1 Начальнику хора. Учение. Сынов Кореевых.
2 Боже, мы слышали ушами своими, отцы наши рассказывали нам о деле, какое Ты соделал во дни их, во дни древние: 3 Ты рукою Твоею истребил народы, а их насадил; поразил племена и изгнал их; 4 ибо они не мечом своим приобрели землю, и не их мышца спасла их, но Твоя десница и Твоя мышца и свет лица Твоего, ибо Ты благоволил к ним. 5 Боже, Царь мой! Ты — тот же; даруй спасение Иакову. 6 С Тобою избодаем рогами врагов наших; во имя Твое попрем ногами восстающих на нас: 7 ибо не на лук мой уповаю, и не меч мой спасет меня; 8 но Ты спасешь нас от врагов наших, и посрамишь ненавидящих нас. 9 О Боге похвалимся всякий день, и имя Твое будем прославлять вовек. 10 Но ныне Ты отринул и посрамил нас, и не выходишь с войсками нашими; 11 обратил нас в бегство от врага, и ненавидящие нас грабят нас; 12 Ты отдал нас, как овец, на съедение и рассеял нас между народами; 13 без выгоды Ты продал народ Твой и не возвысил цены его; 14 отдал нас на поношение соседям нашим, на посмеяние и поругание живущим вокруг нас; 15 Ты сделал нас притчею между народами, покиванием головы между иноплеменниками. 16 Всякий день посрамление мое предо мною, и стыд покрывает лице мое 17 от голоса поносителя и клеветника, от взоров врага и мстителя: 18 все это пришло на нас, но мы не забыли Тебя и не нарушили завета Твоего. 19 Не отступило назад сердце наше, и стопы наши не уклонились от пути Твоего, 20 когда Ты сокрушил нас в земле драконов и покрыл нас тенью смертною. 21 Если бы мы забыли имя Бога нашего и простерли руки наши к богу чужому, 22 то не взыскал ли бы сего Бог? Ибо Он знает тайны сердца. 23 Но за Тебя умерщвляют нас всякий день, считают нас за овец, обреченных на заклание. 24 Восстань, что спишь, Господи! пробудись, не отринь навсегда. 25 Для чего скрываешь лице Твое, забываешь скорбь нашу и угнетение наше? 26 ибо душа наша унижена до праха, утроба наша прильнула к земле. 27 Восстань на помощь нам и избавь нас ради милости Твоей.
1 Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний.
2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:
3 Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!
4 Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, — а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!
5 Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:
6 Тобою поб’ємо своїх ворогів, Ім’ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,
7 бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,
8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!
9 Ми хвалимось Богом щодня, і повіки Ім’я Твоє славимо, — Села , —
10 та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:
11 Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток …
12 Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,
13 Ти за безцінь продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!
14 Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,
15 Ти нас учинив за прислів’я поганам, і головою хитають народи на нас…
16 Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,—
17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника…
18 Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
19 не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
20 Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню, —
21 чи й тоді ми забули Ім’я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
22 Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,—
23 що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних…
24 Прокинься ж, — для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, — не кидай назавжди!
25 Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
26 Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі…
27 Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!