1 Собрались к Нему фарисеи и некоторые из книжников, пришедшие из Иерусалима, 2 и, увидев некоторых из учеников Его, евших хлеб нечистыми, то есть неумытыми, руками, укоряли. 3 Ибо фарисеи и все Иудеи, держась предания старцев, не едят, не умыв тщательно рук; 4 и, придя с торга, не едят не омывшись. Есть и многое другое, чего они приняли держаться: наблюдать омовение чаш, кружек, котлов и скамей. 5 Потом спрашивают Его фарисеи и книжники: зачем ученики Твои не поступают по преданию старцев, но неумытыми руками едят хлеб? 6 Он сказал им в ответ: хорошо пророчествовал о вас, лицемерах, Исаия, как написано: люди сии чтут Меня устами, сердце же их далеко отстоит от Меня, 7 но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим. 8 Ибо вы, оставив заповедь Божию, держитесь предания человеческого, омовения кружек и чаш, и делаете многое другое, сему подобное. 9 И сказал им: хорошо ли, что вы отменяете заповедь Божию, чтобы соблюсти свое предание? 10 Ибо Моисей сказал: почитай отца своего и мать свою; и: злословящий отца или мать смертью да умрет. 11 А вы говорите: кто скажет отцу или матери: корван, то есть дар Богу то́, чем бы ты от меня пользовался, 12 тому вы уже попускаете ничего не делать для отца своего или матери своей, 13 устраняя слово Божие преданием вашим, которое вы установили; и делаете многое сему подобное. 14 И, призвав весь народ, говорил им: слушайте Меня все и разумейте: 15 ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его; но что исходит из него, то оскверняет человека. 16 Если кто имеет уши слышать, да слышит! 17 И когда Он от народа вошел в дом, ученики Его спросили Его о притче. 18 Он сказал им: неужели и вы так непонятливы? Неужели не разумеете, что ничто, извне входящее в человека, не может осквернить его? 19 Потому что не в сердце его входит, а в чрево, и выходит вон, чем очищается всякая пища. 20 Далее сказал: исходящее из человека оскверняет человека. 21 Ибо извнутрь, из сердца человеческого, исходят злые помыслы, прелюбодеяния, любодеяния, убийства, 22 кражи, лихоимство, злоба, коварство, непотребство, завистливое око, богохульство, гордость, безумство, — 23 всё это зло извнутрь исходит и оскверняет человека.
24 И, отправившись оттуда, пришел в пределы Тирские и Сидонские; и, войдя в дом, не хотел, чтобы кто узнал; но не мог утаиться. 25 Ибо услышала о Нем женщина, у которой дочь одержима была нечистым духом, и, придя, припала к ногам Его; 26 а женщина та была язычница, родом сирофиникиянка; и просила Его, чтобы изгнал беса из ее дочери. 27 Но Иисус сказал ей: дай прежде насытиться детям, ибо нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам. 28 Она же сказала Ему в ответ: так, Господи; но и псы под столом едят крохи у детей. 29 И сказал ей: за это слово, пойди; бес вышел из твоей дочери. 30 И, придя в свой дом, она нашла, что бес вышел и дочь лежит на постели.
31 Выйдя из пределов Тирских и Сидонских, Иисус опять пошел к морю Галилейскому через пределы Десятиградия. 32 Привели к Нему глухого косноязычного и просили Его возложить на него руку. 33 Иисус , отведя его в сторону от народа, вложил персты Свои в уши ему и, плюнув, коснулся языка его; 34 и, воззрев на небо, вздохнул и сказал ему: «еффафа́», то есть: отверзись. 35 И тотчас отверзся у него слух и разрешились узы его языка, и стал говорить чисто. 36 И повелел им не сказывать никому. Но сколько Он ни запрещал им, они еще более разглашали. 37 И чрезвычайно дивились, и говорили: всё хорошо делает, — и глухих делает слышащими, и немых — говорящими.
Наказ Божий і передання старших
1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками “нечистими”, цебто невмитими.
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.
5 І запитали Його фарисеї та книжники: “Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?”
6 А Він їм відказав: “Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: “Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене…
7 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук — людських заповідей”.
8 Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви”.
9 І сказав Він до них: “Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.
10 Бо Мойсей наказав: “Шануй батька свого та матір свою”, та: “Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре”.
11 А ви кажете: “Коли скаже хто батьку чи матері: Корван , чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите”.
Що сквернить людину
14 І Він знову покликав народ і промовив до нього: “Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
15 Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, — те людину опоганює.
16 Коли має хто вуха, щоб слухати, — нехай слухає!”
17 А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.
18 І Він їм відказав: “Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, — не може опоганити її?
19 Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу”.
20 А далі сказав Він: “Що з людини виходить, — те людину опоганює.
21 Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,
22 перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.
23 Усе зле це виходить зсередини, — і людину опоганює!”
Уздоровлення дочки хананеянки
24 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 Негайно бо жінка одна , якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.
27 А Він їй сказав: “Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!”
28 А вона Йому у відповідь каже: “Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок”…
29 І Він їй сказав: “За слово оце йди собі, — демон вийшов із твоєї дочки!”
30 А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї .
Уздоровлення глухонімого
31 І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.
32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
33 І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.
34 І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: “Еффата ”; цебто: “Відкрийся!”
35 І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв’язалось негайно, — і він став говорити виразно!
36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.
37 І дуже всі дивувалися та говорили: “Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!”