1 Услышал Симон, что Трифон собрал большое войско, чтобы идти в землю Иудейскую и разорить ее. 2 И видя, что народ в страхе и трепете, взошел в Иерусалим и собрал народ. 3 И, ободряя их, говорил им: сами вы знаете, сколько я и братья мои и дом отца моего сделали ради этих законов и святыни, знаете войны и угнетения, какие мы испытали. 4 Потому и погибли все братья мои за Израиля, и остался я один. 5 И ныне да не будет того, чтобы я стал щадить жизнь мою во все время угнетения, ибо я не лучше братьев моих. 6 Но буду мстить за народ мой и за святилище, и за жен и за детей наших, ибо соединились все народы, чтобы истребить нас по неприязни. 7 И воспламенился дух народа, как только услышал он такие слова; 8 и отвечали громким голосом, и сказали: ты — наш вождь на место Иуды и Ионафана, брата твоего. 9 Веди нашу войну, и что ты ни скажешь нам, мы всё сделаем. 10 Тогда собрал он всех мужей ратных, и поспешил окончить стены Иерусалима и со всех сторон укрепил его. 11 Потом послал Ионафана, сына Авессаломова, и с ним достаточное число войска в Иоппию, и он выгнал бывших в ней, и остался там.
12 Между тем Трифон поднялся из Птолемаиды с многочисленным войском, чтобы войти в землю Иудейскую; с ним был и Ионафан под стражею. 13 Симон же расположил стан при Адиде напротив равнины. 14 Когда Трифон узнал, что Симон заступил место Ионафана, брата своего, и намеревается вступить в сражение с ним, то послал к нему послов сказать: 15 за серебро, которым брат твой Ионафан задолжал царской казне по надобностям, какие он имел, мы удержали его. 16 Итак пришли теперь сто талантов серебра и в заложники двух сыновей его, чтобы он, быв отпущен, не отложился от нас, — и мы отпустим его. 17 Симон понимал, что они говорят с ним коварно, но послал серебро и детей, чтобы не навлечь большой ненависти от народа, 18 который сказал бы: оттого, что я не послал ему серебра и детей, Ионафан погиб. 19 Итак послал детей и сто талантов; но Трифон обманул и не отпустил Ионафана. 20 После сего Трифон пошел, чтобы войти в страну и разорить ее, и пошел окольным путем на Адару. Но Симон и войско его следовали за ним повсюду, куда он ни шел. 21 Бывшие же в крепости послали к Трифону послов, чтобы побудить его придти к ним чрез пустыню и прислать им съестных припасов. 22 И приготовил Трифон всю свою конницу, чтобы идти в ту же ночь, но был очень большой снег, и он не пошел по причине снега, а, поднявшись, отправился в Галаад. 23 Когда же приблизился к Васкаме, умертвил Ионафана, и он погребен там. 24 И возвратился Трифон и ушел в землю свою. 25 Тогда Симон послал и взял кости Ионафана, брата своего, и похоронил их в Модине, городе отцов своих. 26 И оплакивал его весь Израиль горьким плачем, и сокрушались о нем многие дни. 27 И воздвиг Симон здание над гробом отца своего и братьев своих и вывел его высоко, для благовидности, из тесаного камня с передней и задней стороны, 28 и поставил на нем семь пирамид, одну против другой, отцу и матери и четырем братьям; 29 сделал на них искусные украшения, поставив вокруг высокие столбы, а на столбах полное вооружение — на вечную память, и подле оружий — изваянные корабли, так что они были видимы всеми, плавающими по морю. 30 Этот надгробный памятник, который сделал он в Модине, стоит до сего дня.
31 Трифон же с коварством отправился в путь с юным царем Антиохом и убил его, 32 и воцарился вместо него, и возложил на себя венец Азии, и произвел великое поражение на земле. 33 А Симон строил крепости в Иудее, укрепляя их высокими башнями и большими стенами, воротами и запорами, и складывал в крепостях съестные запасы. 34 Потом избрал Симон мужей и послал к царю Димитрию просить, чтобы он сделал облегчение стране, ибо все деяния Трифона были грабительские. 35 И послал ему царь Димитрий ответ на эти слова и написал такое письмо: 36 «Царь Димитрий Симону, первосвященнику и другу царей, и старейшинам и народу Иудейскому — радоваться. 37 Золотой венец и пальмовую ветвь, посланную вами, мы получили и готовы заключить с вами полный мир и написать заведующим сборами, чтобы отпустить вам дани. 38 И всё, что мы постановили о вас, да будет неизменно, и крепости, которые вы построили, пусть принадлежат вам. 39 Прощаем вам также неумышленные проступки ваши до сего дня и венечный сбор, который платить вы обязаны, и если другое что взимаемо было в Иерусалиме, более не будет взиматься. 40 И если найдутся из вас способные быть вписанными в число состоящих при нас, пусть записываются, и да будет между нами мир».
