1 Валаам увидел, что Господу угодно благословлять Израиля, и не пошел, как прежде, для волхвования, но обратился лицем своим к пустыне. 2 И взглянул Валаам и увидел Израиля, стоявшего по коленам своим, и был на нем Дух Божий. 3 И произнес он притчу свою и сказал: говорит Валаам, сын Веоров, говорит муж с открытым оком, 4 говорит слышащий слова Божии, который видит видения Всемогущего; падает, но открыты глаза его: 5 как прекрасны шатры твои, Иаков, жилища твои, Израиль! 6 расстилаются они как долины, как сады при реке, как алойные дерева, насажденные Господом, как кедры при водах; 7 польется вода из ведр его, и семя его будет как великие воды, превзойдет Агага царь его и возвысится царство его. 8 Бог вывел его из Египта, быстрота единорога у него, пожирает народы, враждебные ему, раздробляет кости их и стрелами своими разит [врага]. 9 Преклонился, лежит как лев и как львица, кто поднимет его? Благословляющий тебя благословен, и проклинающий тебя проклят!
10 И воспламенился гнев Валака на Валаама, и всплеснул он руками своими, и сказал Валак Валааму: я призвал тебя проклясть врагов моих, а ты благословляешь их вот уже третий раз; 11 итак, беги в свое место; я хотел почтить тебя, но вот, Господь лишает тебя чести. 12 И сказал Валаам Валаку: не говорил ли я послам твоим, которых ты присылал ко мне: 13 «хотя бы давал мне Валак полный свой дом серебра и золота, не могу преступить повеления Господня, чтобы сделать что-либо доброе или худое по своему произволу: что скажет Господь, то и буду говорить»? 14 Итак вот, я иду к народу своему; пойди, я возвещу тебе, что сделает народ сей с народом твоим в последствие времени. 15 И произнес притчу свою и сказал: говорит Валаам, сын Веоров, говорит муж с открытым оком, 16 говорит слышащий слова Божии, имеющий ведение от Всевышнего, который видит видения Всемогущего, падает, но открыты очи его. 17 Вижу Его, но ныне еще нет; зрю Его, но не близко. Восходит звезда от Иакова и восстает жезл от Израиля, и разит князей Моава и сокрушает всех сынов Сифовых. 18 Едом будет под владением, Сеир будет под владением врагов своих, а Израиль явит силу свою. 19 Происшедший от Иакова овладеет и погубит оставшееся от города. 20 И увидел он Амалика, и произнес притчу свою, и сказал: первый из народов Амалик, но конец его — гибель. 21 И увидел он Кенеев, и произнес притчу свою, и сказал: крепко жилище твое, и на скале положено гнездо твое; 22 но разорен будет Каин, и недолго до того, что Ассур уведет тебя в плен. 23 И [увидев Ога,] произнес притчу свою, и сказал: горе, [горе,] кто уцелеет, когда наведет сие Бог! 24 придут корабли от Киттима, и смирят Ассура, и смирят Евера; но и им гибель! 25 И встал Валаам и пошел обратно в свое место, а Валак также пошел своею дорогою.
1 І побачив Валаам, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного разу, на ворожбу, і звернув лице своє до пустині.
2 І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробував за своїми племенами. І на ньому був Дух Божий!
3 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
4 це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому .
5 Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю!
6 Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами!
7 Вода потече з його відер, а насіння його — над великими водами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесеться.
8 Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього — як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає.
9 Нахилився він, ліг, немов лев, і як левиця, — хто підійме його? Хто благословляє тебе — той благословенний, а хто проклинає тебе — той проклятий!”
10 І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Балак до Валаама: “Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі!
11 А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани”.
12 І сказав Валаам до Балака: “Чи ж не казав я також до посланців твоїх, яких послав ти до мене, говорячи:
13 Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, — що казатиме Господь, те я буду говорити!
14 А тепер я оце йду до народу свого. Ходи ж, я звіщу тобі, що зробить той народ твоєму народові на кінці днів”.
15 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
16 мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.
17 Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, — ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа!
18 І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі!
19 І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста”.
20 І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Початок народів — Амалик, та загине наприкінці й він!”
21 І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Міцна ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо своє!
22 Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе!”
23 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце?
24 І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впокорять, і Евера впокорять. Та загине наприкінці й він!”
25 І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого. А Балак також пішов на дорогу свою.