1 И сказал Илия [пророк], Фесвитянин, из жителей Галаадских, Ахаву: жив Господь Бог Израилев, пред Которым я стою! в сии годы не будет ни росы, ни дождя, разве только по моему слову. 2 И было к нему слово Господне: 3 пойди отсюда и обратись на восток и скройся у потока Хорафа, что против Иордана; 4 из этого потока ты будешь пить, а во́ронам Я повелел кормить тебя там. 5 И пошел он и сделал по слову Господню; пошел и остался у потока Хорафа, что против Иордана. 6 И во́роны приносили ему хлеб и мясо поутру, и хлеб и мясо по вечеру, а из потока он пил. 7 По прошествии некоторого времени этот поток высох, ибо не было дождя на землю. 8 И было к нему слово Господне: 9 встань и пойди в Сарепту Сидонскую, и оставайся там; Я повелел там женщине вдове кормить тебя. 10 И встал он и пошел в Сарепту; и когда пришел к воротам города, вот, там женщина вдова собирает дрова. И подозвал он ее и сказал: дай мне немного воды в сосуде напиться. 11 И пошла она, чтобы взять; а он закричал вслед ей и сказал: возьми для меня и кусок хлеба в руки свои. 12 Она сказала: жив Господь Бог твой! у меня ничего нет печеного, а только есть горсть муки в кадке и немного масла в кувшине; и вот, я наберу полена два дров, и пойду, и приготовлю это для себя и для сына моего; съедим это и умрем. 13 И сказал ей Илия: не бойся, пойди, сделай, что́ ты сказала; но прежде из этого сделай небольшой опреснок для меня и принеси мне; а для себя и для своего сына сделаешь после; 14 ибо так говорит Господь Бог Израилев: мука в кадке не истощится, и масло в кувшине не убудет до того дня, когда Господь даст дождь на землю. 15 И пошла она и сделала так, как сказал Илия; и кормилась она, и он, и дом ее несколько времени. 16 Мука в кадке не истощалась, и масло в кувшине не убывало, по слову Господа, которое Он изрек чрез Илию. 17 После этого заболел сын этой женщины, хозяйки дома, и болезнь его была так сильна, что не осталось в нем дыхания. 18 И сказала она Илии: что мне и тебе, человек Божий? ты пришел ко мне напомнить грехи мои и умертвить сына моего. 19 И сказал он ей: дай мне сына твоего. И взял его с рук ее, и понес его в горницу, где он жил, и положил его на свою постель, 20 и воззвал к Господу и сказал: Господи Боже мой! неужели Ты и вдове, у которой я пребываю, сделаешь зло, умертвив сына ее? 21 И простершись над отроком трижды, он воззвал к Господу и сказал: Господи Боже мой! да возвратится душа отрока сего в него! 22 И услышал Господь голос Илии, и возвратилась душа отрока сего в него, и он ожил. 23 И взял Илия отрока, и свел его из горницы в дом, и отдал его матери его, и сказал Илия: смотри, сын твой жив. 24 И сказала та женщина Илии: теперь-то я узнала, что ты человек Божий, и что слово Господне в устах твоих истинно.
1 І промовив Ілля, пророк, тесвітянин з Тесвони ґалаадської, до Ахава: Нехай живе Господь, Бог сил, Бог Ізраїля, перед Яким я стою, якщо в цьому році буде роса і дощ! Але хіба що за словом моїх уст! 2 І прийшло Господнє слово до Іллі: 3 Іди звідси на схід і сховайся біля потоку Хоррат, що перед Йорданом. 4 І станеться, що питимеш з потоку воду, а крукам заповідаю прогодувати тебе там. 5 І вчинив Ілля за словом Господа, і поселився біля потоку Хоррат перед Йорданом. 6 І круки приносили йому хліб вранці й м’ясо ввечері, а з потоку він пив воду. 7 І сталося, що через певний час, потік висох, бо на землі не було дощу.
8 І було Господнє слово до Іллі: 9 Уставай і йди в Сарепту сидонську. Ось Я дав там вказівку жінці-вдові тебе прогодувати! 10 І він устав, і прийшов у Сарепту, до брами міста, і ось там жінка-вдова збирала дрова. Тож Ілля гукнув їй услід, звертаючись до неї: Принеси мені трохи води в глечику, щоб напитися! 11 І вона пішла взяти глечик , а Ілля закричав за нею, гукаючи: Візьми для мене і шматок хліба у свою руку! 12 А жінка сказала: Нехай живе Господь, Бог твій, якщо є в мене хліб, але хіба тільки пригорща борошна у відрі й трохи олії в посудині. І ось я назбираю два полінця, піду і спечу це собі та моїм дітям, тож ми з’їмо і помремо. 13 І сказав їй Ілля: Кріпися, увійди і зроби за своїм словом. Але спочатку зроби мені з того малу паляницю і винесеш мені, собі ж і своїм дітям зробиш пізніше. 14 Бо так говорить Господь: Борошно у відрі не закінчиться, і в посудині олії не убуватиме аж до дня, коли Господь пошле на землю дощ! 15 Жінка пішла і зробила. Тож і він їв, і вона та її діти. 16 І борошно у відрі не закінчилося, і в посудині олії не стало менше — за Господнім словом, яке Він сказав через Іллю.
17 І сталося після цього, що захворів син жінки, господині дому, і його хвороба була дуже тяжка, аж доки не забракло в ньому духу. 18 І вона промовила до Іллі: Що мені й тобі, чоловіче Божий? Чи ти ввійшов до мене, щоби згадати мої несправедливості та вбити мого сина? 19 І сказав Ілля жінці: Дай мені твого сина. І він узяв його з її грудей і поніс його на горище, на якому він перебував, і поклав його на своє ліжко. 20 І закричав Ілля, гукаючи: Горе мені, Господи, свідку вдови, в якої я живу, ти зло вчинив, щоб убити її сина! 21 І він дмухнув тричі на дитину, закликав Господа і сказав: Господи, Боже мій, нехай же повернеться душа цієї дитини до неї. 22 І сталося так, і закричала дитина. 23 І він завів її з горища в дім, і дав її матері. І сказав Ілля: Глянь, твій син живе. 24 А жінка промовила до Іллі: Ось я пізнала, що ти є Божим чоловіком, і Господнє слово у твоїх устах правдиве!