1 Начальнику хора Идифумова. Псалом Асафа.
2 Глас мой к Богу, и я буду взывать; глас мой к Богу, и Он услышит меня. 3 В день скорби моей ищу Господа; рука моя простерта ночью и не опускается; душа моя отказывается от утешения. 4 Вспоминаю о Боге и трепещу; помышляю, и изнемогает дух мой. 5 Ты не даешь мне сомкнуть очей моих; я потрясен и не могу говорить. 6 Размышляю о днях древних, о летах веков минувших ; 7 припоминаю песни мои в ночи, беседую с сердцем моим, и дух мой испытывает: 8 неужели навсегда отринул Господь, и не будет более благоволить? 9 неужели навсегда престала милость Его, и пресеклось слово Его в род и род? 10 неужели Бог забыл миловать? Неужели во гневе затворил щедроты Свои? 11 И сказал я: «вот мое горе — изменение десницы Всевышнего». 12 Буду вспоминать о делах Господа; буду вспоминать о чудесах Твоих древних; 13 буду вникать во все дела Твои, размышлять о великих Твоих деяниях. 14 Боже! свят путь Твой. Кто Бог так великий, как Бог [наш]! 15 Ты — Бог, творящий чудеса; Ты явил могущество Свое среди народов; 16 Ты избавил мышцею народ Твой, сынов Иакова и Иосифа. 17 Видели Тебя, Боже, воды, видели Тебя воды и убоялись, и вострепетали бездны. 18 Облака изливали воды, тучи издавали гром, и стрелы Твои летали. 19 Глас грома Твоего в круге небесном; молнии освещали вселенную; земля содрогалась и тряслась. 20 Путь Твой в море, и стезя Твоя в водах великих, и следы Твои неведомы. 21 Как стадо, вел Ты народ Твой рукою Моисея и Аарона.
Слава:1 Для дириґента хору. Для Єдутуна. Псалом Асафів.
2 Мій голос до Бога, — і я кликати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:
4 згадаю про Бога й зідхаю, розважаю — й мій дух омліває! Села .
5 Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю…
6 Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
7 свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:
8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
9 Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
10 Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села .
11 І промовив був я: “То страждання моє — переміна правиці Всевишнього”.
12 Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,
13 і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!
14 Боже, — святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш ?
15 Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,
16 Ти визволив люд Свій раменом, — синів Якова й Йосипа! Села .
17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води — й тремтіли, затряслися й безодні.
18 Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.
19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!
20 Через море дорога Твоя, а стежка Твоя — через води великі, і не видно було Твоїх стіп.
21 Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.