1 Когда Димитрий услышал, что Никанор и воины его пали в сражении, послал Вакхида и Алкима во второй раз в землю Иудейскую и правое крыло с ними. 2 И отправились они по дороге в Галгалы и расположились станом при Месалофе, что в Арвилах, и, овладев им, погубили множество людей. 3 В первом месяце сто пятьдесят второго года расположились они станом у Иерусалима, 4 но снялись и пошли к Верее с двадцатью тысячами мужей и двумя тысячами конницы. 5 А Иуда расположился станом при Елеасе, и три тысячи избранных мужей с ним. 6 Но, увидев множество войска, как оно многочисленно, они весьма устрашились, и многие из стана его разбежались, и осталось из них не более восьмисот мужей. 7 Когда увидел Иуда, что разбежалось ополчение его, а война тревожила его, он смутился сердцем, потому что не имел времени собрать их. 8 Он опечалился и сказал оставшимся: встанем и пойдем на противников наших; может быть, мы в силах будем сражаться с ними. 9 Но они отклоняли его и говорили: мы не в силах, но будем теперь спасать жизнь нашу, и потом возвратимся с братьями нашими и тогда будем сражаться против них, а теперь нас мало. 10 Но Иуда сказал: нет, да не будет этого со мною, чтобы бежать от них; а если пришел час наш, то умрем мужественно за братьев наших и не оставим нарекания на славу нашу. 11 И двинулось войско из стана и стало против них; и разделилась конница на две части, а впереди войска шли пращники и стрельцы и все сильные передовые воины. 12 Вакхид же находился на правом крыле, и приближались отряды с обеих сторон и трубили трубами. 13 Затрубили трубами и бывшие с Иудою, и поколебалась земля от шума войск, и было упорное сражение от утра до вечера. 14 Когда увидел Иуда, что Вакхид и крепчайшая часть его войска находится на правой стороне, то собрались к нему все храбрые сердцем, — 15 и разбито ими правое крыло, и они преследовали их до горы Азота. 16 Когда находившиеся на левом крыле увидели, что правое крыло разбито, то обратились вслед за Иудою и бывшими с ним, с тыла. 17 И сражение было жестокое, и много пало пораженных с той и другой стороны, 18 пал и Иуда, а прочие обратились в бегство. 19 И взяли Ионафан и Симон Иуду, брата своего, и похоронили его во гробе отцов его в Модине. 20 И оплакивали его и рыдали о нем сильно все Израильтяне, и печалились много дней и говорили: 21 как пал сильный, спасавший Израиля? 22 Прочие же дела Иуды и сражения и мужественные подвиги, которые совершил он, и величие его не описаны, ибо их было весьма много.
23 По смерти же Иуды во всех пределах Израильских явились люди беззаконные, и поднялись все делатели неправды. 24 В те самые дни был очень сильный голод, и страна пристала к ним. 25 И выбрал Вакхид нечестивых мужей и поставил их начальниками страны. 26 Они разведывали и разыскивали друзей Иуды и приводили их к Вакхиду, а он мстил им и издевался над ними. 27 И была великая скорбь в Израиле, какой не бывало с того дня, как не видно стало у них пророка. 28 Тогда собрались все друзья Иуды и сказали Ионафану: 29 с того времени, как скончался брат твой Иуда, нет подобного ему мужа, чтобы выйти против врагов и Вакхида и против ненавистников нашего народа. 30 Итак теперь мы тебя избрали — быть нам вместо него начальником и вождем, чтобы вести войну нашу. 31 И принял Ионафан в то время предводительство и стал на место Иуды, брата своего. 32 И узнал о том Вакхид и искал убить его. 33 Об этом узнали Ионафан и Симон, брат его, и все бывшие с ним, и убежали в пустыню Фекое и расположились станом при водах озера Асфар. 34 Вакхид, узнав о том в день субботний, переправился сам и все войско его за Иордан. 35 А Ионафан отправил брата своего — предводителя народа — и просил друзей своих, Наватеев, чтобы сложить у них большой запас свой. 36 Но вышли из Мидавы сыны Иамври и схватили Иоанна и все, что он имел, и ушли. 37 После сих происшествий сказали Ионафану и Симону, брату его, что сыны Иамври торжественно совершают знатный брак и провожают из Надавафа с великою пышностью невесту, дочь одного из знатных вельмож Хананейских. 