1 И прислал Антиох, сын царя Димитрия, письма с островов морских к Симону, великому священнику и правителю народа Иудейского, и всему народу. 2 Они были такого содержания: «Царь Антиох Симону, первосвященнику и правителю народа, и народу Иудейскому — радоваться. 3 Так как люди зловредные овладели царством отцов наших, то я хочу возвратить царство, чтобы восстановить его, как оно было прежде. Я набрал множество войска и приготовил военные корабли; 4 и хочу пройти по области, чтобы наказать тех, которые опустошили область нашу и разорили многие города в царстве. 5 Оставляю теперь за тобою все дани, какие уступали тебе цари, бывшие прежде меня, и другие дары, какие они уступали тебе; 6 дозволяю тебе чеканить свою монету в стране твоей. 7 Иерусалим и святилище пусть будут свободны; и все оружия, которые ты заготовил, и крепости, построенные тобою, которыми ты владеешь, пусть остаются у тебя. 8 И всякий долг царский и будущие царские долги отныне и навсегда пусть будут отпущены тебе. 9 Когда же мы овладеем царством нашим, тогда почтим тебя и народ твой и храм великою честью, чтобы слава ваша стала известна по всей земле».
10 В сто семьдесят четвертом году вступил Антиох в землю отцов своих, и собрались к нему все войска, так что оставшихся с Трифоном было немного. 11 И преследовал его царь Антиох, и он убежал в Дору, которая при море; 12 ибо он увидел, что обрушились на него беды и оставили его войска. 13 И пришел Антиох к Доре и с ним сто двадцать тысяч воинов и восемь тысяч конницы 14 и окружил город, а корабли подошли с моря, и теснил он город с суши и моря, и не давал никому ни выйти, ни войти.
15 Тогда пришел из Рима Нуминий и сопровождавшие его с письмами к царям и странам, в которых было написано следующее: 16 «Левкий, консул Римский, царю Птоломею — радоваться. 17 Пришли к нам Иудейские послы, друзья наши и союзники, посланные от первосвященника Симона и народа Иудейского, возобновить давнюю дружбу и союз, 18 и принесли золотой щит в тысячу мин. 19 Итак мы заблагорассудили написать царям и странам, чтобы они не причиняли им зла, и не воевали против них и городов их и страны их, и не помогали воюющим против них. 20 Мы рассудили принять от них щит. 21 Итак, если какие зловредные люди убежали к вам из страны их, выдайте их первосвященнику Симону, чтобы он наказал их по закону их». 22 То же самое написал он царю Димитрию и Атталу, Ариарафе и Арсаку, 23 и во все области, и Сампсаме и Спартанцам, и в Делос и в Минд, и в Сикион, и в Карию, и в Самос, и в Памфилию, и в Ликию, и в Галикарнасс, и в Родос, и в Фасилиду, и в Кос, и в Сиду, и в Арад, и в Гортину, и в Книду, и в Кипр, и в Киринию. 24 Список с этих писем написали Симону первосвященнику.
25 Царь же Антиох обложил Дору вторично, нападая на нее со всех сторон и устраивая машины, и запер Трифона так, что невозможно было ему ни войти, ни выйти. 26 И послал к нему Симон две тысячи избранных мужей в помощь ему, и серебро и золото, и довольно запасов; 27 но он не захотел принять это и отверг все, в чем прежде условился с ним, и отчуждился от него. 28 И послал к нему Афиновия, одного из друзей своих, чтобы переговорить с ним и сказать: «Вы владеете Иоппиею и Газарою и крепостью Иерусалимскою — городами царства моего; 29 вы опустошили пределы их и произвели великое поражение на земле, и овладели многими местами в царстве моем. 30 Итак отдайте теперь города, которые вы взяли, и дани с тех мест, которыми вы владеете вне пределов Иудейских. 31 Если же не так, то дайте за них пятьсот талантов серебра, и за опустошение, которое произвели, и за дани с городов другие пятьсот талантов; а если не дадите, то мы придем и будем сражаться с вами». 32 И пришел Афиновий, друг царя, в Иерусалим, и когда увидел славу Симона и сокровищницу с золотою и серебряною утварью и окружающее великолепие, то изумился и объявил ему слова царя. 33 Симон сказал ему в ответ: мы ни чужой земли не брали, ни господствовали над чужим, но владеем наследием отцов наших, которое враги наши в одно время неправедно присвоили себе. 34 Мы же, улучив время, опять возвратили себе наследие отцов наших. 35 Что касается до Иоппии и Газары, которых ты требуешь, то они сами причинили много зла народу в стране нашей; за них мы дадим сто талантов. На это Афиновий ничего не отвечал; 36 но, с досадою возвратившись к царю, рассказал ему эти слова и о славе Симона, и о всем, что видел, и царь сильно разгневался. 37 Трифон же, сев на корабль, убежал в Орфосиаду. 38 Тогда царь, сделав военачальником приморской страны Кендевея, вручил ему пешие и конные войска 39 и приказал ему идти войною против Иудеи, приказал ему также построить Кедрон и укрепить ворота, и как воевать с народом; сам же царь погнался за Трифоном. 40 И пришел Кендевей в Иамнию, и начал вызывать на бой народ и вторгаться в Иудею и брать народ в плен и убивать; 41 и построил Кедрон, и расположил там конницу и войско, чтобы они, выходя оттуда, обходили пути Иудеи, как приказал ему царь.
