1 Венадад, царь Сирийский, собрал все свое войско, и с ним были тридцать два царя, и кони и колесницы, и пошел, осадил Самарию и воевал против нее. 2 И послал послов к Ахаву, царю Израильскому, в город, 3 и сказал ему: так говорит Венадад: серебро твое и золото твое — мои, и жены твои и лучшие сыновья твои — мои. 4 И отвечал царь Израильский и сказал: да будет по слову твоему, господин мой царь: я и все мое — твое. 5 И опять пришли послы и сказали: так говорит Венадад: я послал к тебе сказать: «серебро твое, и золото твое, и жён твоих, и сыновей твоих отдай мне»; 6 поэтому я завтра, к этому времени, пришлю к тебе рабов моих, чтобы они осмотрели твой дом и домы служащих при тебе, и все дорогое для глаз твоих взяли в свои руки и унесли. 7 И созвал царь Израильский всех старейшин земли и сказал: замечайте и смотрите, он замышляет зло; когда он присылал ко мне за жёнами моими, и сыновьями моими, и серебром моим, и золотом моим, я ему не отказал. 8 И сказали ему все старейшины и весь народ: не слушай и не соглашайся. 9 И сказал он послам Венадада: скажите господину моему царю: все, о чем ты присылал в первый раз к рабу твоему, я готов сделать, а этого не могу сделать. И пошли послы и отнесли ему ответ. 10 И прислал к нему Венадад сказать: пусть то и то сделают мне боги, и еще больше сделают, если праха Самарийского достанет по горсти для всех людей, идущих за мною. 11 И отвечал царь Израильский и сказал: скажите: пусть не хвалится подпоясывающийся, как распоясывающийся. 12 Услышав это слово, Венадад, который пил вместе с царями в палатках, сказал рабам своим: осаждайте город. И они осадили город.
13 И вот, один пророк подошел к Ахаву, царю Израильскому, и сказал: так говорит Господь: видишь ли все это большое полчище? вот, Я сегодня предам его в руку твою, чтобы ты знал, что Я Господь. 14 И сказал Ахав: чрез кого? Он сказал: так говорит Господь: чрез слуг областных начальников. И сказал [Ахав]: кто начнет сражение? Он сказал: ты. 15 [Ахав] счел слуг областных начальников, и нашлось их двести тридцать два; после них счел весь народ, всех сынов Израилевых, семь тысяч. 16 И они выступили в полдень. Венадад же напился допьяна в палатках вместе с царями, с тридцатью двумя царями, помогавшими ему. 17 И выступили прежде слуги областных начальников. И послал Венадад, и донесли ему, что люди вышли из Самарии. 18 Он сказал: если за миром вышли они, то схватите их живыми, и если на войну вышли, также схватите их живыми. 19 Вышли из города слуги областных начальников, и войско за ними. 20 И поражал каждый противника своего; и побежали Сирияне, а Израильтяне погнались за ними. Венадад же, царь Сирийский, спасся на коне с всадниками. 21 И вышел царь Израильский, и взял коней и колесницы, и произвел большое поражение у Сириян.
22 И подошел пророк к царю Израильскому и сказал ему: пойди, укрепись, и знай и смотри, что тебе делать, ибо по прошествии года царь Сирийский опять пойдет против тебя. 23 Слуги царя Сирийского сказали ему: Бог их есть Бог гор, [а не Бог долин,] поэтому они одолели нас; если же мы сразимся с ними на равнине, то верно одолеем их. 24 Итак вот что сделай: удали царей, каждого с места его, и вместо них поставь областеначальников; 25 и набери себе войска столько, сколько пало у тебя, и коней, сколько было коней, и колесниц, сколько было колесниц; и сразимся с ними на равнине, и тогда верно одолеем их. И послушался он голоса их и сделал так.
