1 В третий день после того, как Давид и люди его пошли в Секелаг, Амаликитяне напали с юга на Секелаг и взяли Секелаг и сожгли его огнем, 2 а женщин [и всех], бывших в нем, от малого до большого, не умертвили, но увели в плен, и ушли своим путем. 3 И пришел Давид и люди его к городу, и вот, он сожжен огнем, а жены их и сыновья их и дочери их взяты в плен. 4 И поднял Давид и народ, бывший с ним, вопль, и плакали, доколе не стало в них силы плакать. 5 Взяты были в плен и обе жены Давида: Ахиноама Изреелитянка и Авигея, бывшая жена Навала, Кармилитянка. 6 Давид сильно был смущен, так как народ хотел побить его камнями; ибо скорбел душею весь народ, каждый о сыновьях своих и дочерях своих. 7 Но Давид укрепился надеждою на Господа, Бога своего, и сказал Давид Авиафару священнику, сыну Ахимелехову: принеси мне ефод. И принес Авиафар ефод к Давиду. 8 И вопросил Давид Господа, говоря: преследовать ли мне это полчище, и догоню ли их? И сказано ему: преследуй, догонишь и отнимешь. 9 И пошел Давид сам и шестьсот мужей, бывших с ним; и пришли к потоку Восор и усталые остановились там. 10 И преследовал Давид сам и четыреста человек; двести же человек остановились, потому что были не в силах перейти поток Восорский. 11 И нашли Египтянина в поле, и привели его к Давиду, и дали ему хлеба, и он ел, и напоили его водою; 12 и дали ему часть связки смокв и две связки изюму, и он ел и укрепился, ибо он не ел хлеба и не пил воды три дня и три ночи. 13 И сказал ему Давид: чей ты и откуда ты? И сказал он: я — отрок Египтянина, раб одного Амаликитянина, и бросил меня господин мой, ибо уже три дня, как я заболел; 14 мы вторгались в полуденную часть Керети и в область Иудину и в полуденную часть Халева, а Секелаг сожгли огнем. 15 И сказал ему Давид: доведешь ли меня до этого полчища? И сказал он: поклянись мне Богом, что ты не умертвишь меня и не предашь меня в руки господина моего, и я доведу тебя до этого полчища. 16 [Давид поклялся ему,] и он повел его; и вот, Амаликитяне , рассыпавшись по всей той стране, едят и пьют и празднуют по причине великой добычи, которую они взяли из земли Филистимской и из земли Иудейской. 17 [И напал на них] и поражал их Давид от сумерек до вечера другого дня, и никто из них не спасся, кроме четырехсот юношей, которые сели на верблюдов и убежали. 18 И отнял Давид все, что взяли Амаликитяне, и обеих жен своих отнял Давид. 19 И не пропало у них ничего, ни малого, ни большого, ни из сыновей, ни из дочерей, ни из добычи, ни из всего, что Амаликитяне взяли у них; все возвратил Давид, 20 и взял Давид весь мелкий и крупный скот, и гнали его пред своим скотом и говорили: это — добыча Давида. 21 И пришел Давид к тем двум стам человек, которые не были в силах идти за ним, и которых он оставил у потока Восор, и вышли они навстречу Давиду и навстречу людям, бывшим с ним. И подошел Давид к этим людям и приветствовал их. 22 Тогда злые и негодные из людей, ходивших с Давидом, стали говорить: за то, что они не ходили с нами, не дадим им из добычи, которую мы отняли; пусть каждый возьмет только свою жену и детей и идет. 23 Но Давид сказал: не делайте так, братья мои, после того, как Господь дал нам это и сохранил нас и предал в руки наши полчище, приходившее против нас. 24 И кто послушает вас в этом деле? [Они не хуже нас.] Какова часть ходившим на войну, такова часть должна быть и оставшимся при обозе: на всех должно разделить. 25 Так было с этого времени и после; и поставил он это в закон и в правило для Израиля до сего дня.
26 И пришел Давид в Секелаг и послал из добычи к старейшинам Иудиным, друзьям своим, говоря: «вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господних», — 27 тем, которые в Вефиле, и в Рамофе южном, и в Иаттире, [и в Гефоре,] 28 и в Ароере, [и в Аммаде,] и в Шифмофе, и в Естемоа, [и в Гефе,] 29 [в Кинане, в Сафене, в Фимафе,] и в Рахале, и в городах Иерахмеельских, и в городах Кенейских, 30 и в Хорме, и в Хорашане, и в Атахе, 31 и в Хевроне, и во всех местах, где ходил Давид сам и люди его.
