1 Между тем царь Египетский, собрав многочисленное войско, как песок на берегу морском, и множество кораблей, домогался овладеть царством Александра хитростью и присоединить его к своему царству. 2 Он пришел в Сирию с мирными речами, и жители отворяли ему города и выходили навстречу, ибо дано было от царя Александра повеление встречать его, потому что он был тесть его. 3 Когда же Птоломей входил в города, то оставлял войско для стражи в каждом городе. 4 Когда приблизился он к Азоту, то показали ему сожженное капище Дагона, и Азот и окрестные города разрушенные, и тела пораженные и сожженные во время сражения, ибо сложили их в груды по пути его, 5 и рассказали царю о всем, что сделал Ионафан, жалуясь на него; но царь промолчал. 6 Тогда вышел Ионафан навстречу царю в Иоппию с почетом, и приветствовали друг друга и ночевали там. 7 И шел Ионафан с царем до реки, называемой Елевфера, и потом возвратился в Иерусалим. 8 Царь же Птоломей овладел городами на морском берегу до Селевкии приморской и составлял злые замыслы против Александра. 9 И послал послов к царю Димитрию, говоря: приди сюда, заключим между собою союз, и я дам тебе дочь мою, которую имеет Александр, и ты будешь царствовать в царстве отца твоего. 10 Я раскаиваюсь, что отдал ему дочь мою, ибо он старался убить меня. 11 Так клеветал он на него, потому что сам домогался царства его. 12 И, отняв у него дочь свою, отдал ее Димитрию, и стал чужим для Александра, и обнаружилась вражда их. 13 И вошел Птоломей в Антиохию и возложил на свою голову два венца — Азии и Египта. 14 Царь Александр находился в то время в Киликии, потому что жители тех мест отпали от него. 15 Услышав об этом, Александр пошел против него воевать; тогда Птоломей вывел войско и встретил его с крепкою силою, и обратил его в бегство. 16 И убежал Александр в Аравию, чтобы укрыться там; царь же Птоломей возвысился. 17 Завдиил, Аравитянин, снял голову с Александра и послал ее Птоломею. 18 Царь же Птоломей на третий день умер, а оставшиеся в крепостях истреблены были жителями крепостей. 19 И воцарился Димитрий в сто шестьдесят седьмом году.
20 В те дни собрал Ионафан Иудеев, чтобы завоевать крепость Иерусалимскую, и устроил перед нею множество машин. 21 Но некоторые ненавистники народа своего, отступники от закона, пошли к царю и донесли, что Ионафан облагает крепость. 22 Когда он услышал об этом, разгневался и, поспешно собравшись, отправился в Птолемаиду, и написал Ионафану, чтобы он не облагал крепости, а как можно скорее шел к нему навстречу в Птолемаиду, чтобы переговорить с ним. 23 Но Ионафан, выслушав это, приказал продолжать осаду и, избрав из старейшин Израильских и священников, решился подвергнуться опасности. 24 Взяв серебра и золота, одежды и много других даров, он пошел к царю в Птолемаиду, и приобрел благоволение его. 25 И хотя некоторые отступники из того же народа клеветали на него, 26 но царь поступил с ним так же, как поступали с ним предшественники его, и возвысил его пред всеми друзьями своими, 27 и утвердил за ним первосвященство и другие почетные отличия, какие он имел прежде, и сделал его одним из первых друзей своих. 28 И просил Ионафан царя освободить от податей Иудею и три области и Самарию и обещал ему триста талантов. 29 Царь согласился и написал Ионафану обо всем этом письмо такого содержания: 30 «Царь Димитрий брату Ионафану и народу Иудейскому — радоваться. 31 Список письма, которое мы писали о вас Ласфену, родственнику нашему, посылаем и к вам, чтобы вы знали. 32 Царь Димитрий Ласфену отцу — радоваться. 33 Народу Иудейскому, друзьям нашим, верно исполняющим свои обязанности перед нами, мы рассудили оказать благодеяние за их доброе расположение к нам. 34 Итак мы утверждаем за ними как пределы Иудеи, так и три области: Аферему, Лидду и Рамафем, которые присоединены к Иудее от Самарии, и все, принадлежащее всем жрецам их в Иерусалиме, за те царские оброки, которые прежде ежегодно получал от них царь с произрастаний земли и с плодов древесных, 35 и все прочее, принадлежащее нам отныне из десятин и даней, следующих нам, соленые озера и венечный сбор, нам принадлежащий, все вполне уступаем им. 36 И ничего не будет отменено из сего отныне и навсегда. 37 Итак позаботьтесь сделать список с сего, и пусть будет отдан он Ионафану и положен на святой горе в известном месте».
