1 Оттуда вышел Он и пришел в Свое отечество; за Ним следовали ученики Его. 2 Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его? 3 Не плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Его сестры? И соблазнялись о Нем. 4 Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и у сродников и в доме своем. 5 И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил их. 6 И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.
7 И, призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами. 8 И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе, 9 но обуваться в простую обувь и не носить двух одежд. 10 И сказал им: если где войдете в дом, оставайтесь в нем, доколе не выйдете из того места. 11 И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу. 12 Они пошли и проповедывали покаяние; 13 изгоняли многих бесов и многих больных мазали маслом и исцеляли.
14 Царь Ирод, услышав об Иисусе [ибо имя Его стало гласно], говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и потому чудеса делаются им. 15 Другие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков. 16 Ирод же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мертвых. 17 Ибо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней. 18 Ибо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего. 19 Иродиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла. 20 Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его. 21 Настал удобный день, когда Ирод, по случаю дня рождения своего, делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, — 22 дочь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе; 23 и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства. 24 Она вышла и спросила у матери своей: чего просить? Та отвечала: головы Иоанна Крестителя. 25 И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя. 26 Царь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с ним не захотел отказать ей. 27 И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его. 28 Он пошел, отсек ему голову в темнице, и принес голову его на блюде, и отдал ее девице, а девица отдала ее матери своей. 29 Ученики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.
30 И собрались Апостолы к Иисусу и рассказали Ему всё, и что сделали, и чему научили. 31 Он сказал им: пойдите вы одни в пустынное место и отдохните немного, — ибо много было приходящих и отходящих, так что и есть им было некогда. 32 И отправились в пустынное место в лодке одни. 33 Народ увидел, как они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему. 34 Иисус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были, как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много. 35 И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место здесь пустынное, а времени уже много, — 36 отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть. 37 Он сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть? 38 Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы. 39 Тогда повелел им рассадить всех отделениями на зеленой траве. 40 И сели рядами, по сто и по пятидесяти. 41 Он взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и дал ученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех. 42 И ели все, и насытились. 43 И набрали кусков хлеба и остатков от рыб двенадцать полных коробов. 44 Было же евших хлебы около пяти тысяч мужей.
45 И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперед на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ. 46 И, отпустив их, пошел на гору помолиться. 47 Вечером лодка была посреди моря, а Он один на земле. 48 И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвертой стражи ночи подошел к ним, идя по морю, и хотел миновать их. 49 Они, увидев Его идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали. 50 Ибо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь. 51 И вошел к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились, 52 ибо не вразумились чудом над хлебами, потому что сердце их было окаменено. 53 И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую и пристали к берегу. 54 Когда вышли они из лодки, тотчас жители , узнав Его, 55 обежали всю окрестность ту и начали на постелях приносить больных туда, где Он, как слышно было, находился. 56 И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, в деревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.
Ісуса холодно приймають у Назареті
1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини , а за Ним ішли учні Його.
2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато хто, чувши, дивуватися стали й питали: “Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
3 Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами?” І вони спокушалися Ним…
4 А Ісус їм сказав: “Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм”.
5 І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них , уздоровив.
6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.
Ісус посилає 12 апостолів Своїх на проповідь
7 І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,
9 а ходити в сандалях, “і двох убрань не носити”.
10 І промовив до них: “Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.
11 А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, — легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!”
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.
13 І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували — і вздоровляли.
Ув’язнення й смерть Івана Христителя
14 І прочув про Ісуса цар Ірод, — бо ім’я Його стало загально відоме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.
15 Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
16 А Ірод, прочувши, сказав: “Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!”
17 Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в’язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.
18 Бо Іван казав Іродові: “Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!”
19 А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.
21 Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,
22 і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: “Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!”
23 І поклявся він їй: “Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого!”
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: “Чого маю просити?” А та відказала: “Голови Івана Христителя”…
25 І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: “Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!”
26 І засмутився цар, але через клятву й з за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.
27 І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.
28 І пішов він, і стяв у в’язниці Івана , і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері…
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.
Чудо нагодування п’яти тисяч народу
30 І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
31 І сказав Він до них: “Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте”. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
32 І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.
33 І побачили їх, коли плинули, і багато хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.
34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, — і змилувався над ними, бо були, “немов вівці, що не мають пастуха”. І зачав їх багато навчати.
35 І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: “Це місце безлюдне, а година вже пізня.
36 Відпусти їх, — нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти”.
37 А Він відповів і сказав їм: “Дайте їсти їм ви”. Вони ж відказали Йому: “Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?”
38 А Він їх запитав: “Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!” І розізнавши, сказали: “П’ять хлібів та дві риби”.
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.
40 І розсілись рядами вони, по сто та по п’ятдесят.
41 І Він узяв п’ять хлібів та дві риби, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві риби на всіх поділив.
42 І всі їли й наїлися!
43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п’ять чоловік!
Ісус іде по воді
45 І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.
46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.
47 А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.
48 Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, — бо вітер їм був супротивний, — о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.
49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,
50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: “Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!”
51 І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,
52 бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.
Ісус уздоровляє недужих у землі Генісаретській
53 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.
54 І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,
55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.
56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осель, — клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!