1 После того как Александр, сын Филиппа, Македонянин, который вышел из земли Киттим, поразил Дария, царя Персидского и Мидийского, и воцарился вместо него прежде над Елладою, 2 он произвел много войн и овладел многими укрепленными местами, и убивал царей земли. 3 И прошел до пределов земли и взял добычу от множества народов; и умолкла земля пред ним, и он возвысился, и вознеслось сердце его. 4 Он собрал весьма сильное войско и господствовал над областями и народами и властителями, и они сделались его данниками. 5 После того он слег в постель и, почувствовав, что умирает, 6 призвал знатных из слуг своих, которые были воспитаны с ним от юности, и разделил им свое царство еще при жизни своей.
7 Александр царствовал двенадцать лет и умер. 8 И владычествовали слуги его каждый в своем месте. 9 И по смерти его все они возложили на себя венцы, а после них и сыновья их в течение многих лет; и умножили зло на земле. 10 И вышел от них корень греха — Антиох Епифан, сын царя Антиоха, который был заложником в Риме, и воцарился в сто тридцать седьмом году царства Еллинского.
11 В те дни вышли из Израиля сыны беззаконные и убеждали многих, говоря: пойдем и заключим союз с народами, окружающими нас, ибо с тех пор, как мы отделились от них, постигли нас многие бедствия. 12 И добрым показалось это слово в глазах их. 13 Некоторые из народа изъявили желание и отправились к царю; и он дал им право исполнять установления языческие. 14 Они построили в Иерусалиме училище по обычаю языческому 15 и установили у себя необрезание, и отступили от святаго завета, и соединились с язычниками, и продались, чтобы делать зло.
16 Когда Антиох увидел, что царство укрепилось, предпринял воцариться над Египтом, чтобы царствовать над двумя царствами, 17 и вошел он в Египет с сильным ополчением, с колесницами, и слонами, и всадниками, и множеством кораблей; 18 и вступил в сражение с Птоломеем, царем Египетским; и убоялся Птоломей от лица его и обратился в бегство, и много пало раненых. 19 И овладели они укрепленными городами в земле Египетской, и взял он добычу из земли Египетской.
20 После поражения Египта Антиох возвратился в сто сорок третьем году и пошел против Израиля, и вступил в Иерусалим с сильным ополчением; 21 вошел во святилище с надменностью и взял золотой жертвенник, светильник и все сосуды его, 22 и трапезу предложения, и возлияльники, и чаши, и кадильницы золотые, и завесу, и венцы, и золотое украшение, бывшее снаружи храма, и всё обобрал. 23 Взял и серебро, и золото, и драгоценные сосуды, и взял скрытые сокровища, какие отыскал. 24 И, взяв всё, отправился в землю свою и совершил убийства, и говорил с великою надменностью. 25 Посему был великий плач в Израиле, во всех местах его. 26 Стенали начальники и старейшины, изнемогали девы и юноши, и изменилась красота женская. 27 Всякий жених предавался плачу, и сидящая в брачном чертоге была в скорби. 28 Вострепетала земля за обитающих на ней, и весь дом Иакова облекся стыдом.
29 По прошествии двух лет послал царь начальника податей в города Иуды, и он пришел в Иерусалим с большою толпою; 30 коварно говорил им слова мира, и они поверили ему; но он внезапно напал на город и поразил его великим поражением, и погубил множество народа Израильского; 31 взял добычи из города и сожег его огнем, и разрушил домы его и стены его кругом; 32 и увели в плен жен и детей, и овладели скотом. 33 Оградили город Давидов большою и крепкою стеною и крепкими башнями, и сделался он для них крепостью. 34 И поместили там народ нечестивый, людей беззаконных, и они укрепились в ней; 35 запаслись оружием и продовольствием и, собрав добычи Иерусалимские, сложили там, и сделались большою сетью. 36 И было это постоянною засадою для святилища и злым диаволом для Израиля. 37 Они проливали невинную кровь вокруг святилища и оскверняли святилище. 38 Жители же Иерусалима разбежались ради них, и он сделался жилищем чужих и стал чужим для своего рода, и дети его оставили его. 39 Святилище его запустело, как пустыня, праздники его обратились в плач, субботы его — в поношение, честь его — в уничижение. 40 По мере славы его увеличилось бесчестие его, и высота его обратилась в печаль.
