1 И вышел Давид оттуда и жил в безопасных местах Ен-Гадди. 2 Когда Саул возвратился от Филистимлян, его известили, говоря: вот, Давид в пустыне Ен-Гадди. 3 И взял Саул три тысячи отборных мужей из всего Израиля и пошел искать Давида и людей его по горам, где живут серны. 4 И пришел к загону овечьему, при дороге; там была пещера, и зашел туда Саул для нужды; Давид же и люди его сидели в глубине пещеры. 5 И говорили Давиду люди его: вот день, о котором говорил тебе Господь: «вот, Я предам врага твоего в руки твои, и сделаешь с ним, что тебе угодно». Давид встал и тихонько отрезал край от верхней одежды Саула. 6 Но после сего больно стало сердцу Давида, что он отрезал край от одежды Саула. 7 И сказал он людям своим: да не попустит мне Господь сделать это господину моему, помазаннику Господню, чтобы наложить руку мою на него, ибо он помазанник Господень. 8 И удержал Давид людей своих сими словами и не дал им восстать на Саула. А Саул встал и вышел из пещеры на дорогу. 9 Потом встал и Давид, и вышел из пещеры, и закричал вслед Саула, говоря: господин мой, царь! Саул оглянулся назад, и Давид пал лицем на землю и поклонился [ему]. 10 И сказал Давид Саулу: зачем ты слушаешь речи людей, которые говорят: «вот, Давид умышляет зло на тебя»? 11 Вот, сегодня видят глаза твои, что Господь предавал тебя ныне в руки мои в пещере; и мне говорили, чтоб убить тебя; но я пощадил тебя и сказал: «не подниму руки моей на господина моего, ибо он помазанник Господа». 12 Отец мой! посмотри на край одежды твоей в руке моей; я отрезал край одежды твоей, а тебя не убил: узнай и убедись, что нет в руке моей зла, ни коварства, и я не согрешил против тебя; а ты ищешь души моей, чтоб отнять ее. 13 Да рассудит Господь между мною и тобою, и да отмстит тебе Господь за меня; но рука моя не будет на тебе, 14 как говорит древняя притча: «от беззаконных исходит беззаконие». А моя рука не будет на тебе. 15 Против кого вышел царь Израильский? За кем ты гоняешься? За мертвым псом, за одною блохою. 16 Господь да будет судьею и рассудит между мною и тобою. Он рассмотрит, разберет дело мое, и спасет меня от руки твоей. 17 Когда кончил Давид говорить слова сии к Саулу, Саул сказал: твой ли это голос, сын мой Давид? И возвысил Саул голос свой, и плакал, 18 и сказал Давиду: ты правее меня, ибо ты воздал мне добром, а я воздавал тебе злом; 19 ты показал это сегодня, поступив со мною милостиво, когда Господь предавал меня в руки твои, ты не убил меня. 20 Кто, найдя врага своего, отпустил бы его в добрый путь? Господь воздаст тебе добром за то, что сделал ты мне сегодня. 21 И теперь я знаю, что ты непременно будешь царствовать, и царство Израилево будет твердо в руке твоей. 22 Итак поклянись мне Господом, что ты не искоренишь потомства моего после меня и не уничтожишь имени моего в доме отца моего. 23 И поклялся Давид Саулу. И пошел Саул в дом свой, Давид же и люди его взошли в место укрепленное.
1 Давид піднявся звідти і зупинився серед ущелин Енґадди. 2 І сталося, коли Саул повернувся від филистимців, то йому сповістили, доповідаючи, що Давид у пустелі Енґадді. 3 Тож він узяв із собою три тисячі вибраних мужів з усього Ізраїля і пішов шукати Давида та його людей перед Садеїмом. 4 Він прибув до стад отар, які при дорозі, а там була печера, і Саул увійшов полегшитися. А Давид і його люди сиділи всередині печери. 5 І люди Давида сказали йому: Ось це — день, про який сказав тобі Господь, що видасть твого ворога у твої руки, і вчиниш йому те, що здається добрим у твоїх очах. А Давид піднявся, і крадькома відрізав полу подвійного одягу Саула.
6 І було після цього, що Давид побивався у своєму серці, оскільки відрізав полу його подвійного одягу. 7 І Давид сказав своїм людям: Не так мені в Господі, щоб я вчинив цю справу моєму володарю — помазаникові Господа, щоб підняти на нього мою руку, адже він є Господнім помазаником! 8 І вгамував Давид своїх людей словами, і не дав їм, уставши, вбити Саула. І піднявся Саул, і зійшов вниз по дорозі.
9 А Давид піднявся услід за ним з печери, і закричав Давид услід за Саулом, волаючи: Володарю, царю! І поглянув Саул назад за собою, а Давид схилився до землі на своє обличчя і поклонився йому. 10 І промовив Давид до Саула: Навіщо слухаєш слово народу, який говорить: Ось Давид шукає твоєї душі? 11 Ось цього дня твої очі побачили, що Господь сьогодні в печері видав тебе в мої руки, та я не забажав тебе вбити! Я помилував тебе і сказав: Не підійму своєї руки проти мого володаря, бо він є Господнім помазаником! 12 І ось у моїй руці пола твого подвійного одягу. Я відрізав полу, а тебе не вбив. Тож знай і побач сьогодні, що немає злоби в моїй руці, ні безчестя чи бунту, і я не згрішив проти тебе! А ти в’яжеш мою душу, щоб її забрати. 13 Хай судить Господь між мною і тобою, і хай Господь розсудить між мною і тобою! А моя рука не буде на тобі, 14 як і говорить стародавня притча: Від беззаконників вийде переступ. А моя рука не буде на тобі. 15 І тепер, царю Ізраїля, за ким ти ходиш, за ким ти женешся? За здохлим псом і за одною блохою? 16 Нехай Господь буде суддею і розсудить між мною і між тобою. Нехай бачить Господь і судить мій суд, і відсудить мені з твоєї руки!
17 І сталося, коли Давид, звертаючись до Саула, закінчив ці слова, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину Давиде? І Саул підняв свій голос і заплакав. 18 І промовив Саул до Давида: Ти справедливіший за мене, бо ти віддав мені добром, я ж тобі віддавав злом. 19 І ти сповістив мені сьогодні те добро, яке ти мені вчинив, коли мене Господь замкнув сьогодні у твої руки, а ти мене не вбив. 20 А коли хто знайшов би свого ворога в біді та відіслав його доброю дорогою, то Господь віддасть йому добром, як сьогодні ти і вчинив. 21 А тепер ось я знаю, що ти безсумнівно царюватимеш , і у твоїх руках буде царство Ізраїля. 22 Тож тепер поклянися мені Господом, що не вигубиш моїх нащадків після мене, і не зітреш моє ім’я з дому мого батька.
23 І Давид поклявся Саулові. І Саул відійшов до свого місця, а Давид і його люди пішли в ущелину Мессари.