38 И увидел царь Димитрий, что преклонилась земля пред ним и ничто не противилось ему, и отпустил все войска свои, каждого в свое место, кроме войск чужеземных, которые он нанял с островов чужих народов, за что все войска отцов его ненавидели его. 39 Трифон, один из прежних приверженцев Александра, видя, что все войска ропщут на Димитрия, отправился к Емалкую Аравитянину, который воспитывал Антиоха, малолетнего сына Александрова; 40 и настаивал, чтобы он выдал его ему, дабы сделать его царем вместо него; и рассказал ему обо всем, что сделал Димитрий, и о неприязни, которую имеют к нему войска его, и пробыл там много дней.
41 И послал Ионафан к царю Димитрию, чтобы он вывел оставленных им в Иерусалимской крепости и укреплениях, ибо они нападали на Израиля. 42 Димитрий послал сказать Ионафану: не только это сделаю для тебя и для народа твоего, но и почту тебя и народ твой великою честью, как скоро буду иметь благоприятное время. 43 Теперь же ты справедливо поступишь, если пришлешь мне людей на помощь в войне, ибо отложились от меня все войска мои. 44 И послал к нему Ионафан в Антиохию три тысячи храбрых мужей, и пришли они к царю, и обрадовался царь прибытию их. 45 Граждане же, собравшись на средину города до ста двадцати тысяч человек, хотели убить царя. 46 Но царь убежал во дворец, а граждане заняли все улицы города и начали осаждать его. 47 Тогда царь призвал на помощь Иудеев, и все они тотчас собрались к нему, и вдруг рассыпались по городу, и умертвили в тот день в городе до ста тысяч, 48 и зажгли город, и взяли в тот день много добычи, и спасли царя. 49 И увидели граждане, что Иудеи овладели городом, как хотели, и упали духом, и начали взывать к царю, умоляя и говоря: 50 прости нас, и пусть Иудеи перестанут нападать на нас и на город. 51 И сложили оружие и заключили мир. И прославились Иудеи перед царем и перед всеми в царстве его и возвратились в Иерусалим с большою добычею. 52 И воссел царь Димитрий на престоле царства своего, и успокоилась земля пред ним. 53 Но он солгал во всем, что обещал, и изменил Ионафану и не воздал за сделанное ему добро и сильно оскорбил его. 54 После того возвратился Трифон и с ним Антиох, еще очень юный; он воцарился и возложил на себя венец. 55 И собрались к нему все войска, которые распустил Димитрий, и начали воевать с ним, и он обратился в бегство, и был поражен. 56 И взял Трифон слонов и овладел Антиохиею. 57 И писал юный Антиох Ионафану, говоря: предоставляю тебе первосвященство и поставляю тебя над четырьмя областями, и ты будешь в числе друзей царских. 58 И послал ему золотые сосуды и домашнюю утварь и дал ему право пить из золотых сосудов и носить порфиру и золотую пряжку, 59 а Симона, брата его, поставил военачальником от области Тирской до пределов Египта. 60 И выступил Ионафан в поход, и проходил по ту сторону реки [Иордана] и по городам, и собрались к нему на помощь все Сирийские войска; и пришел он к Аскалону, и встретили его жители города с честью. 61 Оттуда пошел он в Газу; но жители Газы заперлись; и осадил он город, и сжег огнем предместья его, и опустошил их. 62 И упросили жители Газы Ионафана, и он примирился с ними, только взял в заложники сыновей начальников их и отослал их в Иерусалим, и прошел страну до Дамаска.
