1 И восстал вместо него Иуда, называемый Маккавей, сын его. 2 И помогали ему все братья его и все, которые были привержены к отцу его, и вели войну Израиля с радостью. 3 Он распространил славу народа своего; он облекался бронею, как исполин, опоясывался воинскими доспехами своими и вел войну, защищая ополчение мечом; 4 он уподоблялся льву в делах своих и был как скимен, рыкающий на добычу; 5 он преследовал беззаконных, отыскивая их, и возмущающих народ его сожигал. 6 И смирились беззаконные из страха пред ним, и все делатели беззакония смутились пред ним, и благоуспешно было спасение рукою его. 7 Он огорчил многих царей, и возвеселил Иакова делами своими, и память его до века в благословении; 8 прошел по городам Иудеи и истребил в ней нечестивых, и отвратил гнев от Израиля, 9 и сделался именитым до последних пределов земли, и собрал погибавших.
10 Тогда Аполлоний собрал язычников и из Самарии многочисленное войско, чтобы воевать против Израиля. 11 Иуда узнал о том и вышел к нему навстречу, и поразил, и убил его; и много пало пораженных, а остальные убежали. 12 И взял Иуда добычу их, и взял меч Аполлония и сражался им во все дни.
13 И услышал Сирон, военачальник Сирии, что Иуда собрал вокруг себя людей и сонм верных, выступающих с ним на войну, 14 и сказал: сделаю себе имя и прославлюсь в царстве, и сражусь с Иудою и с теми, которые вместе с ним и которые презирают слово царское. 15 И решился он идти, и пошло с ним сильное полчище нечестивых помогать ему и сделать отмщение на сынах Израиля. 16 Когда они приблизились к возвышенности Вефорона, Иуда вышел к ним навстречу с очень немногими, 17 которые, когда увидели идущее навстречу им войско, сказали Иуде: как можем мы в таком малом числе сражаться против такого сильного множества? И мы же совсем ослабели, еще не евши ныне. 18 Но Иуда сказал им: легко и многим попасть в руки немногих, и у Бога небесного нет различия, многими ли спасти, или немногими; 19 ибо не от множества войска бывает победа на войне, но с неба приходит сила. 20 Они идут против нас во множестве надменности и нечестия, чтобы истребить нас и жен наших и детей наших, чтобы ограбить нас; 21 а мы сражаемся за души наши и законы наши. 22 Он Сам сокрушит их пред лицем нашим; вы же не страшитесь их. 23 Перестав говорить, он внезапно бросился на них, и поражен был Сирон и войско его перед ним. 24 И они преследовали его по спуску Вефорона до самой равнины; и пало из них до восьмисот мужей, прочие же убежали в землю Филистимскую. 25 И начал страх перед Иудою и братьями его и боязнь нападать на всех окрестных язычников. 26 Дошло и до царя имя его, и все народы рассказывали о битвах Иуды.
27 Когда же услышал эти речи царь Антиох, то воспылал гневом и, послав, собрал все силы царства своего, весьма сильное ополчение; 28 и открыл казнохранилище свое и выдал войскам своим годовое жалованье, и приказал им быть готовыми на всякую надобность. 29 Но увидел, что истощилось серебро в казнохранилищах, а подати страны скудны по причине волнения и разорения, которое он произвел в земле той, уничтожая законы, существовавшие от дней древних. 30 И начал он опасаться, что у него недостанет, разве только на раз или два, на издержки и подарки, которые прежде раздавал щедрою рукою и превзошел в том прежних царей. 31 Сильно озабоченный в душе своей, он решился идти в Персию и взять подати со стран и собрать побольше серебра. 32 А дела царские от реки Евфрата до пределов Египта предоставил Лисию, человеку знаменитому, происходившему от рода царского, 33 также и воспитание сына своего Антиоха, до его возвращения; 34 и передал ему половину войск и слонов, дав ему приказания о всем, чего хотел, и о жителях Иудеи и Иерусалима, 35 чтобы он послал против них войско сокрушить и уничтожить могущество Израиля и остаток Иерусалима, и истребить память их от места того, 36 и поселить во всех пределах их сынов иноплеменных и разделить по жребию землю их. 37 Царь же взял остальную половину войска и отправился из Антиохии, престольного города своего, в сто сорок седьмом году, и, перейдя реку Евфрат, прошел верхние страны. 38 Лисий избрал Птоломея, сына Дорименова, и Никанора и Горгия, мужей сильных из друзей царя, 39 и послал с ними сорок тысяч мужей и семь тысяч всадников, чтобы идти в землю Иудейскую и разорить ее по слову царя. 40 Они отправились со всем войском своим и, придя, расположились на равнине близ Еммаума. 41 Купцы этой страны услышали имя их и, взяв весьма много серебра и золота и слуг, пришли в стан покупать сынов Израиля в рабы; к ним присоединилось и войско Сирии и земли иноплеменных.
