1 В сто семьдесят втором году царь Димитрий собрал войска свои и отправился в Мидию, чтобы получить помощь себе для войны против Трифона. 2 Но Арсак, царь Персидский и Мидийский, услышав, что Димитрий пришел в пределы его, послал одного из военачальников своих взять его живого. 3 Тот отправился и разбил войско Димитрия, взял его, и привел к Арсаку, который заключил его в темницу.
4 И покоилась земля Иудейская во все дни Симона; он старался о благе народа своего, и нравилась им власть и слава его во все дни. 5 И ко всей своей славе, он взял еще Иоппию для пристани и открыл вход островам морским, 6 и распространил пределы народа своего, и овладел тою страною. 7 Он набрал множество пленных и господствовал над Газарою и Вефсурою и над крепостью, очистил ее от осквернения, и не было противящегося ему. 8 Иудеи спокойно возделывали землю свою, и земля давала произведения свои и дерева в полях — плод свой. 9 Старцы, сидя на улицах, все совещались о пользах общественных, и юноши облекались в пышные и воинские одежды. 10 Городам доставлял он съестные припасы и делал их местами укрепленными, так что славное имя его произносилось до конца земли. 11 Он восстановил мир в стране, и радовался Израиль великою радостью. 12 И сидел каждый под виноградом своим и под смоковницею своею, и никто не страшил их. 13 И не осталось никого на земле, кто воевал бы против них, и цари смирились в те дни. 14 Он подкреплял всех бедных в народе своем, требовал исполнения закона и истреблял всякого беззаконника и злодея, 15 украсил святилище и умножил священную утварь.
16 Когда дошел слух до Рима и до Спарты, что Ионафан умер, они весьма опечалились. 17 Когда же услышали, что Симон, брат его, сделался вместо него первосвященником и господствует над страною и находящимися в ней городами, 18 то написали к нему на медных досках, чтобы возобновить с ним дружбу и союз, заключенный ими с братьями его Иудою и Ионафаном. 19 Они были прочитаны в Иерусалиме пред собранием. 20 Вот список с писем, присланных Спартанцами: «Спартанские начальники и город Симону первосвященнику, старейшинам и священникам и всему народу Иудейскому, братьям нашим — радоваться. 21 Послы, присланные к народу нашему, рассказали нам о вашей славе и чести, и мы возрадовались прибытию их 22 и записали сказанное ими в народном совете так: Нуминий, сын Антиоха, и Антипатр, сын Иасона, послы Иудейские, пришли к нам возобновить с нами дружбу. 23 И угодно было народу принять этих мужей с честью и внести запись слов их в открытые народные книги, на память народу Спартанскому. А список с этого мы написали для первосвященника Симона».
24 После того Симон послал Нуминия в Рим с большим золотым щитом, весом в тысячу мин, чтобы заключить с ними союз. 25 Когда услышал об этом народ, то сказал: какую благодарность воздадим мы Симону и сыновьям его? 26 Ибо он твердо стоял и братья его и дом отца его, и отразили врагов Израиля, и доставили ему свободу. 27 И написали о том на медных досках и выставили их на столбах на горе Сион. Вот список написанного: «В восемнадцатый день Елула сто семьдесят второго года, — это был третий год при первосвященнике Симоне, — 28 в Сарамели, в великом собрании священников и народа и князей народных и старейшин страны, объявлено нам: 29 так как много раз бывали войны в этой стране, то Симон, сын Маттафии, сын сынов Иарива, и братья его, подвергая себя опасности, противостали врагам народа своего, чтобы сохранить святилище его и закон, и великою славою прославили народ свой. 30 Ионафан собрал народ свой и сделался первосвященником его, но он приложился к народу своему.
