1 «Куда пошел возлюбленный твой, прекраснейшая из женщин? куда обратился возлюбленный твой? мы поищем его с тобою». 2 Мой возлюбленный пошел в сад свой, в цветники ароматные, чтобы пасти в садах и собирать лилии. 3 Я принадлежу возлюбленному моему, а возлюбленный мой — мне; он пасет между лилиями.
4 Прекрасна ты, возлюбленная моя, как Фирца, любезна, как Иерусалим, грозна, как полки со знаменами. 5 Уклони очи твои от меня, потому что они волнуют меня. 6 Волосы твои — как стадо коз, сходящих с Галаада; зубы твои — как стадо овец, выходящих из купальни, из которых у каждой пара ягнят, и бесплодной нет между ними; 7 как половинки гранатового яблока — ланиты твои под кудрями твоими. 8 Есть шестьдесят цариц и восемьдесят наложниц и девиц без числа, 9 но единственная — она, голубица моя, чистая моя; единственная она у матери своей, отличенная у родительницы своей. Увидели ее девицы, и — превознесли ее, царицы и наложницы, и — восхвалили ее. 10 Кто эта, блистающая, как заря, прекрасная, как луна, светлая, как солнце, грозная, как полки со знаменами? 11 Я сошла в ореховый сад посмотреть на зелень долины, поглядеть, распустилась ли виноградная лоза, расцвели ли гранатовые яблоки? 12 Не знаю, как душа моя влекла меня к колесницам знатных народа моего.
Молодий знову оспівує красу своєї молодої
1 “Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою”.
2 “Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
3 Я належу своєму коханому, а мені — мій коханий, що пасе між лілеями!”
4 “Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца , ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси — немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Ґілеаду!
6 Твої зуби — немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
7 Мов частина гранатного яблука — скроня твоя за серпанком твоїм!
8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа, —
9 та єдина вона — ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці — то вихваляли її:
10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце — ясна, як полки з прапорами — грізна?”
11 “Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп’яночки при потоці, щоб побачити там , чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр…”