38 Тогда вспомнили они об Иоанне, брате своем, и вышли, и скрылись под кровом горы. 39 Подняв глаза свои, они увидели: вот восклицания и большое приданое; навстречу вышел жених и друзья его и братья его с тимпанами и музыкою и со многими оружиями. 40 Тогда бывшие с Ионафаном поднялись на них из засады и побили их, и много пало пораженных, а остальные убежали на гору; и взяли они всю добычу их. 41 И обратилось брачное торжество в печаль, и звук музыки их — в плач. 42 Так отмстили они за кровь брата своего и возвратились к болотистому месту у Иордана. 43 И услышал об этом Вакхид — и в день субботний пришел к берегам Иордана с большим войском. 44 Тогда сказал Ионафан бывшим с ним: встанем теперь и сразимся за жизнь нашу, ибо ныне — не то, что вчера и третьего дня. 45 Вот, неприятель и спереди нас и сзади нас, вода Иордана с той и с другой стороны, и болото и лес, и нет места, куда уклониться. 46 Итак теперь воззовите на небо, чтобы избавиться вам от руки врагов ваших. 47 И началось сражение. И простер Ионафан руку свою, чтобы поразить Вакхида, но тот уклонился от него назад. 48 И бросился Ионафан и бывшие с ним в Иордан и переплыли на другой берег, а те не перешли за ними Иордана. 49 И пало у Вакхида в тот день до тысячи мужей. 50 И возвратился он в Иерусалим и построил в Иудее крепкие города: крепость в Иерихоне, и Еммаум и Вефорон, и Вефиль и Фамнафу в Фарафоне, и Тефон с высокими стенами, воротами и запорами, 51 и поставил в них стражу, чтобы враждебно действовать против Израиля. 52 Укрепил также город в Вефсуре и Газару и крепость и оставил в них войско со съестными запасами, 53 и взял в заложники сыновей вождей страны и поместил их в Иерусалимской крепости под стражею.
54 В сто пятьдесят третьем году, во втором месяце, Алким велел разорить стену внутреннего двора храма и разрушить дело пророков, и уже начал разрушение. 55 Но в то самое время Алким поражен был ударом, и остановились предприятия его; уста его сомкнулись, он онемел и не мог более вымолвить ни одного слова и завещать о доме своем. 56 И умер Алким в то же время в тяжких мучениях. 57 Когда Вакхид узнал, что Алким умер, возвратился к царю; и земля Иудейская два года оставалась в покое. 58 Тогда все беззаконники совещались и говорили: вот, Ионафан и находящиеся с ним живут безопасно в покое; приведем теперь Вакхида, и он схватит всех их в одну ночь. 59 Пошли и предложили ему такой совет. 60 Он решился идти с большим войском и послал тайно письма всем союзникам своим, которые находились в Иудее, чтобы они схватили Ионафана и находящихся с ним, но они не могли, потому что замысел их сделался известен им. 61 И поймали они из мужей страны виновников этого злодейства до пятидесяти человек и убили их. 62 После сего удалились Ионафан и Симон и бывшие с ними в Вефваси, что в пустыне, и возобновили разрушенное там и укрепили город. 63 Узнав об этом, Вакхид собрал все войско свое, известив и тех, которые находились в Иудее, 64 пришел и осадил Вефваси, и сражался против него много дней и устроил машины. 65 Ионафан же оставил в городе Симона, брата своего, а сам вышел в страну и вышел с небольшим числом, 66 и поразил Одоааррина и братьев его и сыновей Фасирона в шатрах их и начал поражать и наступать с силою. 67 Тогда и Симон и бывшие с ним выступили из города и сожгли машины, 68 и сражались против Вакхида, и он был разбит ими; этим они сильно опечалили его, потому что замысел его и поход остался тщетным. 69 Сильно разгневался он на мужей беззаконных, которые присоветовали ему идти в эту страну, и многих из них умертвил, и решился возвратиться в землю свою. 70 Узнав об этом, Ионафан послал к нему старейшин, чтобы заключить с ним мир и чтобы он отдал пленных. 71 Он принял это и сделал по словам его, и поклялся не причинять ему никакого зла во все дни жизни своей 72 и отдал ему пленных, которых прежде взял в плен в земле Иудейской, и возвратился в землю свою и не приходил более в пределы их. 73 И унялся меч в Израиле, и поселился Ионафан в Махмасе; и начал Ионафан судить народ и истребил нечестивых из среды Израиля.