31 Когда же враги их вознамерились войти в страну их, чтобы разорить страну их и простереть руки на святилище их, 32 тогда восстал Симон и воевал за народ свой и издержал много собственных денег, снабжая храбрых мужей народа своего оружием и давая им жалованье. 33 Он укрепил города Иудеи и Вефсуру на границах Иудеи, где прежде находились оружия неприятелей, и поставил там стражу из Иудеев. 34 Также укрепил Иоппию при море и Газару на пределах Азота, в которой прежде обитали враги, и поселил там Иудеев, снабдив эти места всем, что нужно было к восстановлению их. 35 И видел народ деяния Симона и славу, какую старался он доставить народу своему, и поставил его своим начальником и первосвященником за то, что все это сделал он, и за справедливость и верность, которую он хранил к племени своему, всячески стараясь возвысить народ свой. 36 Во дни его руками его успешно изгнаны из страны язычники и занимавшие город Давидов в Иерусалиме, которые, устроив себе крепость, выходили из нее и оскверняли все вокруг святилища и много вредили святыне. 37 Он поселил в ней Иудеев и укрепил ее для безопасности страны и города и возвысил стены Иерусалима. 38 Посему и царь Димитрий утвердил за ним первосвященство, 39 и причислил его к друзьям своим, и почтил его великою славою. 40 Ибо он услышал, что Римляне назвали Иудеев друзьями и союзниками и братьями и с честью приняли послов Симона, 41 что Иудеи и священники согласились, чтобы Симон был у них начальником и первосвященником навек, доколе восстанет Пророк верный, 42 чтобы он был у них военачальником и имел попечение о святых и поставлял их над работами их и над областью и над оружиями и над крепостями, 43 чтобы имел попечение о святилище, и все слушались его, чтобы все договоры в стране писались на его имя, и чтобы он одевался в порфиру и носил золотые украшения. 44 И никому из народа и священников да не будет позволено отменить что-либо из сего или противоречить словам его, или без него созывать собрание в стране и одеваться в порфиру и носить золотую пряжку. 45 А кто сделает что-нибудь против сего, или отменит что из сего, будет повинен». 46 И согласился весь народ подчиниться Симону и поступать по словам сим. 47 Симон принял и согласился быть первосвященником и военачальником и правителем Иудеев и священников и начальствовать над всеми. 48 И решили начертать запись сию на медных досках и поставить их в ограде храма на видном месте, 49 а списки с них положить в сокровищнице, чтобы имел их Симон и сыновья его.
1 У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав свої сили і пішов до Мідії, щоб придбати собі поміч, аби воювати проти Трифона. 2 І Арсакис, цар Персії і Мідії, почув, що Димитрій увійшов до його околиць, і послав одного зі своїх володарів, щоби його схопити живим. 3 І він пішов, і розбив табір Димитрія, схопив його і привів його до Арсака, і помістив його до в’язниці. 4 І земля спочила всі дні Симона, і він шукав добра для свого народу, і їм була до вподоби його влада та його слава всі дні. 5 І з усією його славою він узяв Йоппію на пристань і зробив вхід для морських островів. 6 І він поширив границі своєму народові, скріпив околиці 7 й зібрав велику кількість полонених і заволодів Ґазарою, Ветсуром і твердинею. І він вигубив з неї нечистоти, і не було нікого, хто йому противився б.
8 І вони обробляли свою землю з миром, і земля давала свої плоди, і дерева рівнин — свій плід. 9 Старійшини сиділи в долинах, усі спільно говорили про добро, і молоді одягнулися славою і одежею війни. 10 До міст приносили їжу, і він поставив у них скріплювальний посуд, аж доки не прославилося ім’я його слави аж до краю землі. 11 Він зробив мир на землі, і Ізраїль зрадів великою радістю. 12 І кожний осів під своїм виноградником і своєю смоківницею, і не було нікого, хто лякав би їх. 13 І не було війни в них на землі, і царі побилися в ті дні. 14 І він скріпив усіх пригнічених свого народу. Він шукав за законом і вигубив кожного беззаконника та злого. 15 Він прославив святе і наповнив посуд святих.
16 І почулося в Римі, що помер Йонатан, і аж до Спарти, і вони були сильно засмучені. 17 А коли почули, що Симон, його брат, став замість нього первосвящеником, і що він керує країною і містами, що в ній, 18 то написали до нього на мідних таблицях, щоб відновити з ним дружбу і союз, який склали з Юдою і Йонатаном, його братами. 19 І вони були прочитані перед збором в Єрусалимі.
