1 Когда окрестные народы услышали, что построен жертвенник и возобновлено святилище, как прежде, сильно вознегодовали; 2 и решились истребить род Иакова, живший среди них, и начали убивать и истреблять людей в этом народе. 3 Тогда Иуда ополчился против сынов Исава в Идумее, в Акравиме, так как они держали в осаде Израиля, и поразил их великим поражением, и смирил их, и взял добычи их. 4 Вспомнил он и о злобе сынов Веана, которые были для народа сетью и претыканием, строя ему засады на дорогах. 5 Хотя они заперлись от него в башнях, но он ополчился против них, предал их заклятию и сожег огнем башни их со всеми, бывшими в них. 6 Потом он перешел к сынам Аммона и встретил сильное войско и многочисленный народ и Тимофея, предводителя их. 7 Он имел с ними много сражений, и они были разбиты пред лицем его; он поразил их; 8 взял Иазер и селения его и возвратился в Иудею. 9 Тогда собрались язычники, жившие в Галааде, против Израильтян, находившихся в пределах их, чтобы истребить их; но они бежали в крепость Дафему. 10 И послали письма к Иуде и братьям его и сказали: собрались против нас окружающие нас язычники, чтобы истребить нас, 11 и готовятся идти и сделать нападение на крепость, в которую мы убежали, и Тимофей предводительствует войском их. 12 Итак приди и избавь нас от руки их, ибо множество из нас погибло; 13 и все братья наши, бывшие в пределах Това, преданы смерти, а жен их и детей их и имущество взяли в плен, и погубили там около тысячи мужей. 14 Еще читались эти письма, как вот, пришли другие вестники из Галилеи в разодранных одеждах с таким извещением: 15 собрались против нас из Птолемаиды и из Тира и Сидона, и из всей Галилеи языческой, чтобы погубить нас. 16 Когда услышал эти слова Иуда и народ, то собралось великое собрание для совещания, что сделать для сих братьев, находящихся в бедствии и угрожаемых войною от тех язычников. 17 Тогда Иуда сказал Симону, брату своему: выбери себе мужей и иди и защити братьев твоих, находящихся в Галилее; а я и Ионафан, брат мой, пойдем в Галаад. 18 И оставил он Иосифа, сына Захарии, и Азарию начальниками над народом с остатком войска в Иудее на охранение. 19 И дал им повеление, сказав: управляйте народом сим, но не начинайте войны против язычников до нашего возвращения. 20 Симону отделены для похода в Галилею три тысячи мужей, Иуде же — в Галаад восемь тысяч мужей. 21 И отправился Симон в Галилею и произвел много сражений с язычниками, и разбиты им язычники. 22 Он преследовал их до ворот Птолемаиды, и пало из язычников до трех тысяч мужей, и он взял добычи их. 23 Также взял он с собою находившихся в Галилее и Арваттах [Иудеев] с женами и детьми и со всем имением их, и привел в Иудею с великою радостью. 24 А Иуда Маккавей и Ионафан, брат его, перешли Иордан и совершили трехдневный путь в пустыне. 25 Их встретили Навуфеи и приняли мирно, и рассказали им все, случившееся с братьями их в Галааде, 26 и что многие из них заперты в Васаре и Восоре, в Алемах, Хасфоре, Македе и Карнаине — все сии города укреплены и велики — 27 и в прочих городах Галаада находятся в осаде, и что завтра назначено напасть на эти укрепления и взять их и погубить всех их в один день. 28 Посему Иуда со своим войском вдруг направил путь свой в пустыню к Восору и взял этот город, и избил весь мужеский пол острием меча, и взял все добычи их, и сожег его огнем; 29 а оттуда отправился ночью и шел до укрепления. 30 Когда наступало утро, и подняли глаза, и вот, народ многочисленный, которому числа не было, поднимают лестницы и машины, чтобы взять укрепление, и осаждают бывших в нем. 31 Увидел Иуда, что началась битва и вопль города восходил на небо трубами и громким криком, 32 и сказал воинам: сражайтесь теперь за братьев ваших. 33 Он обошел врагов с тыла с тремя отрядами, и затрубили трубами и воскликнули с молитвою; 34 и узнало войско Тимофея, что это — Маккавей, и побежали от лица его, и он поразил их великим поражением, и пало из них в этот день до восьми тысяч мужей. 35 Тогда поворотил он в Масфу и осадил и взял ее, избил весь мужеский пол в ней, взял добычи ее и сожег ее огнем; 36 отправившись оттуда, он взял Хасфон, Макед, Восор и прочие города Галаадские.
