1 И двинулись из Елима, и пришло всё общество сынов Израилевых в пустыню Син, что между Елимом и между Синаем, в пятнадцатый день второго месяца по выходе их из земли Египетской. 2 И возроптало все общество сынов Израилевых на Моисея и Аарона в пустыне, 3 и сказали им сыны Израилевы: о, если бы мы умерли от руки Господней в земле Египетской, когда мы сидели у котлов с мясом, когда мы ели хлеб досыта! ибо вывели вы нас в эту пустыню, чтобы всё собрание это уморить голодом. 4 И сказал Господь Моисею: вот, Я одождю вам хлеб с неба, и пусть народ выходит и собирает ежедневно, сколько нужно на день, чтобы Мне испытать его, будет ли он поступать по закону Моему, или нет; 5 а в шестой день пусть заготовляют, что принесут, и будет вдвое против того, по скольку собирают в прочие дни. 6 И сказали Моисей и Аарон всему [обществу] сынов Израилевых: вечером узнаете вы, что Господь вывел вас из земли Египетской, 7 и утром увидите славу Господню, ибо услышал Он ропот ваш на Господа: а мы что́ такое, что ропщете на нас? 8 И сказал Моисей: узнаете , когда Господь вечером даст вам мяса в пищу, а утром хлеба досыта, ибо Господь услышал ропот ваш, который вы подняли против Него: а мы что? не на нас ропот ваш, но на Господа. 9 И сказал Моисей Аарону: скажи всему обществу сынов Израилевых: предстаньте пред лице Господа, ибо Он услышал ропот ваш. 10 И когда говорил Аарон ко всему обществу сынов Израилевых, то они оглянулись к пустыне, и вот, слава Господня явилась в облаке.
11 И сказал Господь Моисею, говоря: 12 Я услышал ропот сынов Израилевых; скажи им: вечером будете есть мясо, а поутру насытитесь хлебом — и узнаете, что Я Господь, Бог ваш.
13 Вечером налетели перепелы и покрыли стан, а поутру лежала роса около стана; 14 роса поднялась, и вот, на поверхности пустыни нечто мелкое, круповидное, мелкое, как иней на земле. 15 И увидели сыны Израилевы и говорили друг другу: что это? Ибо не знали, что это. И Моисей сказал им: это хлеб, который Господь дал вам в пищу; 16 вот что повелел Господь: собирайте его каждый по стольку, сколько ему съесть; по гомору на человека, по числу душ, сколько у кого в шатре, собирайте. 17 И сделали так сыны Израилевы и собрали, кто много, кто мало; 18 и меряли гомором, и у того, кто собрал много, не было лишнего, и у того, кто мало, не было недостатка: каждый собрал, сколько ему съесть. 19 И сказал им Моисей: никто не оставляй сего до утра. 20 Но не послушали они Моисея, и оставили от сего некоторые до утра, — и завелись черви, и оно воссмердело. И разгневался на них Моисей. 21 И собирали его рано поутру, каждый сколько ему съесть; когда же обогревало солнце, оно таяло. 22 В шестой же день собрали хлеба вдвое, по два гомора на каждого. И пришли все начальники общества и донесли Моисею. 23 И [Моисей] сказал им: вот что сказал Господь: завтра покой, святая суббота Господня; что надобно печь, пеките, и что надобно варить, варите сегодня , а что останется, отложите и сберегите до утра. 24 И отложили то до утра, как повелел [им] Моисей, и оно не воссмердело, и червей не было в нем. 25 И сказал Моисей: ешьте его сегодня, ибо сегодня суббота Господня; сегодня не найдете его на поле; 26 шесть дней собирайте его, а в седьмой день — суббота: не будет его в этот день . 27 Но некоторые из народа вышли в седьмой день собирать — и не нашли.
28 И сказал Господь Моисею: долго ли будете вы уклоняться от соблюдения заповедей Моих и законов Моих? 29 смотрите, Господь дал вам субботу, посему Он и дает в шестой день хлеба на два дня: оставайтесь каждый у себя [в доме своем], никто не выходи от места своего в седьмой день. 30 И покоился народ в седьмой день. 31 И нарек дом Израилев хлебу тому имя: манна; она была, как кориандровое семя, белая, вкусом же как лепешка с медом. 32 И сказал Моисей: вот что повелел Господь: наполните [манною] гомор для хранения в роды ваши, дабы видели хлеб, которым Я питал вас в пустыне, когда вывел вас из земли Египетской. 33 И сказал Моисей Аарону: возьми один сосуд [золотой], и положи в него полный гомор манны, и поставь его пред Господом, для хранения в роды ваши. 34 И поставил его Аарон пред ковчегом свидетельства для хранения, как повелел Господь Моисею.
35 Сыны Израилевы ели манну сорок лет, доколе не пришли в землю обитаемую; манну ели они, доколе не пришли к пределам земли Ханаанской. 36 А гомор есть десятая часть ефы.
