1 Начальнику хора. Псалом Давида.
2 Твердо уповал я на Господа, и Он приклонился ко мне и услышал вопль мой; 3 извлек меня из страшного рва, из тинистого болота, и поставил на камне ноги мои и утвердил стопы мои; 4 и вложил в уста мои новую песнь — хвалу Богу нашему. Увидят многие и убоятся и будут уповать на Господа. 5 Блажен человек, который на Господа возлагает надежду свою и не обращается к гордым и к уклоняющимся ко лжи. 6 Много соделал Ты, Господи, Боже мой: о чудесах и помышлениях Твоих о нас — кто уподобится Тебе! — хотел бы я проповедывать и говорить, но они превышают число. 7 Жертвы и приношения Ты не восхотел; Ты открыл мне уши ; всесожжения и жертвы за грех Ты не потребовал. 8 Тогда я сказал: вот, иду; в свитке книжном написано о мне: 9 я желаю исполнить волю Твою, Боже мой, и закон Твой у меня в сердце. 10 Я возвещал правду Твою в собрании великом; я не возбранял устам моим: Ты, Господи, знаешь. 11 Правды Твоей не скрывал в сердце моем, возвещал верность Твою и спасение Твое, не утаивал милости Твоей и истины Твоей пред собранием великим. 12 Не удерживай, Господи, щедрот Твоих от меня; милость Твоя и истина Твоя да охраняют меня непрестанно, 13 ибо окружили меня беды неисчислимые; постигли меня беззакония мои, так что видеть не могу: их более, нежели волос на голове моей; сердце мое оставило меня. 14 Благоволи, Господи, избавить меня; Господи! поспеши на помощь мне. 15 Да постыдятся и посрамятся все, ищущие погибели душе моей! Да будут обращены назад и преданы посмеянию желающие мне зла! 16 Да смятутся от посрамления своего говорящие мне: «хорошо! хорошо!» 17 Да радуются и веселятся Тобою все ищущие Тебя, и любящие спасение Твое да говорят непрестанно: «велик Господь!» 18 Я же беден и нищ, но Господь печется о мне. Ты — помощь моя и избавитель мой, Боже мой! не замедли.
Слава:1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.
3 Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,
4 і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, — нехай бачать багато хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію на Господа!
5 Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!
6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.
7 Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
8 Тоді я сказав: “Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної”.
9 Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій — у мене в серці.
10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув’язнюю я, Господи, знаєш Ти, —
11 справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.
12 Тому , Господи, не ув’язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,
13 бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, — вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене…
14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, —
15 нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!
16 Бодай скам’яніли від сорому ті, хто говорить до мене: “Ага! Ага!”
17 Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: “Хай буде великий Господь!”
18 А я вбогий та бідний, — за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець — то Ти, Боже мій, — не спізняйся!