63 И услышал Ионафан, что пришли в Кадис, в Галилее, военачальники Димитрия с многочисленным войском, чтобы удалить его от страны. 64 Но он пошел навстречу им, брата же своего, Симона, оставил в стране. 65 И расположил Симон стан свой при Вефсуре, и осаждал его многие дни, и запер его. 66 И просили его о мире, и он согласился, но выгнал их оттуда, и овладел городом, и поставил в нем стражу. 67 А Ионафан и войско его расположились станом при водах Геннисаретских и утром стали на равнине Насор. 68 И вот, войско иноплеменников встретилось с ним на равнине, оставив против него засаду в горах, само же шло навстречу ему с противной стороны. 69 И вышли бывшие в засаде из своих мест, и начали сражаться: тогда все бывшие с Ионафаном обратились в бегство, 70 и ни одного из них не осталось, кроме Маттафии, сына Авессаломова, и Иуды, сына Халфиева, начальников воинских отрядов. 71 И разодрал Ионафан одежды свои, и посыпал землю на голову свою, и молился. 72 Потом возвратился сражаться с ними и поразил их, и они бежали. 73 Увидев это, убежавшие от него возвратились к нему, и с ним преследовали их до Кадиса, до самого стана их, и там остановились. 74 В тот день пало от иноплеменников до трех тысяч мужей; и возвратился Ионафан в Иерусалим.
1 І цар Єгипту зібрав сили, численні, як пісок, що на березі моря, і багато кораблів, і намагався захопити царство Олександра підступно та приєднати його до свого царства. 2 І він вийшов до Сирії з мирними словами, і йому відкривали ті, що в містах, і його зустрічали, оскільки був наказ царя Олександра зустріти його, бо він був його тестем. 3 Коли ж Птоломей входив до міст, то призначав охорону сили в кожному місті. 4 А як він наблизився до Азота, показали йому спалений храм Даґона, Азот і його знищені довколишні міста, покинуті тіла і спалених, які згоріли на війні, бо вони зробили з них купи на його шляху. 5 І розповідали цареві, що зробив Йонатан, аби на нього накласти вину. Та цар мовчав.
6 Йонатан зустрів царя в Йоппії зі славою, і поцілувалися навзаєм, і там спали. 7 І пішов Йонатан із царем аж до ріки, що називається Елевтер, і повернувся в Єрусалим. 8 А цар Птоломей запанував прибережними містами аж до Селевкії, що на узбережжі, і виношував на Олександра злі задуми. 9 І він послав послів до царя Димитрія, кажучи: Приходь! Укладемо між собою завіт і дам тобі мою дочку, яку мав Олександр, і царюватимеш над царствами твого батька. 10 Бо я розкаявся, що дав йому свою дочку, тому що він намагався мене вбити. 11 І він скидав на нього вину через те, що забажав його царства. 12 І, забравши свою дочку, дав її Димитрієві та відчужився від Олександра, і явною стала їхня ворожнеча.
13 І Птоломей увійшов до Антіохії і поклав діадему Азії. І поклав дві діадеми на свою голову, Азії і Єгипту. 14 А цар Олександр у той час був у Кілікії, бо відлучилися ті, що з тих місць. 15 І Олександр почув і виступив проти нього війною. І Птоломей вивів і зустрів його із сильною рукою, і його прогнав. 16 Тож Олександр утік до Аравії, щоб там переховуватися, а цар Птоломей піднявся. 17 І Завдіїл, араб, відрубав голову Олександра, і послав Птоломеєві. 18 І цар Птоломей помер третього дня, і ті, що були в його твердинях, загинули від тих, що у твердинях. 19 І зацарював Димитрій сто шістдесят сьомого року.
