1 Мардохей и все Иудеи постятся и сетуют; 4 Есфирь узнает о причине вопля Иудеев, и Мардохей наказывает ей ходатайствовать пред царем за свой народ; 9 Есфирь, боясь смерти, колеблется; 13 Мардохей ее увещевает: «не для такого ли времени ты достигла достоинства царского?» Ответ Есфири: «если погибнуть — погибну».
1 Когда Мардохей узнал все, что делалось, разодрал одежды свои и возложил на себя вретище и пепел, и вышел на средину города и взывал с воплем великим и горьким: [истребляется народ ни в чем не повинный!].
2 И дошел до царских ворот [и остановился], так как нельзя было входить в царские ворота во вретище [и с пеплом]. 3 Равно и во всякой области и месте, куда только доходило повеление царя и указ его, было большое сетование у Иудеев, и пост, и плач, и вопль; вретище и пепел служили постелью для многих.
4 И пришли служанки Есфири и евнухи ее и рассказали ей, и сильно встревожилась царица. И послала одежды, чтобы Мардохей надел их и снял с себя вретище свое. Но он не принял. 5 Тогда позвала Есфирь Гафаха, одного из евнухов царя, которого он приставил к ней, и послала его к Мардохею узнать: что это и отчего это? 6 И пошел Гафах к Мардохею на городскую площадь, которая пред царскими воротами. 7 И рассказал ему Мардохей обо всем, что с ним случилось, и об определенном числе серебра, которое обещал Аман отвесить в казну царскую за Иудеев, чтобы истребить их; 8 и вручил ему список с указа, обнародованного в Сузах, об истреблении их, чтобы показать Есфири и дать ей знать обо всем ; притом наказывал ей, чтобы она пошла к царю и молила его о помиловании и просила его за народ свой, [вспомнив дни смирения своего, когда она воспитывалась под рукою моею, потому что Аман, второй по царе, осудил нас на смерть, и чтобы призвала Господа и сказала о нас царю, да избавит нас от смерти]. 9 И пришел Гафах и пересказал Есфири слова Мардохея. 10 И сказала Есфирь Гафаху и послала его сказать Мардохею: 11 все служащие при царе и народы в областях царских знают, что всякому, и мужчине и женщине, кто войдет к царю во внутренний двор, не быв позван, один суд — смерть; только тот, к кому прострет царь свой золотой скипетр, останется жив. А я не звана к царю вот уже тридцать дней. 12 И пересказали Мардохею слова Есфири. 13 И сказал Мардохей в ответ Есфири: не думай, что ты одна спасешься в доме царском из всех Иудеев. 14 Если ты промолчишь в это время, то свобода и избавление придет для Иудеев из другого места, а ты и дом отца твоего погибнете. И кто знает, не для такого ли времени ты и достигла достоинства царского? 15 И сказала Есфирь в ответ Мардохею: 16 пойди, собери всех Иудеев, находящихся в Сузах, и поститесь ради меня, и не ешьте и не пейте три дня, ни днем, ни ночью, и я с служанками моими буду также поститься и потом пойду к царю, хотя это против закона, и если погибнуть — погибну.
17 И пошел Мардохей и сделал, как приказала ему Есфирь.
18-47 [И молился он Господу, воспоминая все дела Господни, и говорил:
Господи, Господи, Царю, Вседержителю! Все в Твоей власти, и нет противящегося Тебе, когда Ты захочешь спасти Израиля; Ты сотворил небо и землю и все дивное в поднебесной; Ты — Господь всех, и нет такого , кто воспротивился бы Тебе, Господу. Ты знаешь всё; Ты знаешь, Господи, что не для обиды и не по гордости и не по тщеславию я делал это, что не поклонялся тщеславному Аману, ибо я охотно стал бы лобызать следы ног его для спасения Израиля; но я делал это для того, чтобы не воздать славы человеку выше славы Божией и не поклоняться никому, кроме Тебя, Господа моего, и я не стану делать этого по гордости.
И ныне, Господи Боже, Царю, Боже Авраамов, пощади народ Твой; ибо замышляют нам погибель и хотят истребить изначальное наследие Твое; не презри достояния Твоего, которое Ты избавил для Себя из земли Египетской; услышь молитву мою и умилосердись над наследием Твоим и обрати сетование наше в веселие, дабы мы, живя, воспевали имя Твое, Господи, и не погуби уст, прославляющих Тебя, Господи.
И все Израильтяне взывали всеми силами своими, потому что смерть их была пред глазами их.
