1 Сын мой! храни слова мои и заповеди мои сокрой у себя. [Сын мой! чти Господа, — и укрепишься, и кроме Его не бойся никого.] 2 Храни заповеди мои и живи, и учение мое, как зрачок глаз твоих. 3 Навяжи их на персты твои, напиши их на скрижали сердца твоего. 4 Скажи мудрости: «ты сестра моя!» и разум назови родным твоим, 5 чтобы они охраняли тебя от жены другого, от чужой, которая умягчает слова свои. 6 Вот, однажды смотрел я в окно дома моего, сквозь решетку мою, 7 и увидел среди неопытных, заметил между молодыми людьми неразумного юношу, 8 переходившего площадь близ угла ее и шедшего по дороге к дому ее, 9 в сумерки, в вечер дня, в ночной темноте и во мраке. 10 И вот — навстречу к нему женщина, в наряде блудницы, с коварным сердцем, 11 шумливая и необузданная; ноги ее не живут в доме ее: 12 то на улице, то на площадях, и у каждого угла строит она ковы. 13 Она схватила его, целовала его, и с бесстыдным лицем говорила ему: 14 «мирная жертва у меня: сегодня я совершила обеты мои; 15 поэтому и вышла навстречу тебе, чтобы отыскать тебя, и — нашла тебя; 16 коврами я убрала постель мою, разноцветными тканями Египетскими; 17 спальню мою надушила смирною, алоем и корицею; 18 зайди, будем упиваться нежностями до утра, насладимся любовью, 19 потому что мужа нет дома: он отправился в дальнюю дорогу; 20 кошелек серебра взял с собою; придет домой ко дню полнолуния». 21 Множеством ласковых слов она увлекла его, мягкостью уст своих овладела им. 22 Тотчас он пошел за нею, как вол идет на убой, [и как пес — на цепь,] и как олень — на выстрел, 23 доколе стрела не пронзит печени его; как птичка кидается в силки и не знает, что они — на погибель ее. 24 Итак, дети, слушайте меня и внимайте словам уст моих. 25 Да не уклоняется сердце твое на пути ее, не блуждай по стезям ее, 26 потому что многих повергла она ранеными, и много сильных убиты ею: 27 дом ее — пути в преисподнюю, нисходящие во внутренние жилища смерти.
1 Сину, зберігай мої слова, заповіді мої заховай біля себе.
1a Сину, шануй Господа, і будеш сильним; окрім Нього, не бійся нікого.
2 Зберігай мої заповіді та мої повчання — як зіницю ока, і будеш жити.
3 Нав’яжи їх на свої пальці, напиши на скрижалі свого серця.
4 Назви мудрість своєю сестрою, а розум зроби своїм приятелем,
5 щоб оберігала тебе від чужої і грішної жінки, коли вона закидає тебе ніжними словами.
6 Якось з вікна свого дому, виглянувши на дорогу,
7 вона побачила його — юнака з нерозумних підлітків, в якого немає розуму.
8 Він проходив через перехрестя вулиць біля її дому,
9 розмовляв у вечірніх сутінках, коли вже запанував нічний спокій, і настала темрява.
10 А жінка його зустрічає — у неї вигляд повії, і поводиться так, щоб затрепетали серця молодих.
11 Вона принадна і розпусна, її ноги не мають спочинку вдома.
12 Певний час вона крутиться надворі, а деякий час вона чатує на дорогах, — на кожному перехресті.
13 Тоді, спіймавши, вона його поцілувала і з безсоромним обличчям заговорила до нього:
14 У мене — мирна жертва, сьогодні я виконую свої обітниці.
15 Тому, жадаючи твого обличчя, я вийшла тобі назустріч, — і я тебе знайшла.
16 Своє ліжко я застелила простиралами і вкрила єгипетськими килимами.
17 Я покропила своє ліжко шафраном, а мій дім — корицею.
18 Заходь, і будемо насолоджуватися любов’ю аж до ранку, — давай повністю віддамося коханню,
19 бо мого чоловіка немає вдома, подався він у далеку дорогу,
20 взявши із собою торбину з грошима. Повернеться до свого дому через багато днів!
21 Звела його довгими вмовляннями, — своїми устами, наче петлею, затягла його.
22 Він, не опираючись, потягся за нею, наче віл, якого ведуть на заріз, як собака на повідку,
23 як олень, поранений стрілою в печінку; він поспішає в сильце, наче пташка, — не знаючи, що триває змагання за його душу.
24 Тож тепер послухай мене, сину, будь уважний до слів моїх уст.
25 Хай твоє серце не зверне на її дороги.
26 Адже багатьох вона зранила і повалила, — не злічити тих, кого вона погубила.
27 Її дім — дороги в ад, вони ведуть до покоїв смерті.