41 В сто семидесятом году снято иго язычников с Израиля; 42 и народ Израильский в переписке и договорах начал писать: «первого года при Симоне, великом первосвященнике, вожде и правителе Иудеев». 43 В это время Симон сделал нападение на Газу, окружил ее войском, устроил осадные машины и придвинул их к городу, разбил одну башню и овладел ею. 44 А бывшие на машине вскочили в город, и произошло в городе великое смятение. 45 И взошли граждане с женами и детьми на стену, разодрав одежды свои, и громко взывали, умоляя Симона дать им помилование, 46 и говорили: поступи с нами не по злым делам нашим, но по милости твоей. 47 И умилосердился над ними Симон, и не сражался с ними, а только выгнал их из города, и очистил домы, в которых находились идолы, и так вошел в город с славословиями и благословениями. 48 И выбросил из него все нечистое, и поселил там мужей, соблюдающих закон, и укрепил его, и устроил в нем для себя жилище. 49 Бывшим же в Иерусалимской крепости не позволяли ни выходить, ни вступать в страну, ни покупать, ни продавать, и они терпели сильный голод, и многие из них погибли от голода. 50 Тогда воззвали они к Симону о мире, и он дал им его, но выгнал их оттуда и очистил крепость от осквернения, 51 и взошел в нее в двадцать третий день второго месяца сто семьдесят первого года с славословиями, пальмовыми ветвями, с гуслями, кимвалами и цитрами, с псалмами и песнями, ибо сокрушен великий враг Израиля. 52 И установил каждогодно проводить этот день с весельем, и укрепил гору храма, находящуюся близ крепости, и поселился там сам и бывшие с ним. 53 И увидел Симон, что сын его Иоанн возмужал, и поставил его начальником над всеми войсками, и поселился в Газаре.
1 І почув Симон, що Трифон зібрав велику силу, щоб піти в землю Юди та її знищити. 2 І він побачив народ, що він переляканий і нажаханий, пішов до Єрусалима, зібрав народ 3 і підбадьорив їх, кажучи їм: Ви знаєте, скільки я, мої брати і дім мого батька зробили за закон і святих, і які війни і скрути ми зазнали. 4 Через це всі мої брати загинули за Ізраїля, і я залишився сам. 5 Тепер же хай не буде, щоб я пощадив мою душу в усьому часі скорботи, бо я не кращий за моїх братів. 6 Лише помщуся за мій народ, за святих, за жінок і ваших дітей, адже всі народи зібралися, аби вигубити нас задля ворожнечі. 7 І він відразу запалив дух народу, коли вони почули ці слова, 8 і вони відповіли гучним голосом, кажучи: Ти є нашим вождем замість Юди і Йонатана, твого брата! 9 Воюй нашу війну, і все, що тільки скажеш нам, зробимо!
10 І він зібрав усіх мужів-вояків, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і укріпив їх довкола. 11 І він послав Йонатана, сина Апсалома, і з ним достатньо сили до Йоппії, і вигнав тих, що були в ній, і залишився там у ній. 12 І підвівся Трифон з Птолемаїди з великою силою, щоб іти в землю Юди, і Йонатан з ним під вартою. 13 А Симон отаборився в Адідах напроти початку долини. 14 І довідався Трифон, що Симон піднявся замість свого брата Йонатана, і що бажає зійтися з ним у бою, і послав до нього послів, кажучи: 15 За срібло, яке винен твій брат Йонатан царській скарбниці , котре він затримав, ми його схопили. 16 Тож тепер пошли сто талантів срібла і двох його синів як заручників, щоб коли буде відпущений, не відступив від нас, і ми його відпустимо! 17 Та Симон дізнався, що говорять до нього з оманою, то він посилає взяти срібло і дітей, щоб не підняти велику ворожнечу в народі, кажучи: 18 Оскільки я йому не послав срібло і дітей, він загинув. 19 І він відіслав дітей і сто талантів, і той обманув і не відпустив Йонатана.