И царица Есфирь прибегла к Господу, объятая смертною горестью, и, сняв одежды славы своей, облеклась в одежды скорби и сетования, и, вместо многоценных мастей, пеплом и прахом посыпала голову свою, и весьма изнурила тело свое, и всякое место, украшаемое в веселии ее, покрыла распущенными волосами своими, и молилась Господу Богу Израилеву, говоря:
Господи мой! Ты один Царь наш; помоги мне, одинокой и не имеющей помощника, кроме Тебя; ибо беда моя близ меня. Я слышала, Господи, от отца моего, в родном колене моем, что Ты, Господи, избрал себе Израиля из всех народов и отцов наших из всех предков их в наследие вечное, и сделал для них то, о чем говорил им. И ныне мы согрешили пред Тобою, и предал Ты нас в руки врагов наших за то, что мы славили богов их: праведен Ты, Господи! А ныне они не удовольствовались горьким рабством нашим, но положили руки свои в руки идолов своих, чтобы ниспровергнуть заповедь уст Твоих, и истребить наследие Твое, и заградить уста воспевающих Тебя, и погасить славу храма Твоего и жертвенника Твоего, и отверзть уста народов на прославление тщетных богов , и царю плотскому величаться вовек.
Не предай, Господи, скипетра Твоего богам несуществующим, и пусть не радуются падению нашему, но обрати замысел их на них самих: наветника же против нас предай позору. Помяни, Господи, яви Себя нам во время скорби нашей и дай мне мужество. Царь богов и Владыка всякого начальства! даруй устам моим слово благоприятное пред этим львом и исполни сердце его ненавистью к преследующему нас, на погибель ему и единомышленникам его;
нас же избавь рукою Твоею и помоги мне, одинокой и не имеющей помощника, кроме Тебя, Господи. Ты имеешь ведение всего и знаешь, что я ненавижу славу беззаконных и гнушаюсь ложа необрезанных и всякого иноплеменника; Ты знаешь необходимость мою, что я гнушаюсь знака гордости моей, который бывает на голове моей во дни появления моего, гнушаюсь его, как одежды, оскверненной кровью, и не ношу его во дни уединения моего. И не вкушала раба Твоя от трапезы Амана и не дорожила пиром царским, и не пила вина идоложертвенного, и не веселилась раба Твоя со дня перемены судьбы моей доныне, кроме как о Тебе, Господи Боже Авраамов. Боже, имеющий силу над всеми! услышь голос безнадежных, и спаси нас от руки злоумышляющих, и избавь меня от страха моего.]
1 Мардохей, взнавши те, що було звершене, роздер свій одяг, одягнувся в мішковину, посипав себе попелом і, вийшовши на вулиці міста, закричав гучним голосом: Вигублюється народ, який не зробив нічого злого. 2 І він прийшов аж до царської брами, і став, бо не годилося йому ввійти до двору, маючи мішковину та попіл. 3 І в усій країні, де виставлене було письмо, був крик, плач і велике голосіння з боку юдеїв, вони надягали мішковину і посипали себе попелом. 4 І ввійшли служниці цариці та євнухи, і сповістили їй, і вона жахнулася, почувши те, що трапилось, і послала одягнути Мардохея, і забрати його мішковину, але він не погодився. 5 Тоді Естера покликала Ахратея, свого євнуха, що їй служив, і відіслала, щоб докладно довідався для неї в Мардохея. 7 Мардохей же повідав їй те, що сталося, і обіцянку, яку Аман дав цареві: покласти в скарбницю десять тисяч талантів, аби вигубити юдеїв. 8 І він дав йому відпис того, що виставлене в Сузах про їхнє знищення, щоб показати Естері, і сказав йому заповісти їй, щоб, пішовши, просила царя і благала його за народ, пам’ятаючи дні свого впокорення, коли була годована, — сказав він , — моєю рукою, тому що Аман, який є другий після царя, висловився проти нас на смерть; заклич до Господа, поговори із царем про нас і спаси нас від смерті! 9 Прийшовши, Ахратей переказав їй усі ці слова. 10 Естера ж промовила до Ахратея: Піди до Мардохея і скажи: 11 Усі народи царства знають, що кожний чоловік чи жінка, які ввійдуть непокликаними до царя, у внутрішній двір, — немає тому спасіння. Лише кому цар простягне золотий жезл, той врятується. Я не покликана ввійти до царя цих тридцять днів. 12 І Ахратей повідав Мардохеєві всі слова Естери. 13 А Мардохей сказав Ахратеєві: Піди і сповісти їй: Не говори собі, Естеро, що ти єдина в царстві, з усіх юдеїв врятуєшся. 14 Бо якщо не послухаєшся в цей час, юдеям буде допомога і захист з іншого місця, а ти і дім твого батька будете знищені. І хто знає, чи не на цей час ти стала царицею. 15 І Естера відіслала того, що до неї прийшов, до Мардохея, кажучи: 16 Іди, збери юдеїв, що в Сузах, і постіть за мене, не їжте і не пийте три дні, день і ніч, я і мої служниці також будемо постити, і тоді ввійдемо до царя поза законом, навіть якби мені й загинути. 17 І, пішовши, Мардохей зробив те, що йому заповіла Естера.
