1 Павел, раб Божий, Апостол же Иисуса Христа, по вере избранных Божиих и познанию истины, относящейся к благочестию, 2 в надежде вечной жизни, которую обещал неизменный в слове Бог прежде вековых времен, 3 а в свое время явил Свое слово в проповеди, вверенной мне по повелению Спасителя нашего, Бога, — 4 Титу, истинному сыну по общей вере: благодать, милость и мир от Бога Отца и Господа Иисуса Христа, Спасителя нашего.
5 Для того я оставил тебя в Крите, чтобы ты довершил недоконченное и поставил по всем городам пресвитеров, как я тебе приказывал: 6 если кто непорочен, муж одной жены, детей имеет верных, не укоряемых в распутстве или непокорности. 7 Ибо епископ должен быть непорочен, как Божий домостроитель, не дерзок, не гневлив, не пьяница, не бийца, не корыстолюбец, 8 но страннолюбив, любящий добро, целомудрен, справедлив, благочестив, воздержан, 9 держащийся истинного слова, согласного с учением, чтобы он был силен и наставлять в здравом учении и противящихся обличать.
10 Ибо есть много и непокорных, пустословов и обманщиков, особенно из обрезанных, 11 каковым должно заграждать уста: они развращают целые домы, уча, чему не должно, из постыдной корысти. 12 Из них же самих один стихотворец сказал: «Критяне всегда лжецы, злые звери, утробы ленивые». 13 Свидетельство это справедливо. По сей причине обличай их строго, дабы они были здравы в вере, 14 не внимая Иудейским басням и постановлениям людей, отвращающихся от истины. 15 Для чистых все чисто; а для оскверненных и неверных нет ничего чистого, но осквернены и ум их и совесть. 16 Они говорят, что знают Бога, а делами отрекаются, будучи гнусны и непокорны и не способны ни к какому доброму делу.
Привіт Титові
1 Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і пізнанні правди, що за благочестям,
2 в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог,
3 і часу свого з’явив Слово Своє в проповіданні, що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога, —
4 до Тита, щирого сина за спільною вірою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!
Старші церковні
5 Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настановив по містах, як тобі я звелів, —
6 коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність.
7 Бо єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п’яниця, не заводіяка, не корисливий,
8 але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий,
9 що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.
Визнаваймо Бога вчинками
10 Багато‑бо є неслухняних, марнословців, зводників, особливо ж з обрізаних, —
11 їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного.
12 Сказав один з них, їхній власний пророк : “Крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві”!..
13 Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були,
14 і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються.
15 Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління.
16 Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.