1 І Димитрій почув, що поліг Никанор та його сила на війні, і вирішив ще раз Вакхида і Алкима вдруге послати в землю Юди, і правий ріг з ними. 2 І вони пішли дорогою, що до Ґалґала, і прийшли до Месалота, що в Арвилах, і його захопили та вбили багато людських душ. 3 І першого місяця в сто п’ятдесят другому році вони отаборилися напроти Єрусалима. 4 І вони відійшли, і пішли до Верет з двадцятьма тисячами чоловік і двома тисячами кінноти.
5 А Юда отаборився в Еласі, і три тисячі вибраних мужів з ним. 6 Вони побачили безліч сил, бо вони численні, і дуже перелякалися. І численні повтікали з табору, не залишилося в них хіба лиш вісімсот мужів. 7 І Юда побачив, що його табір відступив, і що його придавила війна, і розбився серцем, бо не мав часу їх зібрати, 8 і він ослаб і сказав іншим: Устаньмо і підімо проти наших ворогів, чи може зможемо з ними воювати! 9 І його відмовляли, кажучи: Ми не зможемо, але радше врятуймо тепер свої душі й повернемося ми і наші брати та воюватимемо проти них, — адже ми малі числом. 10 А Юда сказав: Хай не буде, щоб ми зробили це діло, аби від них втекти, і якщо наш час наблизився, ми з хоробрістю помремо задля наших братів і не залишимо причини заплямувати нашу славу.
11 І сила піднялася від табору, і встали їм назустріч, і поділено кінноту на дві частини, і ті, що кидали з пращі, і стрільці йшли перед силою, і передували всі сильні, а Вакхід був на правому крилі. 12 І наблизився відділ з двох частин, і вони видавали звук з труб, і ті, що поблизу Юди, і вони затрубили трубами. 13 І затремтіла земля від голосу таборів, і війна тривала від ранку аж до вечора. 14 І Юда побачив, що Вакхід і сильна частина табору справа, і зібралися з ним усі сильні серцем, 15 і розбито ними праву частину, і він гнався за ними аж до гори Азота. 16 І ті, що в лівому крилі побачили, що розбито правий ріг, і повернулися за ногами Юди і тих, що з ним позаду. 17 І бій став тяжким, і впало багато ранених звідси і звідти, 18 і Юда поліг, а решта — втекла.
19 І взяв Йонатан і Симон Юду, їхнього брата, і поховали його в гробниці своїх батьків у Модеїні. 20 І вони його оплакали, і голосіння за ним вчинив увесь Ізраїль, велике ридання, і плакали багато днів, і сказали: 21 Як упав сильний, що спасав Ізраїль! 22 Та інші слова Юди, воєн і мужніх діл, які він зробив, і його велич не записано, бо було дуже багато. 23 І сталося, що після смерті Юди беззаконні піднялися в усіх околицях Ізраїля, — підвелися всі, що чинять беззаконня. 24 У ті дні був дуже великий голод, і країна опустіла по них. 25 І Вакхід вибрав безбожних мужів і поставив їх володарями країни. 26 І вони шукали і вишукували приятелів Юди, і привели їх до Вакхіда, і він мстився на них і глумився з них. 27 І був великий смуток в Ізраїлі, якого не було від того дня, коли не з’явився пророк у них.
28 І зібралися всі приятелі Юди, і сказали до Йонатана: 29 Відколи помер твій брат Юда, то чоловіка, подібного до нього, немає, щоб вийшов і виступив проти ворогів і Вакхіда, і проти ворогів нашого народу. 30 Тож тепер сьогодні ми вибрали тебе, щоб ти був замість нього нам за володаря і проводиря, щоб вести нашу війну. 31 І Йонатан у той час узяв провідництво і став замість Юди, свого брата.
32 І довідався Вакхід, і намагався його вбити. 33 І взнав Йонатан, його брат Симон і всі, що з ним, і втекли в пустелю Текої, і отаборилися біля води озера Асфар. 34 І довідався Вакхід у суботній день, і прийшов він і все його військо на другу сторону Йордану. 35 І він послав свого брата, вождя народу, і просив своїх друзів-наватеїв поставити в них їхні численні речі. 36 І вийшли сини Ямврія, що з Мидави, і схопили Івана й усе, що він мав, і відійшли, маючи те .
