Начальнику хора. Псалом Давида.
1 Боже хвалы моей! не премолчи, 2 ибо отверзлись на меня уста нечестивые и уста коварные; говорят со мною языком лживым; 3 отвсюду окружают меня словами ненависти, вооружаются против меня без причины; 4 за любовь мою они враждуют на меня, а я молюсь; 5 воздают мне за добро злом, за любовь мою — ненавистью. 6 Поставь над ним нечестивого, и диавол да станет одесную его. 7 Когда будет судиться, да выйдет виновным, и молитва его да будет в грех; 8 да будут дни его кратки, и достоинство его да возьмет другой; 9 дети его да будут сиротами, и жена его — вдовою; 10 да скитаются дети его и нищенствуют, и просят хлеба из развалин своих; 11 да захватит заимодавец все, что есть у него, и чужие да расхитят труд его; 12 да не будет сострадающего ему, да не будет милующего сирот его; 13 да будет потомство его на погибель, и да изгладится имя их в следующем роде; 14 да будет воспомянуто пред Господом беззаконие отцов его, и грех матери его да не изгладится; 15 да будут они всегда в очах Господа, и да истребит Он память их на земле 16 за то, что он не думал оказывать милость, но преследовал человека бедного и нищего и сокрушенного сердцем, чтобы умертвить его; 17 возлюбил проклятие, — оно и придет на него; не восхотел благословения, — оно и удалится от него; 18 да облечется проклятием, как ризою, и да войдет оно, как вода, во внутренность его и, как елей, в кости его; 19 да будет оно ему, как одежда, в которую он одевается, и как пояс, которым всегда опоясывается. 20 Таково воздаяние от Господа врагам моим и говорящим злое на душу мою! 21 Со мною же, Господи, Господи, твори ради имени Твоего, ибо блага милость Твоя; спаси меня, 22 ибо я беден и нищ, и сердце мое уязвлено во мне. 23 Я исчезаю, как уклоняющаяся тень; гонят меня, как саранчу. 24 Колени мои изнемогли от поста, и тело мое лишилось тука. 25 Я стал для них посмешищем: увидев меня, кивают головами [своими]. 26 Помоги мне, Господи, Боже мой, спаси меня по милости Твоей, 27 да познают, что это — Твоя рука, и что Ты, Господи, соделал это. 28 Они проклинают, а Ты благослови; они восстают, но да будут постыжены; раб же Твой да возрадуется. 29 Да облекутся противники мои бесчестьем и, как одеждою, покроются стыдом своим. 30 И я громко буду устами моими славить Господа и среди множества прославлять Его, 31 ибо Он стоит одесную бедного, чтобы спасти его от судящих душу его.
Слава:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Боже слави моєї, не будь мовчазливий,
2 бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!
3 І вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,
4 обмовляють мене за любов мою, а я — молюся за них ,
5 вони віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою!
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!
7 Як буде судитись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!
9 Бодай діти його стали сиротами, а жінка його — удовою!
10 І хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!
13 Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім’я їхнє!
14 Беззаконня батьків його хай пам’ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам’ять, —
16 ворог бо не пам’ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!
17 Полюбив він прокляття, — бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благословення, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!
21 А Ти, Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!..
23 Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день , немов сарана — я відкинений!
24 Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,
25 і я став для них за посміховище, коли бачать мене, — головою своєю хитають…
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!
29 Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!