Псалом Давида.
1 Вступись, Господи, в тяжбу с тяжущимися со мною, побори борющихся со мною; 2 возьми щит и латы и восстань на помощь мне; 3 обнажи меч и прегради путь преследующим меня; скажи душе моей: «Я — спасение твое!» 4 Да постыдятся и посрамятся ищущие души моей; да обратятся назад и покроются бесчестием умышляющие мне зло; 5 да будут они, как прах пред лицем ветра, и Ангел Господень да прогоняет их ; 6 да будет путь их темен и скользок, и Ангел Господень да преследует их, 7 ибо они без вины скрыли для меня яму — сеть свою, без вины выкопали ее для души моей. 8 Да придет на него гибель неожиданная, и сеть его, которую он скрыл для меня , да уловит его самого; да впадет в нее на погибель. 9 А моя душа будет радоваться о Господе, будет веселиться о спасении от Него. 10 Все кости мои скажут: «Господи! кто подобен Тебе, избавляющему слабого от сильного, бедного и нищего от грабителя его?» 11 Восстали на меня свидетели неправедные: чего я не знаю, о том допрашивают меня; 12 воздают мне злом за добро, сиротством душе моей. 13 Я во время болезни их одевался во вретище, изнурял постом душу мою, и молитва моя возвращалась в недро мое. 14 Я поступал, как бы это был друг мой, брат мой; я ходил скорбный, с поникшею головою, как бы оплакивающий мать. 15 А когда я претыкался, они радовались и собирались; собирались ругатели против меня, не знаю за что, поносили и не переставали; 16 с лицемерными насмешниками скрежетали на меня зубами своими. 17 Господи! долго ли будешь смотреть на это ? Отведи душу мою от злодейств их, от львов — одинокую мою. 18 Я прославлю Тебя в собрании великом, среди народа многочисленного восхвалю Тебя, 19 чтобы не торжествовали надо мною враждующие против меня неправедно, и не перемигивались глазами ненавидящие меня безвинно; 20 ибо не о мире говорят они, но против мирных земли составляют лукавые замыслы; 21 расширяют на меня уста свои; говорят: «хорошо! хорошо! видел глаз наш». 22 Ты видел, Господи, не умолчи; Господи! не удаляйся от меня. 23 Подвигнись, пробудись для суда моего, для тяжбы моей, Боже мой и Господи мой! 24 Суди меня по правде Твоей, Господи, Боже мой, и да не торжествуют они надо мною; 25 да не говорят в сердце своем: «хорошо! [хорошо!] по душе нашей!» Да не говорят: «мы поглотили его». 26 Да постыдятся и посрамятся все, радующиеся моему несчастью; да облекутся в стыд и позор величающиеся надо мною. 27 Да радуются и веселятся желающие правоты моей и говорят непрестанно: «да возвеличится Господь, желающий мира рабу Своему!» 28 И язык мой будет проповедывать правду Твою и хвалу Твою всякий день.
1 Давидів.
Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною, воюй з тими, хто зо мною воює,
2 візьми малого й великого щита, — і встань мені на допомогу!
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: “Я — спасіння твоє!”
4 Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 нехай буде дорога їхня темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 Нехай нагла загибель, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 Скажуть усі мої кості : “Господи, хто подібний до Тебе?” Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря — від його дерія.
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!
13 А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє…
14 Як приятель, буцімто брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений…
15 А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те ; кричать, і не вмовкають,
16 з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами…
17 Господи, — чи довго Ти будеш дивитись на це ? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!
18 Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!
19 Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,
20 бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,
21 свої уста на мене вони розкривають, говорять: “Ага, ага! Наші очі це бачили!”
22 Ти бачив це , Господи, — не помовчи ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 нехай не говорять у серці своїм: “Ага, — його маємо ми”, хай не кажуть вони: “Ми його проковтнули…”
26 Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: “Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!”
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!