37 Після цих подій сповістили Йонатанові та Симонові, його братові, що сини Ямврія роблять велике весілля і провадять невістку з Надавата, дочку одного з великих володарів Ханаана, з великою пихою. 38 Вони ж згадали кров їхнього брата Івана і пішли, і сховалися під виступом гори. 39 І вони підняли свої очі й побачили, що ось крик і численне майно, і вийшов молодий, його друзі та його брати їм назустріч з тимпанами, музиками і великою зброєю. 40 І вони повстали проти них із засідки і повбивали їх, і полягло багато ранених, а інші втекли на гору. І вони взяли всю їхню здобич. 41 І шлюб обернувся на плач, а голос їхніх музик — на ридання. 42 І вони вчинили помсту крові їхнього брата і повернулися до болотистої місцевості Йордану.
43 І почув Вакхід, і прийшов у суботній день аж до берегів Йордану із численною силою. 44 І Йонатан промовив до тих, що з ним: Устаньмо і повоюймо за наші душі, бо немає сьогодні, як учора, так і третього дня! 45 Бо ось війна проти нас і ззаду нас, а тут і там вода Йордану, болото та ліс, немає місця, щоб відступити. 46 Тож тепер заволайте до неба, щоб ви врятувалися з руки наших ворогів! 47 І розпочався бій. І Йонатан простягнув свою руку, щоб побити Вакхіда, та він відступив від нього назад. 48 І ввійшов Йонатан, і ті, що з ним у Йордан, і вони перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордан.
49 А від Вакхіда впало того дня якихось тисяча чоловік. 50 І він повернувся до Єрусалима і збудував укріплені міста в Юдеї, твердиню, що в Єрихоні, Аммаус, Веторон, Ветил, Тамнату Фаратон і Тефон, з високими стінами, брамами і засувами. 51 І він поставив у них охорону, щоб ворогувати з Ізраїлем. 52 І він скріпив місто Ветсур, Ґазару і твердиню. І він розмістив у них сили і склади їжі. 53 Він узяв синів, володарів країни, як заложників, і поставив їх у твердині в Єрусалимі, у в’язниці.
54 І в сто п’ятдесят третьому році другого місяця Алкім наказав знищити зовнішню стіну двору святині, і знищити діла пророків, і вони почали нищити. 55 У той час Алкім був уражений хворобою, і заборонено його ділам, і загороджено його уста, і він ослабів і не міг більше говорити слова і заповісти про свій дім. 56 І Алкім помер у той час у великих муках. 57 І Вакхід побачив, що Алкім помер, і він повернувся до царя. І земля Юди спочила два роки.
58 І всі беззаконні вчинили раду, кажучи: Ось Йонатан і ті, що з ним живуть упевнено, у спокої. Тож тепер приведімо Вакхіда, і він їх усіх схопить в одну ніч. 59 І вони, пішовши, порадили йому. 60 І він піднявся, щоб піти із численною силою, і потай послав послання всім своїм союзникам, що в Юдеї, щоб схопили Йонатана і тих, що з ним. Та вони не змогли, бо їхня рада стала відомою. 61 І вони схопили з мужів країни, проводирів зла, якихось п’ятдесят мужів, і вбили їх.
62 І пішли Йонатан, Симон і ті, що з ним, до Ветвасії, що в пустелі, і збудували її руїни, і її скріпили. 63 А Вакхід довідався, і зібрав усе своє велике число вояків та сповістив тим, що з Юдеї. 64 І він, прийшовши, отаборився біля Ветвасії і воював проти неї багато днів, і зробив машини. 65 І Йонатан залишив свого брата Симона в місті, а вийшов до околиці, і прийшов з великим числом. 66 І він побив Одомира, його братів і синів Фасірона в їхніх оселях, і вони почали воювати, і вони підносилися на силах. 67 Симон і ті, що з ним, вийшли з міста і спалили машини. 68 І вони воювали проти Вакхіда, і він був знищений ними, і його сильно придушили, бо його рада і його похід були марними. 69 І він запалав гнівом на безбожних людей, які порадили йому піти в країну, і повбивав з них багатьох, і вони зробили раду відійти до своєї землі.
70 А Йонатан взнав і послав до нього послів, щоб укласти з ним мир і віддати їм полонених. 71 І він прийняв, і вчинив за його словами, і поклявся йому не шукати для нього зла всі дні його життя. 72 І він віддав йому полонених, яких перед тим захопив у землі Юди, і, повернувшись, він відійшов до своєї землі й більше не продовжував приходити в їхні границі. 73 І меч спочив від Ізраїля. І Йонатан замешкав у Махмасі, і Йонатан почав судити народ та вигубив безбожних з Ізраїля.