20 Ось це — відпис листів, які послали спартіяти: Володарі спартіятів і місто Симонові, великому священикові, старійшинам, священикам і решті юдейського народу, братам, радіти! 21 Старійшини, послані до нашого народу, сповістили нам про вашу славу і шану, і ми зраділи їхнім приходом. 22 І ми ще записали те, що ними сказане, до порад народу так: Нуминій, син Антіоха, і Антіпатр, син Ясона, юдейські старійшини, прийшли до нас, відновляючи ту дружбу, що з нами. 23 І народові приємно було прийняти мужів славно і поставити відпис їхніх слів у призначених народом книгах, щоб народ спартіятів мав пам’ять. А цей відпис написали Симонові первосвященикові.
24 Після цього послав Симон Нуминія до Риму, що мав великий золотий щит вагою в тисячу мін , аби укласти з ними союз. 25 А коли народ почув ці слова, вони сказали: Яку милість віддамо Симонові та його синам? 26 Адже скріпив нас він, його брати і дім його батька, і відбив від них ворогів Ізраїля. І вони поставили йому свободу, і записали на мідних таблицях, і поставили на стовпах на горі Сіон.
27 Ось це відпис напису: Вісімнадцятого елула, сто сімдесят другого року, і це третій рік за Симона, великого первосвященика, в асарамелі , 28 на великому зборі священиків, народу, володарів народу і старійшин країни об’явлено нам: 29 Оскільки багато разів були війни в країні, а Симон, син Маттатія, син із синів Йоаріва, і його брати піддавали себе небезпеці й стали проти ворогів свого народу, щоб були збережені їхні святощі та закон, і великою славою вони прославили свій народ. 30 І Йонатан зібрав свій народ, і став для них первосвящеником, і переставився до свого народу, 31 і їхні вороги вчинили раду, щоб увійти до їхньої країни, аби знищити їхню країну і простягнути руки на їхні святощі. 32 Тоді встав Симон і воював за свій народ, і видав на потреби багато зі свого, і озброїв мужів сили свого народу, і дав їм заплату, 33 і скріпив міста Юдеї та Ветсуру, що на горах Юдеї, де раніше була ворожа зброя, і поставив там охорону юдейських мужів. 34 І він скріпив Йоппію, що біля моря, і Ґазару, що в околицях Азоту, в якій раніше жили вороги, і там він поселив юдеїв, і поставив у них те, що було потрібне, аби це виправити. 35 І народ побачив вірність і славу Симона, яку він задумав зробити своєму народові, і вони поставили його своїм володарем і первосвящеником, бо він зробив це все та справедливість і віру, яку зберіг до свого народу, і він будь-яким способом намагався звеличити свій народ. 36 І в його днях щастило його рукам, щоб вигубити народи з їхньої країни, і тих, що в місті Давида, що в Єрусалимі, які собі зробили твердиню, з якої виходили і опоганювали довкола святих і чинили велике зло для чистоти. 37 І він поселив у ній мужів юдеїв, і зміцнив її на укріплення країни та міста, і підняв вгору стіни Єрусалима. 38 І цар Димитрій після цього надав йому первосвященство, 39 і зробив його своїм другом, і прославив його великою славою. 40 Бо він почув, що римляни називають юдеїв друзями, союзниками і братами, і що славно зустріли послів Симона, 41 і що зволили юдеї та священики, щоб Симон був їм за володаря і первосвященика навіки, аж доки не встане вірний пророк. 42 І він буде над ними полководцем, і щоб він забажав через це поставленим бути над святими, над їхніми ділами, над країною, над зброєю і над твердинями, 43 і щоб він дбав про святих, і щоб усі його слухалися, і щоб писали від його імені всі листи в країні, і щоб він одягався в багряницю і позолочений одяг. 44 І нікому з народу і священиків не буде дозволено відректися чогось із цих і заперечити тому, що ним сказане, і скликати збір у країні без нього, і одягатися в багряницю, і носити золоту защіпку. 45 А хто тільки вчинить проти цього чи відкине щось із цих, буде винний.
46 І весь народ зволив покласти, щоб Симон чинив згідно із цими словами. 47 І Симон прийняв і зволив бути первосвящеником, і бути вождем, і головою юдейського народу та священиків, і головувати над усіма. 48 А це письмо сказали поставити на мідних таблицях і поставити їх у притворі святих на видному місці, 49 а відписи з них поставити в скарбниці, щоб мав Симон і його сини.