1 І послав Антіох, син царя Димитрія, листи з морських островів Симонові, священикові й голові юдейського народу, і всьому народу, 2 І вони мали такий зміст: Цар Антіох Симонові, великому священикові й голові народу, і юдейському народові, радіти! 3 Оскільки деякі зловмисники захопили царство наших батьків, а я бажаю, щоб царство повернулося, аби повернути його до того стану, як було раніше, я зібрав безліч сил, і я підготував військові кораблі, 4 і бажаю ввійти в країну, щоб помститися тим, які знищили нашу країну і спустошили багато міст у моєму царстві. 5 Тож тепер я затверджую тобі всі звільнення з податків, з яких тебе звільнили ті царі, що переді мною, і які інші дари тобі відпустили. 6 Я тобі дозволив робити власне карбування, гроші для твоєї країни, 7 а Єрусалим і святе мають бути вільними. І вся зброя, яку ти приготував, і твердині, які ти збудував, якими ти володієш, хай тобі залишаться. 8 І всякий царський борг, і те, що було царське, відтепер і на весь час нехай тобі залишаються. 9 А як тільки ми опануємо нашим царством, ми прославимо тебе, твій народ і храм великою славою, щоб явною стала ваша слава по всій землі.
10 Сто сімдесят четвертого року прийшов Антіох у землю своїх батьків, і до нього зібралися всі сили, так що мало було з Трифоном. 11 І Антіох гнався за ним, і він прийшов, втікаючи, до Дори, що біля моря. 12 Бо він бачив, що проти нього зібралося зло, і що сили його покинули. 13 Антіох же отаборився проти Дори, і з ним дванадцять тисяч мужів-вояків та вісім тисяч кінноти. 14 І він оточив місто, і кораблі пристали з моря, і він тіснив місто із землі та моря, і не давав нікому виходити, ані входити.
15 І прийшов Нуминій і ті, що з ним, з Риму, маючи послання для царів і країн, в яких написано так: 16 Левкій, римський консул, цареві Птоломеєві, радіти! 17 Старійшини юдеїв прийшли до нас, наші друзі та союзники, відновляючи ту дружбу і союз, що від початку, послані первосвящеником Симоном і юдейським народом, 18 а вони принесли золотий щит у тисячу мін. 19 Отже, нам до вподоби написати царям і країнам, щоб не намагалися вчинити їм зла і не воювали з ними, з їхніми містами і їхньою країною, і щоб не допомагали тим, що проти них воюють. 20 Добрим видалося нам прийняти від них щит. 21 Тож якщо якісь зловмисники втекли з їхньої країни до вас, передайте їх первосвященикові Симонові, щоб він їм помстився за їхнім законом.
22 І це він написав цареві Димитрієві, Атталові, Аріяратові та Арсакові 23 і до всіх країн, і Сампсакові, спартіятам, Дилонові, Миндонові, Сікіону, Каріді, Самонові, Памфілії, Ликії, Алікарнассу, Роду, Фасиліді, Коу, Сіді, Араді, Гортині, Кніду, Кипру і Кирини. 24 Це ж письмо написали Симонові, первосвященикові. 25 А цар Антіох отаборився проти Дори на другий день , простягаючи постійно проти неї руки і роблячи машини, і замкнув Трифона, щоб він не входив і щоб не виходив. 26 І послав до нього Симон дві тисячі вибраних мужів йому на допомогу і срібло, золото та досить посуду. 27 Та він не забажав їх прийняти, але відрікся від усього, що йому раніше затвердив, і відчужився від нього. 28 І послав до нього Атиновія одного зі своїх друзів, щоб з ним поспілкувався, кажучи: Ви захопили Йоппію, Ґазару і твердиню, що в Єрусалимі, міста мого царства. 29 Їхні околиці ви спустошили, і ви зробили велику пошесть на землі, і ви заволоділи багатьма місцями в моєму царстві. 30 Тож тепер передайте міста, які ви захопили, і данини з місць, якими ви заволоділи поза границями Юдеї. 31 Якщо ж ні, дайте замість них п’ятсот талантів срібла — за спустошення, яким ви спустошили, і податки інших міст — п’ятсот талантів. Якщо ж ні, прийшовши, воюватимемо проти вас.
32 І прийшов Атеновій, друг царя, до Єрусалима, і побачив славу Симона і шафу із золотим та срібним посудом, і досить обслуги, і здивувався, і сповістив йому слова царя. 33 І, відповівши, Симон сказав йому: Ми не забрали чужу землю і не заволоділи чужим, але спадком наших батьків, а воно на якийсь час несправедливо було захоплене нашими ворогами. 34 Ми ж, отримавши нагоду, знову володіємо спадком наших батьків. 35 А про Йоппію і Ґазару, про які ти запитуєш, то вони чинили в народі та в нашій країні велику пошесть, за цих дамо сто талантів.
36 І він не відповів йому ні слова, а повернувся з гнівом до царя і сповістив йому ці слова і славу Симона, і все, що побачив. І цар запалав великим гнівом. 37 А Трифон, сівши на корабель, втік до Ортосії. 38 І цар поставив Кендевея володарем приморського краю і дав йому піші сили та кінноту. 39 І заповів йому отаборитися проти обличчя Юдеї, і заповів йому збудувати Кедрон і скріпити брами, і щоб він воював з народом. А цар кинувся в погоню за Трифоном. 40 Кендевей же прибув до Ямнеї і почав підбурювати народ іти до Юдеї і брати народ у полон, і вбивати. 41 І він збудував Кедрон, і поставив там коней і сили, щоб, виходячи, проходили дорогами Юдеї, як йому і заповів цар.