1 І сталося, коли входив Давид і його мужі третього дня до Секелака, то Амалик напав на південь й на Секелак і побив Секелак та запалив його вогнем. 2 А жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого, не вбили, ні мужа, ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою. 3 І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене вогнем, а їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки взяті в полон. 4 І підняв Давид і його мужі свій голос, і плакали, аж доти, доки не було в них сили далі плакати. 5 І обох жінок Давида взято в полон, Ахіноому, єзраелітку, і Авіґею, жінку Навала, кармилійця. 6 І Давид дуже засмутився, бо народ сказав побити його камінням, оскільки тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. Та Давид укріпився в Господі, Богові своєму. 7 І Давид звернувся до Авіятара, священика, сина Ахімелеха: Принесіть ефод! 8 І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи гнатися мені за цією групою? Чи наздожену я їх? Той відказав йому: Женися, бо ти безсумнівно наздоженеш і неодмінно визволиш їх ! 9 І пішов Давид, сам і з ним шістсот мужів, і приходять аж до річки Восора, а надлишок остався. 10 І гнався чотирма сотнями мужів, а залишилося двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.
11 І знаходять в полі мужа, єгиптянина, і беруть його, та провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він з’їв, і напоїли його водою. 12 І дають йому частину смоківниць, і він з’їв. І піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні й три ночі. 13 І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? А слуга-єгиптянин відповів: Я — раб чоловіка-амаликійця, і мій володар мене залишив, бо я захворів — сьогодні вже три дні. 14 І ми напали на південь Холтія, і на юдейські околиці, та на південь Хелува, а Селак ми спалили вогнем. 15 І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? А той відповів: Поклянися ж мені Богом, що не уб’єш мене і не видаси мене в руки мого володаря, то я поведу тебе до цієї групи. 16 І повів його туди, і ось ці розсіялися по поверхні всієї землі, їли і пили, і святкували з причини всієї великої здобичі, яку взяли із землі филистимців та із землі Юди.
17 І Давид напав на них, і громив їх від світанку аж до вечора, і на другий день, і не спасся з них ніхто, хіба лише чотириста слуг, які посідали на ослів і втекли. 18 Тож Давид відібрав усе, що захопили амаликійці, і відібрав обох своїх жінок. 19 І не забракло їм нічого від малого й аж до великого, і від здобичі, і аж до синів і дочок, і до всього їхнього, що захопили, — Давид повернув усе. 20 І взяв Давид усі отари та стада, і відвів перед здобиччю. А вони називали здобич: Це здобич Давида.
21 І приходить Давид до двохсот мужів, які були залишені, щоб не йшли за Давидом, а він їх розмістив біля потоку Восор, і вони вийшли назустріч Давидові та назустріч народові, який з ним. І прийшов Давид до народу, і запитали його про мир. 22 А кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів-воїнів, які пішли з Давидом, у відповідь сказав: Оскільки вони не гналися з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми захопили, хіба що тільки нехай кожний забере свою жінку та своїх дітей, і нехай повертаються! 23 Та Давид промовив: Не вчините так після того, як Господь передав нам ворогів і зберіг нас, і Господь передав у наші руки групу, яка на нас напала! 24 І хто послухається цих ваших слів? Адже вони не гірші від вас! Тому відповідно до частки того, хто пішов на війну, такою буде частка того, хто сидів над речами! Саме так будуть поділені! 25 І було так від того дня й надалі, і стало для Ізраїля приписом і правилом аж до сьогодні.
26 І пішов Давид до Секелака, і послав зі здобичі до старійшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі Господніх ворогів, 27 тим, хто у Ветсурі, і тим, хто в Рамі на півдні, і тим, хто в Єтторі, 28 і тим, хто в Ароірі, і тим, хто в Аммаді, і тим, хто в Сафі, і тим, хто в Естію, 28a і тим, хто в Ґеті, і тим, хто в Кінані, і тим, хто в Сафеку, і тим, хто в Тіматі, 29 і тим, хто в Кармилі, і тим, хто в містах Єрамила, і тим, хто в містах Кенезія, 30 і тим, хто в Єрімуті, і тим, хто у Вирсавії, і тим, хто в Ноо, 31 і тим, хто в Хевроні, і до всіх місць, куди ходив Давид, — він і його люди.