1 Отворяй, Ливан, ворота твои, и да пожрет огонь кедры твои. 2 Рыдай, кипарис, ибо упал кедр, ибо и величавые опустошены; рыдайте, дубы Васанские, ибо повалился непроходимый лес. 3 Слышен голос рыдания пастухов, потому что опустошено приволье их; слышно рыкание молодых львов, потому что опустошена краса Иордана. 4 Так говорит Господь Бог мой: паси овец, обреченных на заклание, 5 которых купившие убивают ненаказанно, а продавшие говорят: «благословен Господь; я разбогател!» и пастухи их не жалеют о них. 6 Ибо Я не буду более миловать жителей земли сей, говорит Господь; и вот, Я предам людей, каждого в руки ближнего его и в руки царя его, и они будут поражать землю, и Я не избавлю от рук их. 7 И буду пасти овец, обреченных на заклание, овец поистине бедных. И возьму Себе два жезла, и назову один — благоволением, другой — узами, и ими буду пасти овец. 8 И истреблю трех из пастырей в один месяц; и отвратится душа Моя от них, как и их душа отвращается от Меня. 9 Тогда скажу: не буду пасти вас: умирающая — пусть умирает, и гибнущая — пусть гибнет, а остающиеся пусть едят плоть одна другой. 10 И возьму жезл Мой — благоволения и переломлю его, чтобы уничтожить завет, который заключил Я со всеми народами. 11 И он уничтожен будет в тот день, и тогда узнают бедные из овец, ожидающие Меня, что это слово Господа. 12 И скажу им: если угодно вам, то дайте Мне плату Мою; если же нет, — не давайте; и они отвесят в уплату Мне тридцать сребренников. 13 И сказал мне Господь: брось их в церковное хранилище, — высокая цена, в какую они оценили Меня! И взял Я тридцать сребренников и бросил их в дом Господень для горшечника. 14 И переломил Я другой жезл Мой — «узы», чтобы расторгнуть братство между Иудою и Израилем. 15 И Господь сказал мне: еще возьми себе снаряд одного из глупых пастухов. 16 Ибо вот, Я поставлю на этой земле пастуха, который о погибающих не позаботится, потерявшихся не будет искать и больных не будет лечить, здоровых не будет кормить, а мясо тучных будет есть и копыта их оторвет. 17 Горе негодному пастуху, оставляющему стадо! меч на руку его и на правый глаз его! рука его совершенно иссохнет, и правый глаз его совершенно потускнет.
Прихід Месії
1 Ливане, відкрий свої двері, — і огонь пожере з твоїх кедрів!
2 Голоси, кипарисе, бо кедр он упав, пограбовані пишні! Голосіте, башанські дуби, бо ліс неприступний звалився!
3 Чути голос виття пастухів, бо гордощі їхні пограбовані! Чути рик левчуків, бо йорданська краса попустошена…
4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на заріз,
5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благословенний Господь, що я збагатів! А їхні пастухи не помилують їх!..
6 Бо Я не помилую більше вже мешканців цеї землі, промовляє Господь. І ось передам Я людину, одного одному до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчуть, і Я з їхніх рук не врятую нікого !
Про два киї. Тридцять срібняків
7 І пас Я отару, яка на заріз тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одного назвав: “Милість”, а одного назвав: “Згода”, і пас Я отару.
8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обридила Мене.
9 Тому Я сказав: Не пастиму вас! Та вівця , що має померти, нехай умре, а що має погублена бути — хай буде погублена, а позосталі хай тіло одна однієї з’їдять!
10 І Я взяв Свого кия “Милість”, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма народами.
11 І він зламаний був того дня, і пізнали покупці отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.
12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших очах, дайте платню Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню відважили — тридцять срібняків.
13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчареві, ту славну ціну, що вони оцінили Мене! І Я взяв оті тридцять срібняків, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря.
14 І зламав Я Свого кия другого, “Згоду”, щоб зламати братерство між Юдою та між Ізраїлем.
Негідні пастирі
15 І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаряддя пастуха нерозумного.
16 Бо ось Я настановлю пастиря на землі, — він загублених не відвідає, розпорошеного не буде шукати, і зламаної не вилікує, стоячої не годуватиме, а м’ясо ситої їстиме, і ратиці їхні поламає.
17 Горе негідному пастиреві, який покидає отару! Меч на рамено його та в його праве око: конче всохне рамено йому, і конче стемніє його праве око!”