1 Пришли Зифеи [с юга] к Саулу в Гиву и сказали: вот, Давид скрывается у нас на холме Гахила, что направо от Иесимона. 2 И встал Саул и спустился в пустыню Зиф, и с ним три тысячи отборных мужей Израильских, чтоб искать Давида в пустыне Зиф. 3 И расположился Саул на холме Гахила, что направо от Иесимона, при дороге; Давид же находился в пустыне и видел, что Саул шел за ним в пустыню; 4 и послал Давид соглядатаев и узнал, что Саул действительно пришел [из Кеиля]. 5 И встал Давид [тайно] и пошел к месту, на котором Саул расположился станом, и увидел Давид место, где спал Саул и Авенир, сын Ниров, военачальник его. Саул же спал в шатре, а народ расположился вокруг него. 6 И обратился Давид и сказал Ахимелеху Хеттеянину и Авессе, сыну Саруину, брату Иоава, говоря: кто пойдет со мною к Саулу в стан? И отвечал Авесса: я пойду с тобою. 7 И пришел Давид с Авессою к людям [Сауловым] ночью; и вот, Саул лежит, спит в шатре, и копье его воткнуто в землю у изголовья его; Авенир же и народ лежат вокруг него. 8 Авесса сказал Давиду: предал Бог ныне врага твоего в руки твои; итак позволь, я пригвожду его копьем к земле одним ударом и не повторю удара . 9 Но Давид сказал Авессе: не убивай его; ибо кто, подняв руку на помазанника Господня, останется ненаказанным? 10 И сказал Давид: жив Господь! пусть поразит его Господь, или придет день его, и он умрет, или пойдет на войну и погибнет; меня же да не попустит Господь поднять руку мою на помазанника Господня; 11 а возьми его копье, которое у изголовья его, и сосуд с водою, и пойдем к себе. 12 И взял Давид копье и сосуд с водою у изголовья Саула, и пошли они к себе; и никто не видел, и никто не знал, и никто не проснулся, но все спали, ибо сон от Господа напал на них. 13 И перешел Давид на другую сторону и стал на вершине горы вдали; большое расстояние было между ними. 14 И воззвал Давид к народу и Авениру, сыну Нирову, говоря: отвечай, Авенир. И отвечал Авенир и сказал: кто ты, что кричишь и беспокоишь царя? 15 И сказал Давид Авениру: не муж ли ты, и кто равен тебе в Израиле? Для чего же ты не бережешь господина твоего, царя? ибо приходил некто из народа, чтобы погубить царя, господина твоего. 16 Нехорошо ты это делаешь; жив Господь! вы достойны смерти за то, что не бережете господина вашего, помазанника Господня. Посмотри, где копье царя и сосуд с водою, что были у изголовья его? 17 И узнал Саул голос Давида и сказал: твой ли это голос, сын мой Давид? И сказал Давид: мой голос, господин мой, царь. 18 И сказал еще : за что господин мой преследует раба своего? что я сделал? какое зло в руке моей? 19 И ныне пусть выслушает господин мой, царь, слова раба своего: если Господь возбудил тебя против меня, то да будет это от тебя благовонною жертвою; если же — сыны человеческие, то прокляты они пред Господом, ибо они изгнали меня ныне, чтобы не принадлежать мне к наследию Господа, говоря: «ступай, служи богам чужим». 20 Да не прольется же кровь моя на землю пред лицем Господа; ибо царь Израилев вышел искать одну блоху, как гоняются за куропаткою по горам. 21 И сказал Саул: согрешил я; возвратись, сын мой Давид, ибо я не буду больше делать тебе зла, потому что душа моя была дорога ныне в глазах твоих; безумно поступал я и очень много погрешал. 22 И отвечал Давид и сказал: вот копье царя; пусть один из отроков придет и возьмет его; 23 и да воздаст Господь каждому по правде его и по истине его, так как Господь предавал тебя в руки мои , но я не захотел поднять руки моей на помазанника Господня; 24 и пусть, как драгоценна была жизнь твоя ныне в глазах моих, так ценится моя жизнь в очах Господа, [и да покроет Он меня] и да избавит меня от всякой беды! 25 И сказал Саул Давиду: благословен ты, сын мой Давид; и дело сделаешь, и превозмочь превозможешь. И пошел Давид своим путем, а Саул возвратился в свое место.