1 З Еліма вони вирушили далі. Уся громада синів Ізраїля прийшла в пустелю Сін, що між Елімом та Синаєм. А п’ятнадцятого дня другого місяця, відтоді, як вони вийшли з Єгипетської землі, 2 уся громада Ізраїльських синів почала нарікати на Мойсея і Аарона. 3 Ізраїльські сини сказали їм: Краще було б, аби ми, уражені Господом, померли в Єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита. А ви вивели нас у цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом! 4 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Ось, Я дам вам хліб з неба, і народ вийде, і вони щодня збиратимуть денну норму, — щоб випробувати їх, чи будуть вони слідувати за Моїм законом, чи ні: 5 І буде, шостого дня вони приготують те, що принесли, — і виявиться, що буде вдвічі більше від того, що збирають щодня. 6 Тож Мойсей та Аарон промовили до всієї громади Ізраїльських синів: Увечері ви дізнаєтеся, що Господь вивів вас із Єгипетської землі, 7 а вранці побачите Господню славу, оскільки Він почув ваше нарікання на Бога. А ми хто такі, що нарікаєте на нас? 8 І сказав Мойсей: Оскільки Господь дасть вам звечора їсти м’ясо, а вранці — хліба досита, то Господь почув ваші нарікання, якими ви нарікаєте на нас! А ми хто такі? Тож ваше нарікання не проти нас, але проти Бога! 9 І Мойсей сказав Ааронові: Промов до всієї громади Ізраїльських синів: Прийдіть перед Бога, тому що Він почув ваші нарікання. 10 Коли ж промовляв Аарон до всієї громади Ізраїльських синів, то вони повернулися до пустелі, і Господня слава з’явилася в хмарі. 11 І Господь заговорив до Мойсея, кажучи: 12 Я почув нарікання синів Ізраїля. Скажи їм, промовляючи: Під вечір їстимете м’ясо, а вранці насититеся хлібом. І пізнаєте, що Я — Господь, ваш Бог! 13 Настав вечір, — і налетіли перепели та покрили табір. А вранці довкола табору, коли перестала випадати роса, — 14 аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, наче коріандр, і біле, наче іній на землі. 15 Побачивши це, сини Ізраїля сказали один одному: Що це? Оскільки вони не знали, що це було. А Мойсей сказав їм: Це хліб, який Господь дав вам їсти. 16 Це і є та справа, про яку Господь заповів: Нехай кожний збирає його для родини — гомор на особу, за кількістю ваших душ, кожний нехай збирає зі своїми співмешканцями. 17 Ізраїльські сини так і зробили, — хто зібрав більше, а хто менше. 18 Та виміряли гомором, і не мав надлишку той, хто багато зібрав , а той, хто мало зібрав , не мав недостачі. Кожний зібрав по потребі тих, які жили з ним. 19 Та Мойсей попередив їх: Хай ніхто не залишає його до ранку! 20 Але Мойсея не послухалися, і дехто залишив його до ранку; і завелися в ньому черв’яки, і воно засмерділося. Тож Мойсей був розсерджений ними. 21 Кожний збирав його рано-вранці згідно зі своєю потребою, а коли припікало сонце, воно тануло. 22 А шостого дня виявилося, що зібрали вдвічі більше від потрібного — по два гомори для кожного. І всі старійшини громади прийшли й доповіли Мойсеєві. 23 А Мойсей сказав їм: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Завтра субота — святий відпочинок для Господа. Що лише маєте пекти — печіть, і що лише маєте варити — варіть. А все, що зостанеться, залишіть те в сховок до ранку. 24 І залишили його на наступний день, як заповів їм Мойсей, — і не засмерділося, і черв’яки в ньому не завелися. 25 Тож Мойсей сказав: Їжте сьогодні, бо сьогодні — субота для Господа, — ви не знайдете його на полі. 26 Шість днів збиратимете, а сьомого дня — субота, цього дня не буде його . 27 А сьомого дня виявилося, що дехто з народу вийшов збирати, та вони нічого не знайшли. 28 І Господь сказав Мойсеєві: Доки не бажатимете дослухатися до Моїх заповідей і до Мого закону? 29 Глядіть, бо Господь дав вам цей день — суботу; тому Він дав вам шостого дня хліба на два дні. Нехай кожен сидить у своєму домі, — сьомого дня хай ніхто не виходить зі свого місця. 30 І народ дотримувався суботи — сьомого дня. 31 А Ізраїльські сини дали йому назву — манна , — воно було біле, як насіння коріандру, а його смак — як у коржа з медом. 32 А Мойсей сказав: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Наповніть гомором манни посудину для вашихнаступних поколінь, щоб вони побачили хліб, який ви їли в пустелі, коли Господь виводив вас з Єгипетської землі. 33 Ааронові ж Мойсей сказав: Візьми одну золоту посудину і насип в неї повний гомор манни, і поклади її на зберігання перед Богом для ваших наступних поколінь, — 34 як і заповів Господь Мойсеєві. І Аарон поклав її перед Свідченням на зберігання. 35 Сини Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли до заселеної землі, — їли манну, доки не прийшли до границі з Фінікією. 36 А гомор — це десята частина трьох мірок.