20 Після цього прийшов Трифон, щоб увійти в країну і її знищити, і вони оточили дорогу, що до Адори. І Симон, і його табір стояли напроти нього на кожному місці, куди тільки він ішов. 21 А ті, що з твердині, послали до Трифона старійшин, кваплячи його, щоб прийшов до них через пустелю, і послав їм їжу. 22 І Трифон підготував усю свою кінноту, щоб іти, та тієї ночі було дуже багато снігу, і він не пішов через сніг. І він підвівся, і прийшов до Ґалаадити. 23 А коли наблизився до Васками, то вбив Йонатана, і його там поховано. 24 І повернувся Трифон, і повернувся до своєї землі.
25 І послав Симон, і взяв кості Йонатана, свого брата, і поховав його в Модеїні, місті його батьків. 26 І його оплакував увесь Ізраїль великим плачем, і його оплакували багато днів. 27 І Симон збудував пам’ятник на гробниці свого батька і своїх братів, і підняв її високо на вигляд з тесаного каменя ззаду і спереду, 28 і поставив сім пірамід, одну напроти одної, батькові, матері та чотирьом братам. 29 І їм зробив будови, оточив великими стовпами і зробив на стовпах зброю на вічне ім’я і при зброї вирізьблені човни, щоб видно було всім, що плавають по морі. 30 Це — гробниця, яку він зробив у Модеїні, аж до цього дня.
31 А Трифон обходився підступно із царем Антіохом молодшим, і його вбив 32 і зацарював замість нього, і поклав діадему Азії, і зробив багато лиха на землі. 33 І Симон збудував твердині Юдеї і обгородив високими вежами і великими мурами, брамами і засувами, і поклав у твердинях їжу. 34 Симон вибрав чоловіків і послав до царя Димитрія, щоби зробити полегшення в країні, бо всі діла Трифона були розбійничі. 35 І цар Димитрій послав до нього згідно із цими словами, і відповів йому, і написав йому цього листа: 36 Цар Димитрій Симеонові, первосвященикові та царському другові, старійшинам і юдейському народові, радіти! 37 Золотий вінець і галузку, яку ви послали, ми прийняли і готові робити вам великий мир, і написати про потреби, щоб зробити вам полегшення. 38 І те, що ми вам поставили, стоїть, і твердині, які ви збудували, хай вам належать. 39 Відпускаємо незнання і заборгованості аж до сьогоднішнього дня, і вінець, який ви винні, і якщо щось іншого оподатковувалося в Єрусалимі, хай більше не оподатковується. 40 І якщо якісь з вас є корисні, щоби записати до тих, що за нами, хай будуть записані, і нехай буде між нами мир.
41 Сто сімдесятого року забрано ярмо народів з Ізраїля, 42 і народ почав писати в письмах і виступах: Першого року при Симоні, великому первосвященикові, вождю і провіднику юдеїв. 43 У ті дні він прийшов до Ґазари та оточив її таборами, зробив машини і приставив до міста, і зруйнував одну вежу, і захопив. 44 І вискакували ті, що в машині до міста, і був великий рух у місті. 45 І пішли ті, що в місті, з жінками і дітьми на мури, розриваючи свій одяг, і закричали великим голосом, прохаючи Симона дати їм правиці, 46 і сказали: Не зроби нам за нашим лукавством, але за твоїм милосердям.
47 І Симон погодився з ними, і не воював з ними. Та він вигнав їх з міста і очистив доми, в яких були ідоли, і так увійшов до нього, співаючи і благословляючи. 48 І він викинув з нього всю нечистоту, і поселив у ньому мужів, які чинитимуть закон, і скріпив його, і збудував собі в ньому помешкання. 49 А ті, що з твердині перешкоджали в Єрусалимі виходити і входити до околиці, купувати і продавати, і дуже голодували, і багато з них померло з голоду. 50 І вони закричали до Симона, щоб одержати правицю, і він дав їм. І він вигнав їх звідти, і очистив твердиню від гидот. 51 І ввійшов до неї на двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року з хвалою і галуззям, з гуслами, з цимбалами, з сопілками, з піснями і зі співами, бо знищено великого ворога з Ізраїля. 52 І він постановив кожного року проводити цей день з радістю. І він скріпив святу гору, що біля твердині. І поселився там він і ті, що з ним. 53 І Симон побачив Івана, свого сина, що він є мужем, і поставив його володарем усіх сил. І він жив у Ґазарах.