42 Увидел Иуда и братья его, что умножились бедствия, и войска расположились станом в пределах их; узнали и о повелении царя, которое он приказал исполнить над народом к погублению и истреблению его. 43 И говорили каждый ближнему своему: восставим низверженный народ наш и сразимся за народ наш и за святыню. 44 И собрался сонм, чтобы быть готовыми к войне и помолиться, и испросить милости и сожаления. 45 Иерусалим был необитаем, как пустыня; не было ни входящего в него, ни выходящего из него из природных жителей его; святилище было попрано, и сыновья инородных были в крепости его; он стал жилищем язычников; и отнято веселье у Иакова, и не слышно стало свирели и цитры. 46 Итак они собрались и пошли в Массифу, напротив Иерусалима, ибо место молитвы у Израильтян было прежде в Массифе. 47 И постились в этот день, и возложили на себя вретища и пепел на головы свои, и разодрали одежды свои, 48 раскрыли книгу закона из тех, которые язычники отыскивали, чтобы сделать на них изображения своих идолов, 49 и принесли священнические облачения и первородных и десятины; и созвали назореев, исполнивших дни свои, 50 и громко возопили к небу: что нам делать с ними и куда отвести их? 51 Святилище Твое попрано и осквернено, и священники Твои в скорби и уничижении. 52 И вот, собрались против нас язычники, чтобы истребить нас. Ты знаешь, что умышляют они против нас. 53 Как можем мы устоять пред лицем их, если Ты не поможешь нам? 54 И вострубили трубами и воскликнули громким голосом.
55 После сего Иуда поставил вождей для народа — тысяченачальников, стоначальников, пятидесятиначальников и десятиначальников. 56 И сказали тем, которые строили дома, обручились с женами, насадили виноградники, и людям боязливым, чтобы каждый из них, по закону, возвратился в свой дом. 57 Тогда двинулось ополчение и расположилось станом на юге от Еммаума. 58 И сказал Иуда: опояшьтесь и будьте мужественны и готовы к утру сразиться с этими язычниками, которые собрались против нас, чтобы погубить нас и святыню нашу. 59 Ибо лучше нам умереть в сражении, нежели видеть бедствия нашего народа и святыни. 60 А какая будет воля на небе, так да сотворит!
1 І замість нього постав Юда, названий Маккавей, його син. 2 І допомагали йому всі його брати, і всі, що пристали до його батька, і вели війну Ізраїля з радістю. 3 І він поширив славу своєму народові та одягнувся в панцир, наче велетень, підперезався своєю військовою зброєю і став до воєн, охороняючи табір мечем. 4 Він уподібнився до лева у своїх ділах і був, наче левеня, що ревіло за здобиччю. 5 І він переслідував беззаконників, випитуючи, і тих, що наводили жах на його народ, спалив. 6 І безбожні були впокорені через його страх, і всі, що чинили беззаконня, перелякалися, і спасіння поступало в його руці. 7 І гірко він учинив багатьом царям, і розвеселив Якова своїми ділами, і аж навіки його пам’ять на благословення. 8 Він проходив міста Юди і вигубив з них безбожних, відвернув гнів від Ізраїля 9 і став славним аж до кінця землі, і зібрав тих, що гинули.
10 І Аполлоній зібрав народи із Самарії, велику силу, щоб воювати проти Ізраїля. 11 І довідався Юда, вийшов йому назустріч, розбив його і вбив. І впали численні раненими, а решта втекла. 12 І вони взяли їхню здобич, і Юда взяв меч Аполлонія, і воював ним усі дні. 13 І почув Сирон, володар сили Сирії, що Юда зібрав збір і групу вірних із собою, і що виходить на війну, 14 і сказав: Зроблю собі ім’я, прославлюся в царстві та воюватиму проти Юди і тих, що з ним погорджують словом царя. 15 І він продовжив воювати , і прийшов з ним великий табір безбожних, щоби йому допомогти вчинити помсту на синах Ізраїля.
16 І він наблизився аж до підходу до Веторона, і вийшов Юда йому назустріч з малою кількістю. 17 Коли ж побачили табір, що йшов їм назустріч, то сказали Юді: Як зможемо ми, будучи малі числом, воювати проти такої значної безлічі? І ми ослаблені, не ївши сьогодні. 18 І сказав Юда: Однаково легко є охопити багатьох у руці невеликої кількості, і немає різниці перед небом спасти багатьма чи малим числом. 19 Адже не в безлічі сили перемога війни, але сила з неба. 20 Вони приходять проти нас у численній зарозумілості та беззаконні, щоб нас вигубити і наших жінок, і наших дітей, щоб нас пограбувати, 21 а ми воюватимемо за наші душі та наші закони. 22 І Він їх розіб’є перед нашим обличчям, ви ж їх не бійтеся!
