвечая ему, Иисус спросил: чего ты хочешь от Меня? Слепой сказал Ему: Учитель! чтобы мне прозреть. 52 Иисус сказал ему: иди, вера твоя спасла тебя. И он тотчас прозрел и пошел за Иисусом по дороге.
Що Бог спарував, людина нехай не розлучує
1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.
2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: “Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?”
3 А Він відповів і сказав їм: “Що Мойсей заповів вам?”
4 Вони ж відказали: “Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити”.
5 Ісус же промовив до них: “То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.
6 Бог же з початку творіння “створив чоловіком і жінкою їх.
7 Покине тому чоловік свого батька та матір,
8 і стануть обоє вони одним тілом”, — тим то немає вже двох, але одне тіло.
9 Тож, що Бог спарував, — людина нехай не розлучує!”
10 А вдома про це учні знов запитали Його.
11 І Він їм відказав: “Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.
12 І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона”.
Ісус благословляє діток
13 Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14 А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: “Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!
15 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде”.
16 І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.
Ісус і багатий юнак
17 І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: “Учителю Добрий , — що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?”
18 Ісус же йому відказав: “Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19 Знаєш заповіді: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво”, не кривди, “шануй свого батька та матір”.
20 А він відказав Йому: “Учителю, — це все виконав я ще змалку”.
21 Ісус же поглянув на нього з любов’ю, і промовив йому: “Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста”.
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!
23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: “Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!”
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: “Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!”
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: “Хто ж тоді може спастися?”
27 Ісус же поглянув на них і промовив: “Неможливе це людям, а не Богові. Бо “для Бога можливе все!”
Нагорода апостолам
28 А Петро став казати Йому: “От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом”.
29 Ісус відказав: “Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, — домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному — вічне життя.
31 І багато хто з перших стануть останніми, а останні — першими”.
Ісус утретє провіщає Свою смерть та воскресення
32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
33 “Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34 і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб’ють, — але третього дня Він воскресне!”
Прохання Зеведеєвих синів
35 І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: “Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе”.
36 А Він їх поспитав: “Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?”
37 Вони ж відказали Йому: “Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один”!
38 А Ісус відказав їм: “Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу , що Я її п’ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?”
39 Вони відказали Йому: “Можемо”. А Ісус їм сказав: “Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
40 А сидіти праворуч Мене та ліворуч — не Моє це давати, а кому уготовано”.
41 Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.
Хто хоче бути першим, нехай буде він вам за раба
42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: “Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.
44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.
45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох”.
Уздоровлення сліпого
46 І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47 І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: “Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!”
48 І сварились на нього багато хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: “Сину Давидів, — змилуйся надо мною!”
49 І спинився Ісус та й сказав: “Покличте його!” І кличуть сліпого та й кажуть йому: “Будь бадьорий, устань, — Він кличе тебе”.
50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.
51 А Ісус відповів і сказав йому: “Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?” Сліпий же Йому відказав: “Учителю, — нехай я прозрю!”
52 Ісус же до нього промовив: “Іди, — твоя віра спасла тебе!” І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.