37 После этих событий Тимофей собрал другое войско и расположился станом перед Рафоном по ту сторону потока. 38 И послал Иуда осмотреть войско, и объявили ему и сказали: собрались к ним все окружающие нас язычники — сила весьма многочисленная, 39 и они наняли в помощь себе Аравитян и расположились станом за потоком, будучи готовы идти против тебя войною. И пошел Иуда навстречу им. 40 Тогда Тимофей сказал своим военачальникам, когда Иуда и войско его приближались к потоку воды: если он перейдет к нам прежде, то мы не в силах будем устоять против него, ибо он превозможет нас. 41 Если же он убоится и расположится станом по ту сторону потока, то мы перейдем к нему и превозможем его. 42 Как только подошел Иуда к потоку воды, то поставил при потоке народных писцов и приказал им, сказав: не оставляйте ни одного человека в стане, но пусть все идут на сражение. 43 И переправился к ним первый и весь народ за ним. И сокрушены были пред лицем его все язычники, и бросили оружие свое, и убежали в капище, которое было в Карнаине. 44 Тогда взяли они этот город и сожгли огнем капище со всеми находившимися в нем; и побежден был Карнаин и не мог более противостоять Иуде. 45 И собрал Иуда всех Израильтян, находившихся в Галааде, от малого до большого, и жен их, и детей их, и имение, очень большое ополчение, чтобы идти в землю Иудейскую. 46 И дошли они до Ефрона. Это был большой город, весьма укрепленный, на пути; невозможно было уклониться от него ни вправо, ни влево; надобно было пройти посреди него, 47 а жители заперлись в нем и ворота завалили камнями. 48 Иуда послал к ним с мирным предложением: мы пройдем по земле вашей, чтобы идти нам в землю нашу, и никто не обидит вас, только ногами нашими пройдем. Но они не захотели отворить ему. 49 Тогда Иуда приказал объявить в ополчении, чтобы каждый ополчился на своем месте; 50 и ополчились воины и осаждали город весь тот день и всю ночь, и сдался город в руки его. 51 И побил он весь мужеский пол острием меча и до основания разрушил город, и взял добычи его, и прошел через город по убитым. 52 И переправились через Иордан на великую равнину против Вефсана. 53 И собирал Иуда отставших и ободрял народ в продолжение всего пути, доколе не пришли в землю Иудейскую. 54 И взошли на гору Сион с весельем и радостью и принесли всесожжения, потому что никто не пал из них до самого возвращения в мире.
55 В те дни, когда Иуда и Ионафан находились в Галааде, а Симон, брат его, — в Галилее перед Птолемаидою, 56 услышали Иосиф, сын Захарии, и Азарий, военачальники, о славных воинских подвигах, совершенных ими, 57 и сказали: сделаем и мы себе имя; пойдем воевать с язычниками, окружающими нас. 58 Так объявили они бывшему при них войску и пошли на Иамнию. 59 И вышел Горгий из города и воины его навстречу им на сражение. 60 И, обратившись в бегство, Иосиф и Азария были преследуемы до пределов Иудеи; и пали в этот день из народа Израильского до двух тысяч мужей. 61 И было великое замешательство в народе Израильском, потому что не послушались Иуды и братьев его, мечтая показать храбрость, 62 тогда как они не были от семени тех мужей, руке которых предоставлено спасение Израиля. 63 Но муж Иуда и братья его весьма прославились перед всем Израилем и перед всеми народами, где только слышно было имя их, — 64 и собирались к ним приветствующие.
65 После того вышел Иуда и братья его и воевали против сынов Исава в земле, лежащей к югу, и поразил Хеврон и селения его, и разрушил укрепление его, и сожег башни его вокруг него, 66 и поднялся, чтобы идти в землю иноплеменников, и прошел Самарию. 67 В то время пали в сражении священники, желавшие прославиться храбростью и безрассудно вышедшие на войну. 68 И обратился Иуда в Азот, землю иноплеменников, разрушил жертвенники их, сожег огнем резные изображения богов их, взял добычи городов и возвратился в землю Иудейскую.
