1 Через два дня надлежало быть празднику Пасхи и опресноков. И искали первосвященники и книжники, как бы взять Его хитростью и убить; 2 но говорили: только не в праздник, чтобы не произошло возмущения в народе.
3 И когда был Он в Вифании, в доме Симона прокаженного, и возлежал, — пришла женщина с алавастровым сосудом мира из нарда чистого, драгоценного и, разбив сосуд, возлила Ему на голову. 4 Некоторые же вознегодовали и говорили между собою: к чему сия трата мира? 5 Ибо можно было бы продать его более нежели за триста динариев и раздать нищим. И роптали на нее. 6 Но Иисус сказал: оставьте ее; что́ ее смущаете? Она доброе дело сделала для Меня. 7 Ибо нищих всегда имеете с собою и, когда захотите, можете им благотворить; а Меня не всегда имеете. 8 Она сделала, что́ могла: предварила помазать тело Мое к погребению. 9 Истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие сие в целом мире, сказано будет, в память ее, и о том, что́ она сделала.
10 И пошел Иуда Искариот, один из двенадцати, к первосвященникам, чтобы предать Его им. 11 Они же, услышав, обрадовались, и обещали дать ему сребренники. И он искал, как бы в удобное время предать Его.
12 В первый день опресноков, когда заколали пасхального агнца, говорят Ему ученики Его: где хочешь есть пасху? мы пойдем и приготовим. 13 И посылает двух из учеников Своих и говорит им: пойдите в город; и встретится вам человек, несущий кувшин воды; последуйте за ним 14 и куда он войдет, скажите хозяину дома того: Учитель говорит: где комната, в которой бы Мне есть пасху с учениками Моими? 15 И он покажет вам горницу большую, устланную, готовую: там приготовьте нам. 16 И пошли ученики Его, и пришли в город, и нашли, как сказал им; и приготовили пасху. 17 Когда настал вечер, Он приходит с двенадцатью. 18 И, когда они возлежали и ели, Иисус сказал: истинно говорю вам, один из вас, ядущий со Мною, предаст Меня. 19 Они опечалились и стали говорить Ему, один за другим: не я ли? и другой: не я ли? 20 Он же сказал им в ответ: один из двенадцати, обмакивающий со Мною в блюдо. 21 Впрочем Сын Человеческий идет, как писано о Нем; но горе тому человеку, которым Сын Человеческий предается: лучше было бы тому человеку не родиться.
22 И когда они ели, Иисус, взяв хлеб, благословил, преломил, дал им и сказал: приимите, ядите; сие есть Тело Мое. 23 И, взяв чашу, благодарив, подал им: и пили из нее все. 24 И сказал им: сие есть Кровь Моя Нового Завета, за многих изливаемая. 25 Истинно говорю вам: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда буду пить новое вино в Царствии Божием.
26 И, воспев, пошли на гору Елеонскую. 27 И говорит им Иисус: все вы соблазнитесь о Мне в эту ночь; ибо написано: поражу пастыря, и рассеются овцы. 28 По воскресении же Моем, Я предварю вас в Галилее. 29 Петр сказал Ему: если и все соблазнятся, но не я. 30 И говорит ему Иисус: истинно говорю тебе, что ты ныне, в эту ночь, прежде нежели дважды пропоет петух, трижды отречешься от Меня. 31 Но он еще с бо́льшим усилием говорил: хотя бы мне надлежало и умереть с Тобою, не отрекусь от Тебя. То́ же и все говорили.
32 Пришли в селение, называемое Гефсимания; и Он сказал ученикам Своим: посидите здесь, пока Я помолюсь. 33 И взял с Собою Петра, Иакова и Иоанна; и начал ужасаться и тосковать. 34 И сказал им: душа Моя скорбит смертельно; побудьте здесь и бодрствуйте. 35 И, отойдя немного, пал на землю и молился, чтобы, если возможно, миновал Его час сей; 36 и говорил: Авва Отче! всё возможно Тебе; пронеси чашу сию мимо Меня; но не чего Я хочу, а чего Ты. 37 Возвращается и находит их спящими, и говорит Петру: Симон! ты спишь? не мог ты бодрствовать один час? 38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение: дух бодр, плоть же немощна. 39 И, опять отойдя, молился, сказав то же слово. 40 И, возвратившись, опять нашел их спящими, ибо глаза у них отяжелели, и они не знали, что́ Ему отвечать. 41 И приходит в третий раз и говорит им: вы всё еще спите и почиваете? Кончено, пришел час: вот, предается Сын Человеческий в руки грешников. 42 Встаньте, пойдем; вот, приблизился предающий Меня.
43 И тотчас, как Он еще говорил, приходит Иуда, один из двенадцати, и с ним множество народа с мечами и кольями, от первосвященников и книжников и старейшин. 44 Предающий же Его дал им знак, сказав: Кого я поцелую, Тот и есть, возьмите Его и ведите осторожно. 45 И, придя, тотчас подошел к Нему и говорит: Равви́! Равви́! и поцеловал Его. 46 А они возложили на Него руки свои и взяли Его. 47 Один же из стоявших тут извлек меч, ударил раба первосвященникова и отсек ему ухо. 48 Тогда Иисус сказал им: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня. 49 Каждый день бывал Я с вами в храме и учил, и вы не брали Меня. Но да сбудутся Писания. 50 Тогда, оставив Его, все бежали. 51 Один юноша, завернувшись по нагому телу в покрывало, следовал за Ним; и воины схватили его. 52 Но он, оставив покрывало, нагой убежал от них.
