1 Сын мой! храни слова мои и заповеди мои сокрой у себя. [Сын мой! чти Господа, — и укрепишься, и кроме Его не бойся никого.] 2 Храни заповеди мои и живи, и учение мое, как зрачок глаз твоих. 3 Навяжи их на персты твои, напиши их на скрижали сердца твоего. 4 Скажи мудрости: «ты сестра моя!» и разум назови родным твоим, 5 чтобы они охраняли тебя от жены другого, от чужой, которая умягчает слова свои. 6 Вот, однажды смотрел я в окно дома моего, сквозь решетку мою, 7 и увидел среди неопытных, заметил между молодыми людьми неразумного юношу, 8 переходившего площадь близ угла ее и шедшего по дороге к дому ее, 9 в сумерки, в вечер дня, в ночной темноте и во мраке. 10 И вот — навстречу к нему женщина, в наряде блудницы, с коварным сердцем, 11 шумливая и необузданная; ноги ее не живут в доме ее: 12 то на улице, то на площадях, и у каждого угла строит она ковы. 13 Она схватила его, целовала его, и с бесстыдным лицем говорила ему: 14 «мирная жертва у меня: сегодня я совершила обеты мои; 15 поэтому и вышла навстречу тебе, чтобы отыскать тебя, и — нашла тебя; 16 коврами я убрала постель мою, разноцветными тканями Египетскими; 17 спальню мою надушила смирною, алоем и корицею; 18 зайди, будем упиваться нежностями до утра, насладимся любовью, 19 потому что мужа нет дома: он отправился в дальнюю дорогу; 20 кошелек серебра взял с собою; придет домой ко дню полнолуния». 21 Множеством ласковых слов она увлекла его, мягкостью уст своих овладела им. 22 Тотчас он пошел за нею, как вол идет на убой, [и как пес — на цепь,] и как олень — на выстрел, 23 доколе стрела не пронзит печени его; как птичка кидается в силки и не знает, что они — на погибель ее. 24 Итак, дети, слушайте меня и внимайте словам уст моих. 25 Да не уклоняется сердце твое на пути ее, не блуждай по стезям ее, 26 потому что многих повергла она ранеными, и много сильных убиты ею: 27 дом ее — пути в преисподнюю, нисходящие во внутренние жилища смерти.
Блудниця — на життя твоє пастка
1 Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в очах твоїх та зіниця,
3 прив’яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!
4 На мудрість скажи: “Ти сестра моя!”, а розум назви: “Мій довірений!”
5 щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м’якенькі слова.
6 Бо я визирав був у вікно свого дому, через ґрати мого вікна,
7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось , позбавлений розуму,
8 проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.
10 Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,
11 галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:
12 раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона…
13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 “У мене тепер мирні жертви, — виповнила я сьогодні обіти свої!
15 Тому‑то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, — і знайшла я тебе!
16 Килимами я вистелила своє ложе, — тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
17 постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном…
18 Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов’ю натішимось ми!
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 вузлик срібла він узяв у свою руку, — хіба на день повні поверне до дому свого…”
21 Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила, —
22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув’язнення,
23 як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка …
24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:
25 Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,
26 бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!
27 Ї ї дім — до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат…