1 Начальнику хора. На музыкальном орудии Шошанним-Эдуф. Псалом Асафа.
2 Пастырь Израиля! внемли; водящий, как овец, Иосифа, восседающий на херувимах, яви Себя. 3 Пред Ефремом и Вениамином и Манассиею воздвигни силу Твою, и приди спасти нас. 4 Боже! восстанови нас; да воссияет лице Твое, и спасемся! 5 Господи, Боже сил! доколе будешь гневен к молитвам народа Твоего? 6 Ты напитал их хлебом слезным, и напоил их слезами в большой мере, 7 положил нас в пререкание соседям нашим, и враги наши издеваются над нами . 8 Боже сил! восстанови нас; да воссияет лице Твое, и спасемся! 9 Из Египта перенес Ты виноградную лозу, выгнал народы и посадил ее; 10 очистил для нее место, и утвердил корни ее, и она наполнила землю. 11 Горы покрылись тенью ее и ветви ее, как кедры Божии; 12 она пустила ветви свои до моря и отрасли свои до реки. 13 Для чего разрушил Ты ограды ее, так что обрывают ее все, проходящие по пути? 14 Лесной вепрь подрывает ее, и полевой зверь объедает ее. 15 Боже сил! обратись же, призри с неба, и воззри, и посети виноград сей; 16 охрани то, что насадила десница Твоя, и отрасли, которые Ты укрепил Себе. 17 Он пожжен огнем, обсечен; от прещения лица Твоего погибнут. 18 Да будет рука Твоя над мужем десницы Твоей, над сыном человеческим, которого Ты укрепил Себе, 19 и мы не отступим от Тебя; оживи нас, и мы будем призывать имя Твое. 20 Господи, Боже сил! восстанови нас; да воссияет лице Твое, и спасемся!
1 Для дириґента хору. На “Лілеї”. Свідоцтво. Псалом Асафів.
2 Пастирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, — появися
3 перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
5 Господи, Боже Саваоте, — доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого?
6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри…
7 Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші…
8 Боже Саваоте, — приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
9 Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи — і її посадив,
10 Ти випорожнив перед нею, — і закоренила коріння своє, й переповнила край,
11 гори покрилися тінню її, а віття її — Божі кедри,
12 аж до моря галузки її посилаєш, а парості її — до ріки!
13 Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, — і всі нищать її, хто проходить дорогою?
14 Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її!
15 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника,
16 і охорони його , якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив!
17 В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого, —
18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі!
19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо Ім’я Твоє кликати!
20 Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!