1 Песнь. Псалом. Сынов Кореевых. Начальнику хора на Махалаф, для пения. Учение Емана Езрахита.
2 Господи, Боже спасения моего! днем вопию и ночью пред Тобою: 3 да внидет пред лице Твое молитва моя; приклони ухо Твое к молению моему, 4 ибо душа моя насытилась бедствиями, и жизнь моя приблизилась к преисподней. 5 Я сравнялся с нисходящими в могилу; я стал, как человек без силы, 6 между мертвыми брошенный, — как убитые, лежащие во гробе, о которых Ты уже не вспоминаешь и которые от руки Твоей отринуты. 7 Ты положил меня в ров преисподний, во мрак, в бездну. 8 Отяготела на мне ярость Твоя, и всеми волнами Твоими Ты поразил [меня]. 9 Ты удалил от меня знакомых моих, сделал меня отвратительным для них; я заключен и не могу выйти. 10 Око мое истомилось от горести: весь день я взывал к Тебе, Господи, простирал к Тебе руки мои. 11 Разве над мертвыми Ты сотворишь чудо? Разве мертвые встанут и будут славить Тебя? 12 или во гробе будет возвещаема милость Твоя, и истина Твоя — в месте тления? 13 разве во мраке позна́ют чудеса Твои, и в земле забвения — правду Твою? 14 Но я к Тебе, Господи, взываю, и рано утром молитва моя предваряет Тебя. 15 Для чего, Господи, отреваешь душу мою, скрываешь лице Твое от меня? 16 Я несчастен и истаеваю с юности; несу ужасы Твои и изнемогаю. 17 Надо мною прошла ярость Твоя, устрашения Твои сокрушили меня, 18 всякий день окружают меня, как вода: облегают меня все вместе. 19 Ты удалил от меня друга и искреннего; знакомых моих не видно.
Слава:1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На “Махалат леаннот”. Пісня навчальна Гемана езрахеянина.
2 Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:
3 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,
4 душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!
5 Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий…
6 Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки…
7 Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.
8 На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене… Села .
9 Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них… Я замкнений і не виходжу,
10 стемніло з біди моє око… Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!..
11 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села .
12 Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні ?
13 Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття — справедливість Твоя?
14 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує…
15 Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
16 Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став…
17 Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене, —
18 вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають…
19 друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої — як та темрява!..