[Псалом Давида в четвертый день недели.]
1 Боже отмщений, Господи, Боже отмщений, яви Себя! 2 Восстань, Судия земли, воздай возмездие гордым. 3 Доколе, Господи, нечестивые, доколе нечестивые торжествовать будут? 4 Они изрыгают дерзкие речи; величаются все делающие беззаконие; 5 попирают народ Твой, Господи, угнетают наследие Твое; 6 вдову и пришельца убивают, и сирот умерщвляют 7 и говорят: «не увидит Господь, и не узнает Бог Иаковлев». 8 Образумьтесь, бессмысленные люди! когда вы будете умны, невежды? 9 Насадивший ухо не услышит ли? и образовавший глаз не увидит ли? 10 Вразумляющий народы неужели не обличит, — Тот, Кто учит человека разумению? 11 Господь знает мысли человеческие, что они суетны. 12 Блажен человек, которого вразумляешь Ты, Господи, и наставляешь законом Твоим, 13 чтобы дать ему покой в бедственные дни, доколе нечестивому выроется яма! 14 Ибо не отринет Господь народа Своего и не оставит наследия Своего. 15 Ибо суд возвратится к правде, и за ним последуют все правые сердцем. 16 Кто восстанет за меня против злодеев? кто станет за меня против делающих беззаконие? 17 Если бы не Господь был мне помощником, вскоре вселилась бы душа моя в страну молчания. 18 Когда я говорил: «колеблется нога моя», — милость Твоя, Господи, поддерживала меня. 19 При умножении скорбей моих в сердце моем, утешения Твои услаждают душу мою. 20 Станет ли близ Тебя седалище губителей, умышляющих насилие вопреки закону? 21 Толпою устремляются они на душу праведника и осуждают кровь неповинную. 22 Но Господь — защита моя, и Бог мой — твердыня убежища моего, 23 и обратит на них беззаконие их, и злодейством их истребит их, истребит их Господь Бог наш.
Слава:1 Бог помсти — Господь, Бог помсти з’явився, —
2 піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?
4 Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?
5 Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать…
6 Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт
7 та й говорять: “Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів…”
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?
9 Хіба Той, що ухо щепив, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, — чи Він не побачить?
10 Хіба Той, що карає народи, — чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?
11 Господь знає всі людські думки, що марнота вони!
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,
13 щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,
14 бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,
15 бо до праведности суд повернеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!..
18 Коли я кажу: “Похитнулась нога моя”, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!
19 Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Чи престол беззаконня з Тобою з’єднається, той, що гріх учиняє над право?
21 Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.
22 І Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!