26 По прошествии года Венадад собрал Сириян и выступил к Афеку, чтобы сразиться с Израилем. 27 Собраны были и сыны Израилевы и, взяв продовольствие, пошли навстречу им. И расположились сыны Израилевы станом пред ними, как бы два небольшие стада коз, а Сирияне наполнили землю. 28 И подошел человек Божий, и сказал царю Израильскому: так говорит Господь: за то, что Сирияне говорят: «Господь есть Бог гор, а не Бог долин», Я все это большое полчище предам в руку твою, чтобы вы знали, что Я — Господь. 29 И стояли станом одни против других семь дней. В седьмой день началась битва, и сыны Израилевы поразили сто тысяч пеших Сириян в один день. 30 Остальные убежали в город Афек; там упала стена на остальных двадцать семь тысяч человек. А Венадад ушел в город и бегал из одной внутренней комнаты в другую. 31 И сказали ему слуги его: мы слышали, что цари дома Израилева цари милостивые; позволь нам возложить вретища на чресла свои и веревки на головы свои и пойти к царю Израильскому; может быть, он пощадит жизнь твою. 32 И опоясали они вретищами чресла свои и возложили веревки на головы свои, и пришли к царю Израильскому и сказали: раб твой Венадад говорит: «пощади жизнь мою». Тот сказал: разве он жив? он брат мой. 33 Люди сии приняли это за хороший знак и поспешно подхватили слово из уст его и сказали: брат твой Венадад. И сказал он: пойдите, приведите его. И вышел к нему Венадад, и он посадил его с собою на колесницу. 34 И сказал ему Венадад : города, которые взял мой отец у твоего отца, я возвращу, и площади ты можешь иметь для себя в Дамаске, как отец мой имел в Самарии. Ахав сказал : после договора я отпущу тебя. И, заключив с ним договор, отпустил его.
35 Тогда один человек из сынов пророческих сказал другому, по слову Господа: бей меня. Но этот человек не согласился бить его. 36 И сказал ему: за то, что ты не слушаешь гласа Господня, убьет тебя лев, когда пойдешь от меня. Он пошел от него, и лев, встретив его, убил его. 37 И нашел он другого человека, и сказал: бей меня. Этот человек бил его до того, что изранил побоями. 38 И пошел пророк и предстал пред царя на дороге, прикрыв покрывалом глаза свои. 39 Когда царь проезжал мимо, он закричал царю и сказал: раб твой ходил на сражение, и вот, один человек, отошедший в сторону, подвел ко мне человека и сказал: «стереги этого человека; если его не станет, то твоя душа будет за его душу, или ты должен будешь отвесить талант серебра». 40 Когда раб твой занялся теми и другими делами, его не стало. — И сказал ему царь Израильский: таков тебе и приговор, ты сам решил. 41 Он тотчас снял покрывало с глаз своих, и узнал его царь, что он из пророков. 42 И сказал ему: так говорит Господь: за то, что ты выпустил из рук твоих человека, заклятого Мною, душа твоя будет вместо его души, народ твой вместо его народа. 43 И отправился царь Израильский домой встревоженный и огорченный, и прибыл в Самарию.
1 У Навутея, єзраельця, був один виноградник біля току Ахава, царя Самарії. 2 І Ахав сказав Навутеєві, пропонуючи: Дай мені твій виноградник і буде мені за город для зелені, бо він близько до мого дому, а я дам тобі інший виноградник, кращий за нього. Якщо ж прийнятно для тебе, то дам тобі срібло взамін за цей твій виноградник, і буде мені за город для зелені. 3 А Навутей відповів Ахавові: Хай не буде мені перед моїм Богом, щоб я віддав тобі спадок моїх батьків. 4 І дух Ахава був засмучений, і він ліг на своє ліжко, його обличчя підупало, і він не їв хліба.
