1 Начальнику хора. О голубице, безмолвствующей в удалении. Писание Давида, когда Филистимляне захватили его в Гефе.
2 Помилуй меня, Боже! ибо человек хочет поглотить меня; нападая всякий день, теснит меня. 3 Враги мои всякий день ищут поглотить меня, ибо много восстающих на меня, о, Всевышний! 4 Когда я в страхе, на Тебя я уповаю. 5 В Боге восхвалю я слово Его; на Бога уповаю, не боюсь; что сделает мне плоть? 6 Всякий день извращают слова мои; все помышления их обо мне — на зло: 7 собираются, притаиваются, наблюдают за моими пятами, чтобы уловить душу мою. 8 Неужели они избегнут воздаяния за неправду свою ? Во гневе низложи, Боже, народы. 9 У Тебя исчислены мои скитания; положи слезы мои в сосуд у Тебя, — не в книге ли они Твоей? 10 Враги мои обращаются назад, когда я взываю к Тебе, из этого я узнаю́, что Бог за меня. 11 В Боге восхвалю я слово Его , в Господе восхвалю слово Его . 12 На Бога уповаю, не боюсь; что сделает мне человек? 13 На мне, Боже, обеты Тебе; Тебе воздам хвалы, 14 ибо Ты избавил душу мою от смерти, [очи мои от слез,] да и ноги мои от преткновения, чтобы я ходил пред лицем Божиим во свете живых.
1 Для дириґента хору. На “Німа голубка вдалечині”. Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Ґаті.
2 Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, — цілий день він воює та тисне мене!
3 Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене!
4 Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу, —
5 я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учинить мені?
6 Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:
7 слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи… Як чатують на душу мою,
8 так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей у Своїм гніві!
9 Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?
10 Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
11 і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу!
12 На Бога надію кладу й не боюсь, — що людина учинить мені?
13 На мені зостаються , о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали.
14 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?