C
17a Він помолився до Господа, згадуючи всі Господні діла, і сказав: 17b Господи, Господи, Царю всіх сильних! Адже все є у Твоїй владі, і немає того, хто протистоятиме Тобі, коли Ти забажаєш спасти Ізраїля! 17c Бо Ти створив небо і землю, і все дивовижне в піднебесній, 4 Ти є Господом усього, і немає нікого , хто Тобі, Господу, протистоятиме. 17d Ти все знаєш. Ти знаєш, Господи, що не через зарозумілість, не через гордощі, не через любов до слави я це зробив, щоб не поклонятися гордому Аманові, 6 бо я зволив би цілувати підошви його ніг задля спасіння Ізраїля! 17e Але я це зробив, щоб не дати чоловікові славу більшу, ніж славу Богові, і не поклонюся нікому, хіба Тобі, моєму Господеві, та не зроблю це з гордості. 17f Тепер, Господи Боже, Царю, Боже Авраама, пощади Свій народ! Адже вони дивляться на нас на вигублення, — вони забажали знищити Твій спадок, те, що від початку. 17g Не погорди Твоєю часткою, яку Ти собі викупив із єгипетської землі. 17h Вислухай мою молитву, помилуй Твій спадок і оберни наш плач на радість, щоб, живучи, ми співали Твоєму Імені, Господи, і не вигуби уста тих, що Тебе хвалять. 17i І весь Ізраїль заволав усією своєю силою, бо власна смерть була перед їхніми очима. 17k Естера, цариця, втекла до Господа, охоплена боротьбою смерті, 13 і, скинувши одяг своєї слави, одягнула одяг приниження і плачу, а замість дорогих пахощів попелом і гноєм посипала свою голову, сильно катувала своє тіло і кожне місце, де були прикраси її радості, вона наповнила плетінками свого волосся. 14 Вона молилася до Господа, Бога Ізраїля, промовляючи: 17l Господи мій, наш Царю, Ти є єдиний! Допоможи мені одинокій, тій, що не має помічника, хіба лиш Тебе, 15 бо моя небезпека в моїй руці! 17m Я чула від мого народження в племені моєї родини, що Ти, Господи, взяв Ізраїля з-поміж усіх народів і наших батьків — з-поміж усіх їхніх пращурів у вічний спадок, і Ти вчинив їм те, що сказав. 17n Тепер ми згрішили перед Тобою, і Ти віддав нас у руки наших ворогів, 18 тому що ми прославляли їхніх богів. Ти праведний, Господи! 17o А тепер не досить їм було гіркоти нашого рабства, але вони поклали свої руки на руки своїх ідолів, 20 аби відхилити рішення Твоїх уст, вигубити Твій спадок і загатити уста тих, що Тебе хвалять, і згасити славу Твого дому та Твій жертовник, 17p і відкрити уста народів для прославляння нерозумного, і навіки гідним подиву зробити тілесного царя. 17q Не видай, Господи, Твій скіпетр тим, що не існують, і хай не насміхаються з нашого падіння, але поверни їхню раду проти них, зроби притчею того, хто розпочав проти нас цю справу . 17r Згадай, Господи, дай Себе знати в час нашого смутку і зроби мене мужньою, Царю богів і Вседержителю всієї влади! 17s Поклади в мої уста розумне слово перед левом і поверни його серце на ненависть до того, що воює проти нас, на руїну йому і його однодумцям. 17t А нас спаси Твоєю рукою і допоможи мені, одинокій, тій, що не має нікого, хіба лиш Тебе, Господи! 17u Ти маєш усе розуміння і знаєш, що я зненавиділа славу беззаконних і гидувала ложем необрізаних і кожним чужинцем. 17w Ти знаєш моє горе, що відчуваю огиду до знака моєї гордості, який є на моїй голові в дні моєї прилюдної появи. Бриджусь ним, як шматтям в місячних, і не ношу його в дні мого мовчання. 17x І Твоя раба не їла зі столу Амана, і я не прославила бенкет царя, і не пила вина жертв. 17y Твоя рабиня не раділа від дня моєї переміни аж до тепер, хіба Тобою, Господи, Боже Авраама! 17z Боже, що можеш усе, вислухай голос безнадійних і спаси нас з руки тих, що чинять зло, і спаси мене від мого страху.