1 Как снег летом и дождь во время жатвы, так честь неприлична глупому. 2 Как воробей вспорхнет, как ласточка улетит, так незаслуженное проклятие не сбудется. 3 Бич для коня, узда для осла, а палка для глупых. 4 Не отвечай глупому по глупости его, чтобы и тебе не сделаться подобным ему; 5 но отвечай глупому по глупости его, чтобы он не стал мудрецом в глазах своих. 6 Подрезывает себе ноги, терпит неприятность тот, кто дает словесное поручение глупцу. 7 Неровно поднимаются ноги у хромого, — и притча в устах глупцов. 8 Что влагающий драгоценный камень в пращу, то воздающий глупому честь. 9 Что колючий терн в руке пьяного, то притча в устах глупцов. 10 Сильный делает все произвольно: и глупого награждает, и всякого прохожего награждает. 11 Как пес возвращается на блевотину свою, так глупый повторяет глупость свою. 12 Видал ли ты человека, мудрого в глазах его? На глупого больше надежды, нежели на него. 13 Ленивец говорит: «лев на дороге! лев на площадях!» 14 Дверь ворочается на крючьях своих, а ленивец на постели своей. 15 Ленивец опускает руку свою в чашу, и ему тяжело донести ее до рта своего. 16 Ленивец в глазах своих мудрее семерых, отвечающих обдуманно. 17 Хватает пса за уши, кто, проходя мимо, вмешивается в чужую ссору. 18 Как притворяющийся помешанным бросает огонь, стрелы и смерть, 19 так — человек, который коварно вредит другу своему и потом говорит: «я только пошутил». 20 Где нет больше дров, огонь погасает, и где нет наушника, раздор утихает. 21 Уголь — для жара, и дрова — для огня, а человек сварливый — для разжжения ссоры. 22 Слова наушника — как лакомства, и они входят во внутренность чрева. 23 Что нечистым серебром обложенный глиняный сосуд, то пламенные уста и сердце злобное. 24 Устами своими притворяется враг, а в сердце своем замышляет коварство. 25 Если он говорит и нежным голосом, не верь ему, потому что семь мерзостей в сердце его. 26 Если ненависть прикрывается наедине, то откроется злоба его в народном собрании. 27 Кто роет яму, тот упадет в нее, и кто покатит вверх камень, к тому он воротится. 28 Лживый язык ненавидит уязвляемых им, и льстивые уста готовят падение.
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива, — так не лицює глупцеві пошана.
2 Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
3 Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
4 Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
6 Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п’є.
7 Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
8 Як прив’язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
9 Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
10 Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
11 Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
12 Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.
13 Лінивий говорить: “Лев на дорозі! Лев на майдані!”
14 Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий — на ліжку своїм.
15 Свою руку лінивий стромляє до миски, — та піднести до рота її йому тяжко.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.
18 Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,
19 так і людина, що обманює друга свого та каже: “Таж це я жартую!”…
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
21 Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива — щоб сварку розпалювати.
22 Слова обмовника — мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.
23 Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум’яні уста, а серце лихе, —
24 устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:
25 коли він говорить лагідно — не вір ти йому, бо в серці його сім огид!
26 Як ненависть прикрита оманою, — її зло відкривається в зборі.
27 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння — на нього воно повертається.
28 Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.