1 Немедленно поутру первосвященники со старейшинами и книжниками и весь синедрион составили совещание и, связав Иисуса, отвели и предали Пилату. 2 Пилат спросил Его: Ты Царь Иудейский? Он же сказал ему в ответ: ты говоришь. 3 И первосвященники обвиняли Его во многом. 4 Пилат же опять спросил Его: Ты ничего не отвечаешь? видишь, как много против Тебя обвинений. 5 Но Иисус и на это ничего не отвечал, так что Пилат дивился. 6 На всякий же праздник отпускал он им одного узника, о котором просили. 7 Тогда был в узах некто , по имени Варавва, со своими сообщниками, которые во время мятежа сделали убийство. 8 И народ начал кричать и просить Пилата о том, что́ он всегда делал для них. 9 Он сказал им в ответ: хотите ли, отпущу вам Царя Иудейского? 10 Ибо знал, что первосвященники предали Его из зависти. 11 Но первосвященники возбудили народ просить , чтобы отпустил им лучше Варавву. 12 Пилат, отвечая, опять сказал им: что же хотите, чтобы я сделал с Тем, Которого вы называете Царем Иудейским? 13 Они опять закричали: распни Его. 14 Пилат сказал им: какое же зло сделал Он? Но они еще сильнее закричали: распни Его. 15 Тогда Пилат, желая сделать угодное народу, отпустил им Варавву, а Иисуса, бив, предал на распятие.
16 А воины отвели Его внутрь двора, то есть в преторию, и собрали весь полк, 17 и одели Его в багряницу, и, сплетши терновый венец, возложили на Него; 18 и начали приветствовать Его: радуйся, Царь Иудейский! 19 И били Его по голове тростью, и плевали на Него, и, становясь на колени, кланялись Ему.
20 Когда же насмеялись над Ним, сняли с Него багряницу, одели Его в собственные одежды Его и повели Его, чтобы распять Его. 21 И заставили проходящего некоего Киринеянина Симона, отца Александрова и Руфова, идущего с поля, нести крест Его. 22 И привели Его на место Голгофу, что́ значит: Лобное место. 23 И давали Ему пить вино со смирною; но Он не принял. 24 Распявшие Его делили одежды Его, бросая жребий, кому что́ взять. 25 Был час третий, и распяли Его. 26 И была надпись вины Его: Царь Иудейский. 27 С Ним распяли двух разбойников, одного по правую, а другого по левую сторону Его. 28 И сбылось слово Писания: и к злодеям причтен. 29 Проходящие злословили Его, кивая головами своими и говоря: э! разрушающий храм, и в три дня созидающий! 30 спаси Себя Самого и сойди со креста. 31 Подобно и первосвященники с книжниками, насмехаясь, говорили друг другу: других спасал, а Себя не может спасти. 32 Христос, Царь Израилев, пусть сойдет теперь с креста, чтобы мы видели, и уверуем. И распятые с Ним поносили Его.
33 В шестом же часу настала тьма по всей земле и продолжалась до часа девятого. 34 В девятом часу возопил Иисус громким голосом: Элои́! Элои́! ламма́ савахфани́? — что значит: Боже Мой! Боже Мой! для чего Ты Меня оставил? 35 Некоторые из стоявших тут, услышав, говорили: вот, Илию зовет. 36 А один побежал, наполнил губку уксусом и, наложив на трость, давал Ему пить, говоря: постойте, посмотрим, придет ли Илия снять Его. 37 Иисус же, возгласив громко, испустил дух. 38 И завеса в храме раздралась надвое, сверху донизу. 39 Сотник, стоявший напротив Его, увидев, что Он, та́к возгласив, испустил дух, сказал: истинно Человек Сей был Сын Божий. 40 Были тут и женщины, которые смотрели издали: между ними была и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова меньшего и Иосии, и Саломия, 41 которые и тогда, как Он был в Галилее, следовали за Ним и служили Ему, и другие многие, вместе с Ним пришедшие в Иерусалим.
42 И как уже настал вечер, — потому что была пятница, то есть день перед субботою, — 43 пришел Иосиф из Аримафеи, знаменитый член совета, который и сам ожидал Царствия Божия, осмелился войти к Пилату, и просил тела Иисусова. 44 Пилат удивился, что Он уже умер, и, призвав сотника, спросил его, давно ли умер? 45 И, узнав от сотника, отдал тело Иосифу. 46 Он, купив плащаницу и сняв Его, обвил плащаницею, и положил Его во гробе, который был высечен в скале, и привалил камень к двери гроба. 47 Мария же Магдалина и Мария Иосиева смотрели, где Его полагали.
Суд над Ісусом у Понтія Пилата
1 А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон зараз уранці, нараду вчинивши, зв’язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
2 А Пилат запитався Його: “Чи Ти Цар Юдейський?” А Він йому у відповідь каже: “Сам ти кажеш”…
3 А первосвященики міцно Його винуватили.
4 Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: “Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідкують!”
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 На свято ж він їм відпускав був одного із в’язнів, котрого просили вони.
7 Був же один , що звався Варавва, ув’язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.
8 Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити , як він завжди робив їм.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: “Хочете, — відпущу вам Царя Юдейського?”
10 Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.
11 А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.
12 Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: “А що ж я чинитиму з Тим , що Його ви Юдейським Царем називаєте?”
13 Вони ж стали кричати знов: “Розіпни Його!”
14 Пилат же сказав їм: “Яке ж зло вчинив Він?” А вони ще сильніше кричали: “Розіпни Його!”…
15 Пилат же хотів догодити народові, — і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп’ятий був.
Знущання над засудженим Ісусом
16 Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.
18 І вітати Його зачали: “Радій, Царю Юдейський!”
19 І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому…
20 І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп’ясти Його.
21 І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 І Його привели на місце Голгофу, що значить “Череповище”.
23 І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.
24 І Його розп’яли, і “поділили одежу Його, кинувши жереб про неї”, хто що візьме.
25 Була ж третя година, як Його розп’яли.
26 І був написаний напис провини Його: “Цар Юдейський”.
27 Тоді розп’ято з Ним двох розбійників, — одного праворуч, і одного ліворуч Його.
28 І збулося Писання, що каже: “До злочинців Його зараховано!”
29 А хто побіч проходив, то Його лихословили, “головами своїми хитали” й казали: “Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!”
31 Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: “Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували”. Навіть ті, що разом із Ним були розп’яті, насміхалися з Нього…
Ісусова смерть
33 А як шоста година настала, то аж до години дев’ятої темрява стала по цілій землі.
34 О годині ж дев’ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: “Елої, Елої, — лама савахтані”, що в перекладі значить: “Боже Мій, Боже Мій, — нащо Мене Ти покинув?”
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: “Ось Він кличе Іллю!”
36 А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: “Чекайте, побачим, — чи прийде Ілля Його зняти!”
37 А Ісус скрикнув голосом гучним, — і духа віддав!..
38 І в храмі завіса роздерлась надвоє, — від верху аж додолу.
39 А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: “Чоловік Цей був справді Син Божий!”
40 Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
Похорон Ісуса
42 А коли настав вечір, — через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою, —
43 прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп’ятий помер.
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
46 А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.
47 Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.