Молитва Давида.
1 Услышь, Господи, правду [мою], внемли воплю моему, прими мольбу из уст нелживых. 2 От Твоего лица суд мне да изыдет; да воззрят очи Твои на правоту. 3 Ты испытал сердце мое, посетил меня ночью, искусил меня и ничего не нашел; от мыслей моих не отступают уста мои. 4 В делах человеческих, по слову уст Твоих, я охранял себя от путей притеснителя. 5 Утверди шаги мои на путях Твоих, да не колеблются стопы мои. 6 К Тебе взываю я, ибо Ты услышишь меня, Боже; приклони ухо Твое ко мне, услышь слова мои. 7 Яви дивную милость Твою, Спаситель уповающих [на Тебя] от противящихся деснице Твоей. 8 Храни меня, как зеницу ока; в тени крыл Твоих укрой меня 9 от лица нечестивых, нападающих на меня, — от врагов души моей, окружающих меня: 10 они заключились в туке своем, надменно говорят устами своими. 11 На всяком шагу нашем ныне окружают нас; они устремили глаза свои, чтобы низложить меня на землю; 12 они подобны льву, жаждущему добычи, подобны скимну, сидящему в местах скрытных. 13 Восстань, Господи, предупреди их, низложи их. Избавь душу мою от нечестивого мечом Твоим, 14 от людей — рукою Твоею, Господи, от людей мира, которых удел в этой жизни, которых чрево Ты наполняешь из сокровищниц Твоих; сыновья их сыты и оставят остаток детям своим. 15 А я в правде буду взирать на лице Твое; пробудившись, буду насыщаться образом Твоим.
Слава:1 Молитва Давидова.
Вислухай, Господи, правду мою , послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!
2 Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!
3 Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, — й не знайшов чогось злого . І роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,
4 а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
5 Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!
6 Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.
8 Хорони Ти мене, як зіницю Свою , дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
10 Товщем замкнули вони своє серце , уста їхні говорять бундючно.
11 Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю…
12 Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, і як левчук, що сидить в укритті…
13 Устань же, о Господи, — його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
15 А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!