41 Царь Антиох написал всему царству своему, чтобы все были одним народом, 42 и чтобы каждый оставил свой закон. И согласились все народы по слову царя. 43 И многие из Израиля приняли идолослужение его и принесли жертвы идолам, и осквернили субботу. 44 Царь послал через вестников грамоты в Иерусалим и в города Иудейские, чтобы они следовали узаконениям, чужим для сей земли, 45 и чтобы не допускались всесожжения и жертвоприношения, и возлияние в святилище, чтобы ругались над субботами и праздниками 46 и оскверняли святилище и святых, 47 чтобы строили жертвенники, храмы и капища идольские, и приносили в жертву свиные мяса и скотов нечистых, 48 и оставляли сыновей своих необрезанными, и оскверняли души их всякою нечистотою и мерзостью, 49 для того, чтобы забыли закон и изменили все постановления. 50 А если кто не сделает по слову царя, да будет предан смерти. 51 Согласно этому писал он всему царству своему и поставил надзирателей над всем народом, и повелел городам Иудейским приносить жертвы во всяком городе. 52 И собрались к ним многие из народа, все, которые оставили закон, — и совершили зло в земле; 53 и заставили Израиля укрываться во всяком убежище его.
54 В пятнадцатый день Хаслева, сто сорок пятого года, устроили на жертвеннике мерзость запустения, и в городах Иудейских вокруг построили жертвенники, 55 и перед дверями домов и на улицах совершали курения, 56 и книги закона, какие находили, разрывали и сожигали огнем; 57 у кого находили книгу завета, и кто держался закона, того, по повелению царя, предавали смерти. 58 С таким насилием поступали они с Израильтянами, приходившими каждый месяц в города. 59 И в двадцать пятый день месяца, принося жертвы на жертвеннике, который был над алтарем, 60 они, по данному повелению, убивали жен, обрезавших детей своих, 61 а младенцев вешали за шеи их, домы их расхищали и совершавших над ними обрезание убивали. 62 Но многие в Израиле остались твердыми и укрепились, чтобы не есть нечистого, 63 и предпочли умереть, чтобы не оскверниться пищею и не поругать святаго завета, — и умирали. 64 И был весьма великий гнев над Израилем.
1 І сталося, після того, як здобув перемогу Олександр, син Филипа Македонського, який вийшов із землі Хеттім, і розгромив Дарія, царя персів та мідійців, і зацарював замість нього, спочатку над Елладою. 2 І він учинив багато воєн, захопив твердині й вигубив царів землі. 3 Він пройшов аж до країв землі та взяв здобич багатьох народів. І земля втихомирилася перед ним, і він піднявся, і його серце піднялося. 4 І він зібрав дуже велику силу , і панував над країнами народів і тиранів, і вони були йому за данників.
5 І після цього він упав на ліжко, і збагнув, що помирає. 6 І він покликав своїх славних рабів, що були виховані з ним від молодості, і поділив для них своє царство ще при своєму житті. 7 І Олександр царював дванадцять років, і помер. 8 І до влади прийшли його слуги, кожний на своєму місці. 9 І всі поклали на себе корони після його смерті, — вони та їхні сини після них багато років, і наповнили землю злом. 10 І з них вийшов грішний корінь — Антіох Епіфан, син царя Антіоха, який був порукою Риму. Він зацарював у сто тридцять сьомому році царства Еллінів.
11 У ті дні вийшли з Ізраїля беззаконні сини і переконали багатьох, кажучи: Підімо і вчинимо завіт з народами, що довкола нас, бо відколи ми від них відділилися, на нас найшло багато зла. 12 І слово було добрим в їхніх очах, 13 і так забажали деякі з народу, і пішли до царя, і він дав їм владу чинити заповіді поган. 14 І вони збудували спортзал в Єрусалимі за законами поган, 15 і приховали своє обрізання, і відступили від святого завіту, і запряглися з поганами, і вдалися чинити зло. 16 І закріпилося царство перед Антіохом, і він почав царювати над єгипетською землею, щоби панувати над двома царствами. 17 І він увійшов до Єгипту з великим народом, з колісницями, слонами і великим озброєнням, 18 і розпочав війну з Птоломеєм, царем Єгипту. І Птоломей відвернувся від його обличчя, і втік, і впало багато ранених. 19 І вони захопили сильні міста в єгипетській землі, і він захопив здобич у єгипетській землі.