5 Та до нього ввійшла Єзавель, його жінка, і заговорила з ним: Чому твій дух засмучений, і ти не їси хліба? 6 А він відповів їй: Тому що я сказав Навутеєві, єзраельцеві, пропонуючи: Дай мені твій виноградник за гроші, якщо ж бажаєш, дам тобі інший виноградник замість нього! Та він сказав: Не дам тобі спадку моїх батьків! 7 Тоді Єзавель, його жінка, сказала йому: Ти тепер так чиниш, царю Ізраїля? Встань, їж хліб і будь собі. Я дам тобі виноградник Навутея, єзраельця!
8 І вона написала листа від імені Ахава, запечатала його печаттю і послала листа до старійшин і вільних, які жили з Навутеєм. 9 А в листі написано, кажучи: Закличте до посту і посадіть Навутея перед народом. 10 А напроти нього посадіть двох мужів, синів-злочинців, і хай засвідчать на нього, кажучи: Він зневажив Бога і царя. І хай виведуть його, і каменують його, 11 і нехай він помре! І мужі його міста, старійшини і вільні, котрі жили в його місті, зробили так, як і послала до них Єзавель, — як і було написано в листі, який вона до них послала.
12 Закликали до посту і Навутея посадили перед народом, 13 і прийшли два мужі, сини-злочинців, і сіли напроти нього, і засвідчили проти нього, кажучи: Ти зневажив Бога і царя! І його вивели за місто, і каменували його камінням, і він помер. 14 І послали до Єзавелі, повідомляючи: Навутей каменований! Він помер! 15 І сталося, коли почула Єзавель, то сказала Ахавові: Встань, успадкуй виноградник Навутея, єзраельця, який не дав тобі його за гроші, тому що в живих Навутея немає, бо помер! 16 І сталося, коли Ахав почув, що Навутей, єзраелець, помер, то роздер свій одяг і зодягнувся в мішковину. І сталося після цього, встав і пішов Ахав до виноградника Навутея, єзраельця, щоб його успадкувати.
17 А Господь звернувся до Іллі, тесвітянина, кажучи: 18 Устань і вийди назустріч Ахавові, цареві Ізраїля, який у Самарії. Ось він у винограднику Навутея, бо пішов туди його успадкувати. 19 І скажеш йому, промовляючи: Так говорить Господь: Оскільки ти вбив і успадкував, через це так говорить Господь: На кожному місці, де свині та пси лизали кров Навутея, там пси лизатимуть твою кров, і розпусниці митимуться у твоїй крові!
20 І сказав Ахав Іллі: Невже ти мене знайшов, мій вороже? А він відповів: Знайшов, тому що нерозумно ти себе продав, щоб чинити зло перед Господом, аби викликати Його гнів. 21 Так каже Господь: Ось Я наводжу на тебе зло, запалю за тобою і вигублю в Ахава того, хто мочиться до стіни, замкненого і залишеного в Ізраїлі. 22 І дам твій дім, як дім Єровоама, сина Навата, і як дім Вааси, сина Ахії, за навмисне підбурювання, яким ти викликав гнів, і що ти довів Ізраїль до гріха. 23 І Господь сказав про Єзавель, проголошуючи: Пси пожеруть її у твердині Єзраела! 24 Мерця з роду Ахава в місті з’їдять пси, а його мерця на рівнині склюють небесні птахи.
25 (Утім нерозумний Ахав, який продався, аби чинити зло перед Господом, бо перевернула його Єзавель, його жінка. 26 І він став дуже мерзенним, щоб іти за мерзенностями, за всім, що чинив Аморей, якого Господь вигубив з-перед синів Ізраїля).
27 Оскільки ж через слово Ахав був сильно приголомшений перед Господом, і пішов, плачучи, роздер свій одяг і одягнув мішковину на своє тіло, — постив і одягнувся в мішковину в день, в який побив Навутея, єзраельця, 28 то було Господнє слово через його раба Іллю про Ахава, і Господь сказав: 29 Чи ти побачив, наскільки був приголомшений Ахав переді Мною? Не наведу Я зло в його дні, але наведу зло в дні його сина.