1 Начальнику хора. При появлении зари. Псалом Давида.
2 Боже мой! Боже мой! [внемли мне] для чего Ты оставил меня? Далеки от спасения моего слова вопля моего. 3 Боже мой! я вопию днем, — и Ты не внемлешь мне, ночью, — и нет мне успокоения. 4 Но Ты, Святый, живешь среди славословий Израиля. 5 На Тебя уповали отцы наши; уповали, и Ты избавлял их; 6 к Тебе взывали они, и были спасаемы; на Тебя уповали, и не оставались в стыде. 7 Я же червь, а не человек, поношение у людей и презрение в народе. 8 Все, видящие меня, ругаются надо мною, говорят устами, кивая головою: 9 «он уповал на Господа; пусть избавит его, пусть спасет, если он угоден Ему». 10 Но Ты извел меня из чрева, вложил в меня упование у грудей матери моей. 11 На Тебя оставлен я от утробы; от чрева матери моей Ты — Бог мой. 12 Не удаляйся от меня, ибо скорбь близка, а помощника нет. 13 Множество тельцов обступили меня; тучные Васанские окружили меня, 14 раскрыли на меня пасть свою, как лев, алчущий добычи и рыкающий. 15 Я пролился, как вода; все кости мои рассыпались; сердце мое сделалось, как воск, растаяло посреди внутренности моей. 16 Сила моя иссохла, как черепок; язык мой прильпнул к гортани моей, и Ты свел меня к персти смертной. 17 Ибо псы окружили меня, скопище злых обступило меня, пронзили руки мои и ноги мои. 18 Можно было бы перечесть все кости мои; а они смотрят и делают из меня зрелище; 19 делят ризы мои между собою и об одежде моей бросают жребий. 20 Но Ты, Господи, не удаляйся от меня; сила моя! поспеши на помощь мне; 21 избавь от меча душу мою и от псов одинокую мою; 22 спаси меня от пасти льва и от рогов единорогов, услышав, избавь меня. 23 Буду возвещать имя Твое братьям моим, посреди собрания восхвалять Тебя. 24 Боящиеся Господа! восхвалите Его. Все семя Иакова! прославь Его. Да благоговеет пред Ним все семя Израиля, 25 ибо Он не презрел и не пренебрег скорби страждущего, не скрыл от него лица Своего, но услышал его, когда сей воззвал к Нему. 26 О Тебе хвала моя в собрании великом; воздам обеты мои пред боящимися Его. 27 Да едят бедные и насыщаются; да восхвалят Господа ищущие Его; да живут сердца ваши во веки! 28 Вспомнят, и обратятся к Господу все концы земли, и поклонятся пред Тобою все племена язычников, 29 ибо Господне есть царство, и Он — Владыка над народами. 30 Будут есть и поклоняться все тучные земли; преклонятся пред Ним все нисходящие в персть и не могущие сохранить жизни своей. 31 Потомство [мое] будет служить Ему, и будет называться Господним вовек: 32 придут и будут возвещать правду Его людям, которые родятся, что сотворил Господь.
Пророцтво про муки Ісуса і Його славу
1 Для дириґента хору. На спів: “Ланя зорі досвітньої”. Псалом Давидів.
2 Боже мій, Боже мій, — нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!..
3 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озвешся, і кличу вночі, — і спокою немає мені!
4 Та Ти — Святий, пробуваєш на хвалах Ізраїлевих!
5 На Тебе надіялись наші батьки, надіялися — і Ти визволив їх.
6 До Тебе взивали вони — і спасені були, на Тебе надіялися — і не посоромились.
7 А я — черв’як, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.
8 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!
9 “Покладався на Господа він, — хай же рятує його, нехай Той його визволить, — він бо Його уподобав!”
10 Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!
11 На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
12 Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!
13 Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,
14 на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!
15 Я розлитий, немов та вода , і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.
16 Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.
17 Бо пси оточили мене… обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої…
18 Я висох , рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!
19 Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають…
20 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!
21 Від меча збережи мою душу , одиначку мою з руки пса!
22 Спаси мене від пащі лев’ячої, а вбогу мою — від рогів буйволів.
23 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!
24 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
25 бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!
26 Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, — принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
27 будуть їсти покірні — і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
28 Усі кінці землі спам’ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,
29 бо царство Господнє, — і Він Пан над народами!
30 Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!
31 Буде потомство служити Йому, — й залічене буде навіки у Господа.
32 Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!