23 А коли він перестав говорити, то раптово на них напав і вигубив Сирона та його табір перед ним. 24 І гнали його по схилі від Веторона аж до рівнини. І впало з них якихось вісімсот чоловіків, решта ж втекла в землю филистимців. 25 І почався страх Юди і його братів, і жах напав на народи, що довкола них. 26 І його ім’я прийшло аж до царя, і всі народи розповідали про воєнні дії Юди.
27 Коли ж Антіох почув ці слова, він запалав гнівом, послав і зібрав усі сили свого царства, дуже могутній табір. 28 І він відкрив свою скарбницю, дав силам зарплату на рік і заповів їм бути готовими на всяку потребу. 29 І він побачив, що забракло срібла в скарбницях і що данини з країн малі через поділи й погроми, які він учинив на землі, щоби забрати законне, яке було від перших днів, 30 і він боявся, що не матиме, як спочатку, на видатки і дари, які раніше давав широкою рукою, і мав більше царів, ніж раніше, 31 і був дуже заклопотаний своєю душею, і порадився піти до Персії, взяти данини країн і зібрати багато срібла.
32 І він залишив Лисія, славного чоловіка із царського роду, над ділами царя від ріки Євфрату і аж до границь Єгипту, 33 і щоб виховував Антіоха, його сина, аж доки він не повернеться. 34 І йому він передав половину сил і слонів, і заповів йому про все, що порадив, і про тих, що жили в Юдеї та Єрусалимі, 35 щоб послати проти них силу, аби вигубити і захопити силу Ізраїля й решту Єрусалима, і забрати пам’ять їх з місця, 36 і поселити синів чужинців в усіх їхніх околицях, і жеребом розділити їхню землю.
37 А цар взяв залишену половину сил і пішов з Антіохії, з міста свого царства, у сто сорок сьомому році, перейшов ріку Євфрат і проходив горішні країни. 38 А Лисій вибрав Птоломея, сина Доримена, а також Никанора і Ґорґія, сильних мужів, царських друзів, 39 і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч коней, щоб вони пішли в землю Юди і знищили за словом царя. 40 І він відійшов з усією своєю силою, і вони прийшли, і отаборилися поблизу Аммауса в землі рівнини. 41 І почули купці країни їхнє ім’я, і взяли дуже багато срібла, золота і рабів, і прийшли до табору, щоб взяти синів Ізраїля за рабів. І приєдналися до них сила Сирії і землі чужинців.
42 І побачив Юда та його брати, що зло наповнилося, і що сили отаборені в їхніх околицях, і довідалися про слова царя, які він заповів: учинити народові вигублення і винищення, 43 і сказали кожний до свого ближнього: Піднесімо руїну нашого народу і воюймо за наш народ і за святих! 44 І зібрався збір, щоби бути готовим на війну, і щоб помолитися й просити помилування і милосердя. 45 І Єрусалим був ненаселеним, наче пустеля, не було нікого, хто входить і виходить з їхніх родів, і святиня була потоптана, і сини чужинців у твердині, оселі язичників. І забрано радість у Якова, і не стало сопілки і гусел.
46 І вони зібралися, і прийшли до Массифи напроти Єрусалима, бо раніше для Ізраїля місце молитви було в Массифі. 47 І постили того дня, одяглися в мішковину, і попіл — на їхній голові, і роздерли свій одяг. 48 І розгорнули книгу закону, в яких язичники дошукувалися подоби своїх ідолів. 49 І принесли священицький одяг, первоплоди та десятини, і підняли назореїв, які сповнили дні, 50 і закликали голосом до неба, кажучи: Що зробимо із цими і куди їх відведемо, 51 і твоє святе потоптане та опоганене, і твої священики в смутку й пригнобленні. 52 І ось народи зібралися проти нас, щоб нас вигубити. Ти знаєш, що вони задумують на нас. 53 Як зможемо встояти перед їхнім обличчям, якщо Ти нам не допоможеш?
54 І затрубили трубами, і закричали гучним голосом. 55 І після цього наставив Юда володарів народу, тисячників, сотників, п’ятидесятників і десятників. 56 І сказав тим, що будували доми, заручитися з жінками і насадити виноградники, і лякливим, щоб повернувся кожний до свого дому за законом. 57 І піднявся табір, і вони отаборилися на південь Аммауса. 58 І сказав Юда: Обв’яжіться і станьте сильними синами, і будьте готові на ранок воювати із цими народами, що зібралися проти нас, аби вигубити нас і наші святощі. 59 Бо нам краще померти на війні, ніж дивитися на зло нашого народу і святощів. 60 Яка тільки буде воля на небі, так Він учинить.