1 І сталося, коли почули народи, які довкола, що збудовано жертовник і оновлено святиню, як раніше, то вони сильно розгнівалися 2 і вчинили раду, щоб вигубити рід Якова, тих, що були посеред них, і почали вбивати та виганяти народ. 3 І Юда воював із синами Ісава в Ідумеї, Акрабаттині, тому що вони оточили Ізраїль, і побив їх великою поразкою, скинув їх і взяв їхню здобич. 4 І згадали зло синів Ваяна, які були пасткою для народу і загрозою, щоби чатувати на них на дорогах. 5 І вони були ним замкнені у вежах, і він приступив до них, прокляв їх і спалив їхні вежі вогнем з усіма, що були всередині.
6 І він перейшов проти синів Аммона, і знайшов сильну руку, численний народ і їхнього володаря Тимофія. 7 І він вступив з ними в бій численними війнами, і вони були розгромлені перед його обличчям, і він їх вигубив. 8 І він узяв Язир і його дочірні поселення , і повернувся до Юдеї. 9 І зібралися народи, що в Ґалааді, проти Ізраїля, проти тих, що були в їхніх околицях, аби їх вигубити, і вони втекли до твердині Датема, 10 і відіслали листи до Юди та його братів, кажучи: Зібралися проти нас народи, які довкола нас, щоб нас вигубити, 11 і готуються піти і захопити твердиню, до якої втікаємо, і Тимофій є на чолі їхньої сили. 12 Тож тепер, прийшовши, вирви нас з їхньої руки, бо впало безліч з нас 13 і всі наші брати, що в Тувії, винищені, і вони взяли в полон їхніх жінок, їхніх дітей і посуд, і там загинуло близько однієї тисячі мужів!
14 Ще читалися листи, аж ось інші посли прийшли з Галилеї, роздираючи одяг, сповіщаючи згідно із цими словами, 15 кажучи, що зійшлися проти них від Птолемаїди, Тиру, Сидона і всієї Галілеї чужинців, щоб їх вигубити. 16 Коли ж почув Юда і народ ці слова, то зібрався великий збір, аби порадитися, що їм зробити для своїх братів, які є в біді, і завойовані ними. 17 І сказав Юда Симонові, своєму братові: Вибери собі мужів, піди і спаси твоїх братів, що в Галілеї, а я і мій брат Йонатан підемо до Ґалаадити. 18 І він залишив Йосифа, сина Захарія, і Азарія як володар народу з решти із сили в Юдеї для охорони, 19 і заповів їм, кажучи: Дбайте про цей народ і не вв’язуйтеся у війну з народами, аж доки ми не повернемося.
20 І відділили Симонові три тисячі мужів, щоб піти до Галилеї, Юді ж — вісім тисяч мужів до Ґалаадити. 21 І пішов Симон до Галилеї, і вступив у численні бої з народами, і народи були розбиті перед його обличчям, 22 і він гнався за ними аж до брами Птолемаїди. І полягло з народів якихось три тисячі мужів, і він забрав їхню здобич. 23 І він узяв тих, що з Галілеї і в Арваттах з жінками та дітьми, і все, що було в них, і привів до Юдеї з великою радістю.
24 А Юда Маккавей і Йонатан, його брат, перейшли Йордан і пішли триденною дорогою по пустелі. 25 І зустріли наватеїв, та вони зустріли їх мирно й розповіли їм усе, що сталося з їхніми братами в Ґалаадиті, 26 і що численні з них забрані до Восора і Восора в Алемах, Хасфо, Македі та Карнаїні, усі вони — сильні та великі міста. 27 І в інших містах Ґалаадити є туди забрані. На другий день шикуються, щоб стати до бою проти твердинь, захопити і вигубити всіх цих в один день. 28 І раптово звернув Юда та його табір дорогою до пустелі Восорри. І він захопив місто, убив кожного із чоловічої статі вістрям меча, узяв усю їхню здобич і спалив його у вогні. 29 І відійшов звідти вночі, і пішов аж до твердині.
30 І сталося, що рано-вранці вони підняли свої очі, і ось багато народу, якому не було числа, що несли драбини і бойові машини, щоб захопити твердиню, і воювали з ними. 31 І Юда побачив, що почався бій, і крик міста піднявся аж до неба — і з труб, і з великим криком, 32 і він сказав мужам сили: Повоюйте сьогодні за наших братів! 33 І він вийшов трьома частинами за ними, і затрубили трубами, і закричали в молитві. 34 І довідався табір Тимофія, що це Маккавей, і втекли від його обличчя, і він їх побив великою поразкою, і з них полягло в той день якихось вісім тисяч чоловік. 35 І він звернув до Маафи, воював проти неї, захопив її, убив кожного із чоловічої статі і взяв її здобич та спалив її вогнем. 36 Звідти він пішов і забрав Хасфо, Макед, Восор і решту міст Ґалаадити.
