1 И пришел Давид в Номву к Ахимелеху священнику, и смутился Ахимелех при встрече с Давидом и сказал ему: почему ты один, и никого нет с тобою? 2 И сказал Давид Ахимелеху священнику: царь поручил мне дело и сказал мне: «пусть никто не знает, за чем я послал тебя и что поручил тебе»; поэтому людей я оставил на известном месте; 3 итак, что есть у тебя под рукою, дай мне, хлебов пять, или что найдется. 4 И отвечал священник Давиду, говоря: нет у меня под рукою простого хлеба, а есть хлеб священный; если только люди твои воздержались от женщин, [пусть съедят]. 5 И отвечал Давид священнику и сказал ему: женщин при нас не было ни вчера, ни третьего дня, со времени, как я вышел, и сосуды отроков чисты, а если дорога нечиста, то хлеб останется чистым в сосудах. 6 И дал ему священник священного хлеба; ибо не было у него хлеба, кроме хлебов предложения, которые взяты были от лица Господа, чтобы по снятии их положить теплые хлебы. 7 Там находился в тот день пред Господом один из слуг Сауловых, по имени Доик, Идумеянин, начальник пастухов Сауловых. 8 И сказал Давид Ахимелеху: нет ли здесь у тебя под рукою копья или меча? ибо я не взял с собою ни меча, ни другого оружия, так как поручение царя было спешное. 9 И сказал священник: вот меч Голиафа Филистимлянина, которого ты поразил в долине дуба, завернутый в одежду, позади ефода; если хочешь, возьми его; другого кроме этого нет здесь. И сказал Давид: нет ему подобного, дай мне его. [И дал ему.] 10 И встал Давид, и убежал в тот же день от Саула, и пришел к Анхусу, царю Гефскому. 11 И сказали Анхусу слуги его: не это ли Давид, царь той страны? не ему ли пели в хороводах и говорили: «Саул поразил тысячи, а Давид — десятки тысяч»? 12 Давид положил слова эти в сердце своем и сильно боялся Анхуса, царя Гефского. 13 И изменил лице свое пред ними, и притворился безумным в их глазах, и чертил на дверях, [кидался на руки свои] и пускал слюну по бороде своей. 14 И сказал Анхус рабам своим: видите, он человек сумасшедший; для чего вы привели его ко мне? 15 разве мало у меня сумасшедших, что вы привели его, чтобы он юродствовал предо мною? неужели он войдет в дом мой?
1 І Давид устав, і пішов, а Йонатан увійшов у місто.
21
2 Давид прийшов до Номви, до священика Авімелеха. І Авімелех здивувався його приходу, і сказав йому: Що це, що ти сам, і нікого немає з тобою? 3 А Давид відповів священикові: Цар доручив мені сьогодні справу і сказав мені: Хай ніхто не знає справи, задля якої я тебе посилаю і яку я тобі доручив! Тож я дав застереження слугам бути на місці, що зветься Божа віра, — Феллані Алемоні. 4 І тепер, якщо є в тебе під рукою п’ять хлібів, дай мені в руки, що знайдеш. 5 У відповідь священик сказав Давидові: У мене немає звичайних хлібів в руках, бо є тільки святі хліби. Якщо слуги остерігалися жінки, то можуть їсти! 6 А Давид відповів священикові й сказав йому: Звичайно, ми остерігалися жінок учора й третього дня! Коли я виходив у дорогу, усі слуги були чисті. А ця дорога — нечиста, тому сьогодні освятиться через мою зброю. 7 І священик Авімелех дав йому хліби покладання, бо не було там хліба, хіба що хліби присутності, принесені з-перед Господнього обличчя, щоб поставити теплий хліб, у день, коли він їх брав.
8 А в той день там був один зі слуг Саула, котрий затримався перед Господом, і його ім’я — Доек, сирієць, 9 який пас ослів Саула. І сказав Давид Авімелехові: Поглянь, чи тут під твоїми руками є спис або меч, бо свій меч і зброю я не взяв у свою руку, бо нагальним було слово царя. 10 А священик сказав: Ось меч Голіафа, филистимця, якого ти побив у долині Іла, — він завитий в одязі. Хіба його собі візьмеш! Візьми, бо тут немає іншого, за винятком цього! Давид же сказав: Ось немає такого, як він, дай мені його! 11 І він його дав йому.
І Давид піднявся в той день, і втік з-перед обличчя Саула. І пішов Давид до Анхуса, царя Ґета. 12 А слуги Анхуса сказали йому: Хіба це не Давид, цар землі, чи не до нього виходили ті, які танцювали, виспівуючи: Побив Саул свої тисячі, а Давид — свої десятки тисяч? 13 І Давид поклав ці слова у своє серце і дуже перелякався обличчя Анхуса, царя Ґета. 14 Тож він перемінив перед ним свій вигляд і прикидався безумним у той день: бив по брамах міста, вимахував своїми руками, падав при дверях міста, і його слина текла по його бороді. 15 І промовив Анхус до своїх слуг: Ось бачите чоловіка-епілептика. Навіщо ведете його до мене? 16 Хіба в мене бракує епілептиків, що ви привели його до мене, щоби біснувався? Цей не ввійде в дім!