[Хвалебная песнь Давида.]
1 Приидите, воспоем Господу, воскликнем [Богу], твердыне спасения нашего; 2 предстанем лицу Его со славословием, в песнях воскликнем Ему, 3 ибо Господь есть Бог великий и Царь великий над всеми богами. 4 В Его руке глубины земли, и вершины гор — Его же; 5 Его — море, и Он создал его, и сушу образовали руки Его. 6 Приидите, поклонимся и припадем, преклоним колени пред лицем Господа, Творца нашего; 7 ибо Он есть Бог наш, и мы — народ паствы Его и овцы руки Его. О, если бы вы ныне послушали гласа Его: 8 «не ожесточите сердца вашего, как в Мериве, как в день искушения в пустыне, 9 где искушали Меня отцы ваши, испытывали Меня, и видели дело Мое. 10 Сорок лет Я был раздражаем родом сим, и сказал: это народ, заблуждающийся сердцем; они не познали путей Моих, 11 и потому Я поклялся во гневе Моем, что они не войдут в покой Мой».
1 Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого,
2 хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні,
3 бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма,
4 що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір’я гірські,
5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували!
6 Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!
7 Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,
8 “не робіте твердим серця вашого, мов при Мериві, немов на пустині в день спроби,
9 коли ваші батьки Мене брали на спробу, Мене випробовували, також бачили діло Моє.
10 Сорок літ був огидним Мені оцей рід, і Я сказав: Цей народ — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,
11 тому заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони!”