1 И опять начал учить при море; и собралось к Нему множество народа, так что Он вошел в лодку и сидел на море, а весь народ был на земле, у моря. 2 И учил их притчами много, и в учении Своем говорил им: 3 слушайте: вот, вышел сеятель сеять; 4 и, когда сеял, случилось, что иное упало при дороге, и налетели птицы и поклевали то́. 5 Иное упало на каменистое место , где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока; 6 когда же взошло солнце, увяло и, как не имело корня, засохло. 7 Иное упало в терние, и терние выросло, и заглушило семя , и оно не дало плода. 8 И иное упало на добрую землю и дало плод, который взошел и вырос, и принесло иное тридцать, иное шестьдесят, и иное сто. 9 И сказал им: кто имеет уши слышать, да слышит! 10 Когда же остался без народа, окружающие Его, вместе с двенадцатью, спросили Его о притче. 11 И сказал им: вам дано знать тайны Царствия Божия, а тем внешним все бывает в притчах; 12 так что они своими глазами смотрят, и не видят; своими ушами слышат, и не разумеют, да не обратятся, и прощены будут им грехи. 13 И говорит им: не понимаете этой притчи? Как же вам уразуметь все притчи? 14 Сеятель слово сеет. 15 Посеянное при дороге означает тех, в которых сеется слово, но к которым , когда услышат, тотчас приходит сатана и похищает слово, посеянное в сердцах их. 16 Подобным образом и посеянное на каменистом месте означает тех, которые, когда услышат слово, тотчас с радостью принимают его, 17 но не имеют в себе корня и непостоянны; потом, когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняются. 18 Посеянное в тернии означает слышащих слово, 19 но в которых заботы века сего, обольщение богатством и другие пожелания, входя в них, заглушают слово, и оно бывает без плода. 20 А посеянное на доброй земле означает тех, которые слушают слово и принимают, и приносят плод, один в тридцать, другой в шестьдесят, иной во сто крат.
21 И сказал им: для того ли приносится свеча, чтобы поставить ее под сосуд или под кровать? не для того ли, чтобы поставить ее на подсвечнике? 22 Нет ничего тайного, что не сделалось бы явным, и ничего не бывает потаенного, что не вышло бы наружу. 23 Если кто имеет уши слышать, да слышит! 24 И сказал им: замечайте, что слышите: какою мерою мерите, такою отмерено будет вам и прибавлено будет вам, слушающим. 25 Ибо кто имеет, тому дано будет, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет.
26 И сказал: Царствие Божие подобно тому, как если человек бросит семя в землю, 27 и спит, и встает ночью и днем; и ка́к семя всходит и растет, не знает он, 28 ибо земля сама собою производит сперва зелень, потом колос, потом полное зерно в колосе. 29 Когда же созреет плод, немедленно посылает серп, потому что настала жатва.
30 И сказал: чему уподобим Царствие Божие? или какою притчею изобразим его? 31 Оно — как зерно горчичное, которое, когда сеется в землю, есть меньше всех семян на земле; 32 а когда посеяно, всходит и становится больше всех злаков, и пускает большие ветви, так что под тенью его могут укрываться птицы небесные. 33 И таковыми многими притчами проповедывал им слово, сколько они могли слышать. 34 Без притчи же не говорил им, а ученикам наедине изъяснял всё.
35 Вечером того дня сказал им: переправимся на ту сторону. 36 И они, отпустив народ, взяли Его с собою, как Он был в лодке; с Ним были и другие лодки. 37 И поднялась великая буря; волны били в лодку, так что она уже наполнялась водою. 38 А Он спал на корме на возглавии. Его будят и говорят Ему: Учитель! неужели Тебе нужды нет, что мы погибаем? 39 И, встав, Он запретил ветру и сказал морю: умолкни, перестань. И ветер утих, и сделалась великая тишина. 40 И сказал им: что вы так боязливы? как у вас нет веры? 41 И убоялись страхом великим и говорили между собою: кто же Сей, что и ветер и море повинуются Ему?
Ісус навчав народ притчами
1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.
2 І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:
Притча про сіяча
3 “Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сіяти.
4 І як сіяв, упало зерно одне край дороги, — і налетіли пташки, і його повидзьобували.
5 Друге ж упало на ґрунт кам’янистий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була;
6 а як сонце зійшло — то зів’яло, і, коріння не мавши, усохло.
7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, — і плоду воно не дало.
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз ”.
9 І сказав: “Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає!”
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.
11 І Він їм відповів: “Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,
12 щоб “оком дивились вони — і не бачили, вухом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!”
13 І Він їх запитав: “Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
14 Сіяч сіє слово.
15 А котрі край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
16 Так само й посіяні на кам’янистому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
19 але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, — і плоду воно не дає.
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз ”.
Не ховайте світла
21 І сказав Він до них: “Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи, може, під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?
22 Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.
23 Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає!”
24 І сказав Він до них: “Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має”.
Притча про зріст насіння
26 І сказав Він: “Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.
28 Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.
29 А коли плід доспіє, зараз він “посилає серпа, бо настали жнива”.
Притча про гірчичне зерно
30 І сказав Він: “До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?
31 Воно — як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.
32 Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне”.
33 І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
Утихомирення бурі на морі
35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: “Переплиньмо на той бік”.
36 І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.
37 І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!
38 А Він спав на кормі на подушці… І вони розбудили Його та й сказали Йому: “Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?”…
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: “Мовчи, перестань!” І стих вітер, — і тиша велика настала…
40 І сказав Він до них: “Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?”
41 А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: “Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?”