1 Что́ же, скажем, Авраам, отец наш, приобрел по плоти? 2 Если Авраам оправдался делами, он имеет похвалу, но не пред Богом. 3 Ибо что́ говорит Писание? Поверил Авраам Богу, и это вменилось ему в праведность. 4 Воздаяние делающему вменяется не по милости, но по долгу. 5 А не делающему, но верующему в Того, Кто оправдывает нечестивого, вера его вменяется в праведность. 6 Так и Давид называет блаженным человека, которому Бог вменяет праведность независимо от дел: 7 Блаженны, чьи беззакония прощены и чьи грехи покрыты. 8 Блажен человек, которому Господь не вменит греха. 9 Блаженство сие относится к обрезанию, или к необрезанию? Мы говорим, что Аврааму вера вменилась в праведность. 10 Когда вменилась? по обрезании или до обрезания? Не по обрезании, а до обрезания. 11 И знак обрезания он получил, как печать праведности через веру, которую имел в необрезании, так что он стал отцом всех верующих в необрезании, чтобы и им вменилась праведность, 12 и отцом обрезанных, не только принявших обрезание, но и ходящих по следам веры отца нашего Авраама, которую имел он в необрезании. 13 Ибо не законом даровано Аврааму, или семени его, обетование — быть наследником мира, но праведностью веры. 14 Если утверждающиеся на законе суть наследники, то тщетна вера, бездейственно обетование; 15 ибо закон производит гнев, потому что, где нет закона, нет и преступления. 16 Итак по вере, чтобы было по милости, дабы обетование было непреложно для всех, не только по закону, но и по вере потомков Авраама, который есть отец всем нам 17 (как написано: Я поставил тебя отцом многих народов), — пред Богом, Которому он поверил, животворящим мертвых и называющим несуществующее, как существующее. 18 Он, сверх надежды, поверил с надеждою, через что сделался отцом многих народов, по сказанному: «так многочисленно будет семя твое». 19 И, не изнемогши в вере, он не помышлял, что тело его, почти столетнего, уже омертвело, и утроба Саррина в омертвении; 20 не поколебался в обетовании Божием неверием, но пребыл тверд в вере, воздав славу Богу 21 и будучи вполне уверен, что Он силен и исполнить обещанное. 22 Потому и вменилось ему в праведность. 23 А впрочем не в отношении к нему одному написано, что вменилось ему, 24 но и в отношении к нам; вменится и нам, верующим в Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса Христа, Господа нашего, 25 Который предан за грехи наши и воскрес для оправдания нашего.
Авраам був виправданий з віри
1 Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?
2 Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.
3 Що бо Писання говорить? “Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність”.
4 А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов’язку.
5 А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
6 Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:
7 “Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!”
9 Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що “віра залічена Авраамові в праведність”.
10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав , щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
13 Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.
15 Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.
16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
17 як написано: “Отцем багатьох народів Я поставив тебе”, — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: “Таке численне буде насіння твоє!”
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,
20 і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився у вірі, і віддав славу Богові,
21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
22 Тому й “залічено це йому в праведність”.
23 Та не написано за нього одного, що залічено йому,
24 а за нас, — залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.