1 І з пустелі приходять до Саула на гору зіфейці й кажуть: Ось Давид переховується посеред нас на горі Ехела, що напроти Єссемуна. 2 І Саул піднявся, і пішов у пустелю Зіф, а з ним — три тисячі вибраних мужів з Ізраїля, щоб шукати Давида в пустелі Зіф. 3 І вийшов Саул на гору Ехела, напроти Єссемуна біля дороги, а Давид перебував у пустелі. І побачив Давид, що Саул прийшов за ним у пустелю, 4 і Давид послав розвідників, і взнав, що Саул підходить підготовлений з Кеїли. 5 І встав Давид потай, і приходить до місця, де спав Саул, там же — Авенир, син Нира, його полководець. Спав Саул у колісниці, а народ розмістився довкола нього.
6 І відповів Давид, і запитав Ахімелеха, хета, і Авессу, сина Саруї, брата Йоава, кажучи: Хто піде зі мною до Саула в табір? І сказав Авесса: Я ввійду з тобою. 7 І входить Давид і Авесса до народу вночі, аж ось Саул міцно спить у колісниці, а спис устромлений у землю біля його голови. Авенир же та його народ сплять довкола нього. 8 І сказав Авесса до Давида: Замкнув Господь сьогодні твого ворога у твої руки, тож тепер проб’ю його раз списом до землі — і не повторю йому! 9 Та Давид сказав Авессі: Не впокориш його! Бо хто підніме свою руку на Господнього помазаника і залишиться непокараним? 10 І сказав Давид: Нехай живе Господь, якщо Господь не уразить його або не прийде його день, і він помре, або не піде на війну і додасться до свого роду . 11 Зовсім не мені перед Господом піднести мою руку на Господнього помазаника! Тож тепер візьми спис з-перед його голови та посуд для води, і підемо до себе. 12 І Давид взяв спис і посуд для води з-перед його обличчя, і вони пішли до себе. І не було того, хто дізнався, і не було того, хто бачив, і не було того, хто пробудився, — усі спали, бо на них напав Господній сон.
13 А Давид перейшов на другий бік і став здалека на вершині гори, тож між ними була велика дорога. 14 І закликав Давид до народу, і промовив до Авенира, гукаючи: Чи не відгукнешся, Авенире? І відповів Авенир, і сказав: Хто ти, що мене кличеш? 15 І промовив Давид до Авенира: Хіба ти не муж, і хто такий, як ти в Ізраїлі? Тож навіщо не стережеш твого володаря-царя? Бо ввійшов один з народу, щоб убити твого володаря-царя. 16 І не добра ця справа, яку ти вчинив! Нехай живе Господь, бо сини смерті, ви, що стережете вашого володаря-царя, Господнього помазаника! А тепер гляди! Де є спис царя і посуд для води, що біля його голови? 17 І Саул упізнав голос Давида, і сказав: Чи це твій голос, сину Давиде? І сказав Давид: Твій раб, володарю-царю! 18 І далі сказав: Навіщо це мій володар женеться за своїм рабом? Бо в чому я згрішив і яка несправедливість у мені знайшлася? 19 А тепер нехай послухає мій володаря-цар слово свого раба. Якщо Бог тебе наводить на мене, хай запашними будуть твої жертви, а якщо людські сини, то вони прокляті перед Господом, бо сьогодні вони мене викинули, щоб я не закріпився в Господньому спадку, кажучи: Піди й служи іншим богам! 20 І тепер нехай кров моя не впаде на землю перед Господнім обличчям, бо ізраїльський цар вийшов шукати мою душу, так як ганяються за нічним вороном у горах.
21 І сказав Саул: Згрішив я! Повернися, дитино Давиде, бо не вчиню тобі зла, тому що моя душа дорогоцінна сьогодні у твоїх очах. Я був безглуздим і дуже нерозумним. 22 І відповів Давид, і сказав: Ось спис царя. Нехай перейде один слуга і візьме його. 23 І хай Господь поверне кожному по його справедливості та його вірі, бо Господь сьогодні видав тебе в мої руки, та я не забажав накласти свою руку на Господнього помазаника. 24 І ось, так, як сьогодні твоя душа прославилася в моїх очах, так нехай прославиться моя душа перед Господом, і нехай Він покриє мене та вирве мене з усякого болю. 25 І промовив Саул до Давида: Сину, ти благословенний; ти справді все здійсниш і неодмінно матимеш успіх . І Давид пішов своєю дорогою, а Саул повернувся до свого місця.