1 Итак, если есть какое утешение во Христе, если есть какая отрада любви, если есть какое общение духа, если есть какое милосердие и сострадательность, 2 то дополните мою радость: имейте одни мысли, имейте ту же любовь, будьте единодушны и единомысленны; 3 ничего не делайте по любопрению или по тщеславию, но по смиренномудрию почитайте один другого высшим себя. 4 Не о себе только каждый заботься, но каждый и о других. 5 Ибо в вас должны быть те же чувствования, какие и во Христе Иисусе: 6 Он, будучи образом Божиим, не почитал хищением быть равным Богу; 7 но уничижил Себя Самого, приняв образ раба, сделавшись подобным человекам и по виду став как человек; 8 смирил Себя, быв послушным даже до смерти, и смерти крестной. 9 Посему и Бог превознес Его и дал Ему имя выше всякого имени, 10 дабы пред именем Иисуса преклонилось всякое колено небесных, земных и преисподних, 11 и всякий язык исповедал, что Господь Иисус Христос в славу Бога Отца.
12 Итак, возлюбленные мои, как вы всегда были послушны, не только в присутствии моем, но гораздо более ныне во время отсутствия моего, со страхом и трепетом совершайте свое спасение, 13 потому что Бог производит в вас и хотение и действие по Своему благоволению. 14 Всё делайте без ропота и сомнения, 15 чтобы вам быть неукоризненными и чистыми, чадами Божиими непорочными среди строптивого и развращенного рода, в котором вы сияете, как светила в мире, 16 содержа слово жизни, к похвале моей в день Христов, что || я не тщетно подвизался и не тщетно трудился. 17 Но если я и соделываюсь жертвою за жертву и служение веры вашей, то радуюсь и сорадуюсь всем вам. 18 О сем самом и вы радуйтесь и сорадуйтесь мне.
19 Надеюсь же в Господе Иисусе вскоре послать к вам Тимофея, дабы и я, узнав о ваших обстоятельствах, утешился духом. 20 Ибо я не имею никого равно усердного, кто бы столь искренно заботился о вас, 21 потому что все ищут своего, а не того, что угодно Иисусу Христу. 22 А его верность вам известна, потому что он, как сын отцу, служил мне в благовествовании. 23 Итак я надеюсь послать его тотчас же, как скоро узна́ю, что будет со мною. 24 Я уверен в Господе, что и сам скоро приду к вам. 25 Впрочем я почел нужным послать к вам Епафродита, брата и сотрудника и сподвижника моего, а вашего посланника и служителя в нужде моей, 26 потому что он сильно желал видеть всех вас и тяжко скорбел о том, что до вас дошел слух о его болезни. 27 Ибо он был болен при смерти; но Бог помиловал его, и не его только, но и меня, чтобы не прибавилась мне печаль к печали. 28 Посему я скорее послал его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и я был менее печален. 29 Примите же его в Господе со всякою радостью, и таких имейте в уважении, 30 ибо он за дело Христово был близок к смерти, подвергая опасности жизнь, дабы восполнить недостаток ваших услуг мне.
Ісус Христос — то Господь
1 Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,
2 то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
3 Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної…
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я,
10 щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця!
Будьте бездоганні та щирі
12 Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зі страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
13 Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю .
14 Робіть усе без нарікання та сумніву,
15 щоб були ви бездоганні та щирі, “невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду”, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
16 додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!
Тимофій та Епафродит
19 Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
20 Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.
21 Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.
22 Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.
23 Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.
24 Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,
26 бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
30 бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.