53 И привели Иисуса к первосвященнику; и собрались к нему все первосвященники и старейшины и книжники. 54 Петр издали следовал за Ним, даже внутрь двора первосвященникова; и сидел со служителями, и грелся у огня. 55 Первосвященники же и весь синедрион искали свидетельства на Иисуса, чтобы предать Его смерти; и не находили. 56 Ибо многие лжесвидетельствовали на Него, но свидетельства сии не были достаточны. 57 И некоторые, встав, лжесвидетельствовали против Него и говорили: 58 мы слышали, как Он говорил: Я разрушу храм сей рукотворенный, и через три дня воздвигну другой, нерукотворенный. 59 Но и такое свидетельство их не было достаточно. 60 Тогда первосвященник стал посреди и спросил Иисуса: что́ Ты ничего не отвечаешь? что́ они против Тебя свидетельствуют? 61 Но Он молчал и не отвечал ничего. Опять первосвященник спросил Его и сказал Ему: Ты ли Христос, Сын Благословенного? 62 Иисус сказал: Я; и вы у́зрите Сына Человеческого, сидящего одесную силы и грядущего на облаках небесных. 63 Тогда первосвященник, разодрав одежды свои, сказал: на что еще нам свидетелей? 64 Вы слышали богохульство; как вам кажется? Они же все признали Его повинным смерти. 65 И некоторые начали плевать на Него и, закрывая Ему лице, ударять Его и говорить Ему: прореки. И слуги били Его по ланитам.
66 Когда Петр был на дворе внизу, пришла одна из служанок первосвященника 67 и, увидев Петра греющегося и всмотревшись в него, сказала: и ты был с Иисусом Назарянином. 68 Но он отрекся, сказав: не знаю и не понимаю, что ты говоришь. И вышел вон на передний двор; и запел петух. 69 Служанка, увидев его опять, начала говорить стоявшим тут: этот из них. 70 Он опять отрекся. Спустя немного, стоявшие тут опять стали говорить Петру: точно ты из них; ибо ты Галилеянин, и наречие твое сходно. 71 Он же начал клясться и божиться: не знаю Человека Сего, о Котором говорите. 72 Тогда петух запел во второй раз. И вспомнил Петр слово, сказанное ему Иисусом: прежде нежели петух пропоет дважды, трижды отречешься от Меня; и начал плакать.
Синедріон ухвалює забити Ісуса
1 За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.
2 Вони говорили: “Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась”.
Намащення Ісуса миром
3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
4 А дехто обурювались між собою й казали: “Нащо таке марнотратство на миро?
5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв , і вбогим роздати”. І нарікали на неї.
6 Ісус же сказав: “Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
7 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
8 Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон…
9 Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!”
Юдина зрада
10 Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.
Таємна Вечеря
12 А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: “Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?”
13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: “Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, — то йдіть за ним.
14 І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: “Учитель питає: “Де кімната Моя, в якій Я споживу зі Своїми учнями пасху?”
15 І він вам покаже велику горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас”.
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали вони пасху готувати.
17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: “Поправді кажу вам, що один з поміж вас, “який споживає зо Мною”, видасть Мене”…
19 Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: “Чи не я?”
20 А Він їм сказав: “Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною…
21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!”…
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: “Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!”
23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили з неї всі.
24 І промовив до них: “Це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.
25 Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!”
Учні наостанку спокусяться
26 А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.
27 Промовляє тоді їм Ісус: “Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: “Уражу пастиря, — і розпорошаться вівці!”
28 По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї”.
29 І відізвався до Нього Петро: “Хоч спокусяться й усі, — та не я!”
30 Ісус же йому відказав: “Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, — відречешся ти тричі від Мене!”
31 А він ще сильніш запевняв: “Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречуся Тебе!” Так же само сказали й усі…
Страждання в Гефсиманії
32 І приходять вони до місцевости, на ім’я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: “Посидьте ви тут, поки Я помолюся”.
33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити…
34 І сказав Він до них: “Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!”
35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
36 І благав Він: “Авва Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!.. А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти”…
37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: “Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти у спокусу, — бадьорий бо дух, але немічне тіло!”
39 І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.
40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати…
41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: “Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!..
42 Уставайте, ходім, — ось наблизивсь Мій зрадник”…
Страждання і смерть Ісуса Христа
Схоплення Ісуса
43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.
44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: “Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обережно ведіть”.
45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: “Учителю!” І поцілував Його…
46 Вони ж руки свої наклали на Нього, — і схопили Його.
47 А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
48 А Ісус їм промовив у відповідь: “Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.
49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання”.
50 Тоді всі полишили Його й повтікали…
51 Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його.
52 Але він, покривало покинувши, утік нагий.
Нічний суд у Кайяфи
53 А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
54 Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
55 А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знаходили.
56 Бо багато хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.
57 Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:
58 “Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, — і за три дні збудую інший, нерукотворний”.
59 Але й так не було їхнє свідчення згідне.
60 Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: “Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?”
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: “Чи Христос Ти, Син Благословенного?”
62 А Ісус відказав: “Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої , і на хмарах небесних приходитиме!”
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: “На що нам ще свідки потрібні?
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?” Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен…
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: “Пророкуй!” Служба теж Його била по щоках…
Петро тричі зрікається Ісуса
66 А коли Петро був на подвір’ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: “І ти був із Ісусом Назарянином!”
68 Він же відрікся, говорячи: “Не відаю, і не розумію, що кажеш”… І вийшов назовні, на переддвір’я. І заспівав тоді півень.
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: “Цей із них!”
70 І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: “Поправді, ти з них, — бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама”.
71 А він став клястись та божитись: “Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!”
72 І заспівав півень хвилі тієї по друге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: “Перше ніж заспіває півень двічі, — відречешся ти тричі від Мене”. І кинувся він, та й плакати став…