20 У ті дні Йонатан зібрав тих, що з Юдеї, аби воювати проти твердині, що в Єрусалимі, і зробили проти неї численні машини. 21 Та деякі беззаконні мужі, що ненавиділи свій народ, пішли до царя і сповістили йому, що Йонатан обложив твердиню. 22 І він, почувши, розлютився. А як почув, то відразу, засідлавши коня, попрямував до Птолемаїди і написав Йонатанові, щоб він не облягав, і щоб він зустрівся з ним у Птолемаїді якнайшвидше, аби переговорити. 23 Коли почув Йонатан, то він наказав облягати, і вибрав старійшин Ізраїля і священиків, і дав себе в біду. 24 І взявши срібло, золото, одяг та інші численні дари, він пішов до царя до Птолемаїди і знайшов милість перед ним. 25 І наговорювали на нього деякі безбожні, що з народу. 26 Та цар зробив йому так, як учинили йому ті, що перед ним, і підніс його перед усіма своїми друзями, 27 і надав йому первосвященство і все інше, що мав, попередню пошану, і поставив його між першими друзями. 28 І Йонатан попросив царя зробити Юдею, три володіння та Самарію без податку і обіцяв йому триста талантів.
29 Цар прийняв і написав Йонатанові послання про це все, що мали такий зміст: 30 Цар Димитрій братові Йонатанові та юдейському народові, радіти! 31 Відпис листа, який ми написали Ластенові, нашому кровному про вас, ми написали і до вас, щоб ви знали. 32 Цар Димитрій батькові Ластенові, радіти! 33 Народові юдеїв, нашим друзям і тим, що бережуть те, що до нас справедливе, ми судили зробити добро задля їхньої зичливості до нас. 34 Ми їм затвердили околиці Юдеї і три володіння: Аферему, Лудду та Раматаїм, і всі підвладні їм території додано Юдеї від Самарії для всіх, що приносять жертву до Єрусалима, замість царського податку , який цар брав від них раніше кожного року з плодів землі та овочів. 35 І інше, що належиться нам відтепер з десятин і податків, що нам належаться і з того, що за сіль і чавило, що нам належаться за вінці, усе ми їм уступили. 36 І не буде відмінене жодне із цих відтепер і на весь час. 37 Тож тепер постарайтеся виконати цей відпис, і нехай буде дано Йонатанові, і нехай буде поставлено на святій горі на шанованому місці.
38 І цар Димитрій побачив, що земля втихомирилася перед ним, і що нічого йому не противиться, і він відпустив усі свої сили, кожного до свого місця, за винятком чужих сил, які найняв з островів народів. Та проти нього ворогували всі сили, що від батьків. 39 А Трифон був першим при Олександрі й побачив, що всі сили бурмотять проти Димитрія, і він пішов до Імалкуя Аравійського, який годував Антіоха, сина Олександра. 40 І він наполягав на нього, щоби його він передав йому, аби він царював замість свого батька. І він сповістив йому, що наказав Димитрій, і ворожнечу, якою ворогують проти нього його сили, і залишився там багато днів.
41 І Йонатан послав до царя Димитрія, щоб вигнав тих, що у твердині з Єрусалима і тих, що у фортецях, бо вони воювали проти Ізраїля. 42 А Димитрій послав до Йонатана, кажучи: Не лише це зроблю тобі й твоєму народові, але й вельми прославлю тебе і твій народ, якщо настане сприятливий час. 43 Тож тепер правильно вчиниш, коли пошлеш мені мужів, що воюватимуть зі мною, бо всі мої сили відступили. 44 І Йонатан відіслав йому до Антіохії три тисячі мужів, сильних міццю, і вони прийшли до царя, і цар зрадів їхнім приходом.