20 І після того, як він побив Єгипет у сто сорок третьому році, Антіох повернувся і пішов проти Ізраїля і проти Єрусалима з важко озброєним народом. 21 І він увійшов до святилища в гордості та взяв золотий жертовник, лампади світильника і весь його посуд, 22 і стіл покладання, чаші, чашки, золоті кадильниці, завісу, вінці й золоту прикрасу, що на лицевій стороні храму, і все розбив. 23 І взяв срібло, золото і дорогоцінний посуд, і взяв сховані скарби, які знайшов. 24 І, взявши все, повернувся до своєї землі й скоїв убивство та виказав велику гордість.
25 І був великий плач в Ізраїлі на кожному їхньому місці. 26 І застогнали володарі та старійшини, ослабіли дівчата та юнаки, і краса жінок змінилася. 27 Усякий жених підняв плач, та, що сиділа у весільній кімнаті, була в жалобі. 28 І земля затремтіла під тими, що жили на ній, і кожний дім Якова одягнувся в сором.
29 Після періоду двох років цар послав володаря над даниною до міст Юди, і він прийшов у Єрусалим з великим народом. 30 І сказав їм слова мирні в омані, і йому повірили. Та він раптово напав на місто і побив його великою поразкою, і загинуло багато народу Ізраїля. 31 І він узяв здобич у місті, і спалив його вогнем, і знищив його доми та стіни довкола. 32 І взяли в полон жінок та дітей, і успадкували худобу. 33 І відбудували місто Давида з великою та сильною стіною, сильними баштами, і було їм за твердиню. 34 І помістили туди грішний народ, беззаконних мужів, і вони закріпилися в ній. 35 І зробили склади зброї та їжі, і, зібравши здобич Єрусалима, поклали там і стали великою пасткою. 36 І це було засідкою для святині й поганим дияволом для Ізраїля постійно. 37 І пролили невинну кров довкола святині та опоганили святиню. 38 І через них втекли ті, що жили в Єрусалимі, і він став помешканням для чужинців. І став чужим через своїх мешканців, і його діти покинули його. 39 Його святиня була спустошена, наче пустеля, його свята повернені в плач, його суботи — в погорду, його пошана — на пониження. 40 За його славою виповнилося його безчестя, і його звеличення повернулося на плач.
41 І цар написав усьому своєму царству, щоб усі були одним народом 42 і залишили кожний свій закон. І всі народи сприйняли це за словом царя. 43 І численні з Ізраїля виявили прихильність до його служіння, принесли жертву ідолам і опоганили суботу. 44 І цар послав книги через посланців у Єрусалим і в міста Юди, щоб пішли за законами чужинців землі, 45 і припинили всепалення, жертву і жертви виливання у святині, і опоганювали суботи та свята, 46 сквернили святиню і святих, 47 щоби збудували вівтарі, площі й ідольські святині та приносили в жертву свиняче і нечистих тварин, 48 і залишали своїх синів необрізаними, щоб опоганювали свої душі всякою нечистотою та поганню, 49 аби забули закон і змінили всі заповіді. 50 А хто лиш не вчинить за словом царя, нехай помре!
51 Згідно з усіма цими словами він написав до всього свого царства, настановив наглядачів над усім народом і заповів містам Юди приносити жертви місто за містом. 52 І зібралися численні з народу до них, кожний, що покидав закон, і робили зло на землі, 53 й загнали Ізраїль у таємні місця в усяке їхнє сховище. 54 І на п’ятнадцятий день хаселева сто сорок п’ятого року він збудував гидоту спустошення на жертовнику. І в містах Юди довкола збудували жертовники. 55 І біля дверей домів, і на вулицях кадили. 56 І книги закону, які знайшли, подерши, спалили у вогні. 57 І де знаходилася в когось книга завіту, і якщо хтось дотримується закону, то присуд царя — його смерть. 58 За своєю силою чинили Ізраїлеві, тим, кого знаходили, за кожним місяцем і місяцем у містах. 59 І на двадцять п’ятий день місяця приносили жертву на вівтарі, який був на жертовнику. 60 І жінок, що обрізували своїх дітей, вони вбили за наказом 61 і повісили дітей на їхні шиї, і їхні доми, і тих, що обрізали. 62 І багато в Ізраїлі скріпилися і підсилилися в собі не їсти нечистого, 63 і обрали смерть, щоб не опоганитися їжею і не опоганити святий завіт, і померли. 64 І був дуже великий гнів на Ізраїлі.