37 А після цих подій Тимофій зібрав інший табір і отаборився напроти обличчя Рафона на другій стороні потоку. 38 А Юда послав вистежити табір, і йому сповістили, кажучи: До нього зібрані всі народи, що довкола нас, дуже велика сила! 39 І він найняв їм на допомогу аравійців, і отаборилися на другій стороні потоку, вони готові йти проти тебе на війну! І пішов Юда їм назустріч. 40 І сказав Тимофій володарям своєї сили, коли наближався Юда та його табір до потоку води: Якщо він спочатку перейде до нас, ми не зможемо встояти перед ним, бо він безсумнівно подолає нас. 41 Якщо ж злякається і отабориться на другому боці ріки, ми перейдемо до нього і його здолаємо.
42 А коли Юда наблизився до потоку води, то поставив писарів народу на потоці й заповів їм, кажучи: Не залиште жодного чоловіка, щоб отаборився, але хай усі підуть до бою. 43 І він першим перейшов напроти них, а за ним — весь народ, і язичники були розбиті перед їхнім обличчям, і кинули свою зброю, і втекли в храм Карнаїна. 44 І вони взяли місто, і спалили у вогні храм з усіма, що в ньому. І Карнаїн відвернувся, і вони не могли більше встояти перед обличчям Юди. 45 І Юда зібрав увесь Ізраїль, що в Ґалаатиді, — від малого аж до великого, і їхніх жінок, їхніх дітей і посуд, дуже великий табір, щоб піти в землю Юди.
46 І вони прийшли аж до Ефрона, — це велике місто на дорозі, дуже сильне, не можна було від нього відхилитися направо чи наліво, але тільки піти посередині нього. 47 І ті, що з міста, замкнулися і завалили брами камінням. 48 І послав до них Юда з мирними словами, кажучи: Пройдемо через твою землю, щоб піти в нашу землю, і ніхто вам не вчинить зла, лише перейдемо ногами. Та не захотіли йому відкрити. 49 І Юда заповів проголосити в таборі, щоб кожний отаборився на місці, в якому є. 50 І отаборилися мужі сили, і він воював проти того міста цілий день і цілу ніч, і місто було видане в його руки. 51 І він вигубив кожного із чоловічої статі вістрям меча, розбив його, взяв його здобич і пройшов через місто по вбитих. 52 І вони перейшли Йордан до великої долини напроти обличчя Ветсана. 53 І Юда збирав останніх і підбадьорював народ упродовж усієї дороги, аж доки не прийшов у землю Юди. 54 І вони прийшли на гору Сіон з радістю і веселістю, і принесли всепалення, бо з них не впав ніхто, аж доки не повернулися в мирі.
55 І в дні, в які був Юда і Йонатан в землі Ґалааду, і Симон, його брат, у Галілеї проти обличчя Птолемаїди, 56 почув Йосиф, син Захарії, і Азарія, володарі сили, про хоробрі та воєнні вчинки, які вони здійснили, 57 і сказали: Зробімо і ми самим собі ім’я, і підімо воювати проти народів, що довкола нас. 58 І він сповістив тим, що із сили, які з ними, і вони пішли проти Ямнеї. 59 А з міста вийшов Ґорґія і його мужі їм назустріч на війну. 60 Тож Йосиф і Азарія звернули в сторону, і були гнані аж до границь Юдеї, і впали в той день з народу Ізраїля якихось дві тисячі чоловік. 61 І була велика поразка в народі, тому що не послухалися Юди і його братів ті, що бажали показати шляхетні діла. 62 Вони ж не були з насіння мужів, якими дано спасіння Ізраїля через їхню руку.
63 А муж Юда та його брати дуже прославилися перед усім Ізраїлем і всіма народами, де було чути їхнє ім’я. 64 І до них збиралися ті, що прославляли похвалами. 65 І вийшов Юда та його брати, і воювали проти синів Ісава в землі, що до півдня, і він розгромив Хеврон і його дочірні, знищив його твердині й спалив його стовпи довкола. 66 І він підвівся, щоб піти в землю чужинців, і проходив Марісу. 67 У той день в бою полягли священики, які бажали йому показати мужні діла, коли вони вийшли на бій, не порадившись. 68 І відхилився Юда до Азоту, землі чужоземців, і знищив їхні вівтарі, спалив вогнем різьблення їхніх богів, забрав здобич міст і повернувся в землю Юди.