45 І зібралися ті, що з міста, посеред міста, якихось сто двадцять тисяч чоловік, і бажали вбити царя. 46 І цар втік у двір, і захопили ті, що з міста, дороги міста, і почали воювати. 47 І цар закликав юдеїв на допомогу, і зібралися всі разом до нього, і розсипалися по місті та вбили по місті в той день, якихось сто тисяч. 48 І вони спалили місто та взяли велику здобич у той день, і врятували царя. 49 І побачили ті, котрі з міста, що юдеї заволоділи містом, як і порадили, і ослабли своїми розумами, і заголосили до царя з благанням, кажучи: 50 Дай нам правиці, і хай юдеї перестануть воювати проти нас і міста. 51 І вони кинули зброю і зробили мир. І юдеї прославилися перед царем і перед усіма, що в його царстві. І вони прославилися в його царстві та повернулися в Єрусалим, маючи велику здобич.
52 І цар Димитрій сів на престолі свого царства, і земля заспокоїлася перед ним. 53 Та він обманув у всьому, що сказав, і відчужився від Йонатана та не віддав за добродійства, які той йому віддав, і сильно його пригнобив. 54 Після цього повернувся Трифон і Антіох, мала дитина, з ним. І він зацарював, і поклав на себе діадему. 55 І зібралися до нього всі сили, яких Димитрій розсіяв, і вони воювали проти нього, тож він утік і відступив. 56 А Трифон взяв звірів і заволодів Антіохією.
57 І написав Антіох молодший Йонатанові, кажучи: Ставлю тебе первосвящеником і призначую тебе над чотирма володіннями, і щоб ти був другом царя. 58 І послав йому золотий посуд і служіння, і дав йому владу пити із золотого, бути в багряниці й мати золотий браслет. 59 А його брата Симона він поставив правителем від драбини Тира аж до границь Єгипту. 60 І Йонатан вийшов, і проходив по другому березі ріки і через міста, і зібралася до нього вся сила Сирії на союзників. І він прийшов до Аскалона, і зустріли його славно ті, що з міста. 61 І відійшов звідти до Ґази, і замкнулися ті, що з Ґази, і він її обложив довкола і спалив окружні її міста вогнем та їх пограбував. 62 І прохали ті, що з Ґази Йонатана, і він дав їм правиці , та забрав синів їхніх володарів, як заручників, і відіслав їх у Єрусалим. І він пройшов країну аж до Дамаску.
63 І почув Йонатан, що володарі Димитрія в Кидесі, що в Галилеї, з великою силою, що вони бажають його усунути з країни, 64 і він їх зустрів, а свого брата Симона залишив у країні. 65 І прибув Симон до Ветсури, і воював проти неї багато днів, і замкнув їх. 66 І благали його прийняти правиці , і він їм дав. Та він вигнав їх звідти, заволодів містом і поставив у ній охорону. 67 І Йонатан та його табір отаборилися біля води Ґеннисар. І встали вранці до рівнини Асор. 68 І ось табір чужинців їх зустрів на рівнині та зробили проти них засідку в горах, вони ж зустріли напроти. 69 А засідки встали зі своїх місць і виступили до бою. 70 І втекли всі ті, що з Йонатаном, і жоден не залишився з них, окрім Маттатія, сина Апсалома, і Юди, сина Халфія, володарів військових сил. 71 І Йонатан роздер свій одяг, поклав землю на свою голову і помолився. 72 І повернувся до них під час бою, і відвернув їх, і вони втекли. 73 І побачили ті, що від нього втекли, і вони повернулися до нього, і гналися з ним аж до Кедеса, аж до їхнього табору, де й отаборилися. 74 І впало із чужинців у той день, якихось три тисячі чоловік. І Йонатан повернувся в Єрусалим.