1 Маккавей же и бывшие с ним, под водительством Господа, опять заняли храм и город, 2 а построенные иноплеменниками на площади жертвенники и капища разрушили. 3 Очистив храм, они соорудили другой жертвенник; разжегши камни и взяв из них огонь, принесли жертву после двухгодичного промежутка, сделали кадильницу и свещники и предложение хлебов. 4 Устроив все это, они молили Господа, падая ниц, чтобы им не подвергаться более таким бедствиям; если же когда и согрешат, то да накажет Он их милостиво, не предавая богохульным и жестоким язычникам. 5 В тот самый день, в какой осквернен был храм иноплеменниками, совершилось и очищение храма, в двадцать пятый день того же месяца Хаслева. 6 И провели они в весельи восемь дней по подобию праздника кущей, воспоминая, как незадолго пред тем временем они проводили праздник кущей, подобно зверям, в горах и пещерах. 7 Поэтому они с жезлами, обвитыми плющом, и с цветущими ветвями и пальмами возносили хвалебные песни Тому, Который благопоспешил очистить место Свое. 8 И общим решением и приговором определили — всему Иудейскому народу праздновать эти дни каждогодно. 9 Такова была кончина Антиоха, прозванного Епифаном.
10 Теперь изложим, что происходило при Антиохе Евпаторе, сыне того нечестивца, ограничиваясь бедствиями войн. 11 Приняв царство, он вручил управление некоему Лисию, главному военачальнику Келе-Сирии и Финикии. 12 Ибо Птоломей, по прозванию Макрон, почел за лучшее соблюдать справедливость к Иудеям, после бывших к ним несправедливостей, и старался дела с ними оканчивать мирно. 13 Поэтому он был оклеветан любимцами пред Евпатором, и, повсюду слыша название предателя за то, что он оставил вверенный ему от Филометора Кипр и перешел к Антиоху Епифану, он, не имея почетной власти, от печали отравил себя, и так окончил жизнь свою.
14 Горгий же, сделавшись в тех местах военачальником, содержал наемные войска, и непрерывно поддерживал войну против Иудеев. 15 Вместе с ним и Идумеи, владевшие удобными укреплениями, тревожили Иудеев, и, принимая к себе изгнанных из Иерусалима, предпринимали войны. 16 Бывшие же с Маккавеем, совершая моление и прося Бога быть помощником им в войне, устремились на укрепления Идумеев. 17 И, сделав на них сильное нападение, они овладели этими местами, отмстили всем сражавшимся на стенах, умерщвляли всех, попадавшихся навстречу, и побили не менее двадцати тысяч. 18 Не менее девяти тысяч бежали в две весьма крепкие башни, снабженные всем против осады. 19 Оставив Симона и Иосифа и еще Закхея с довольным числом людей для осаждения их, Маккавей сам отправился в такие места, где он более нужен был. 20 А бывшие с Симоном, будучи сребролюбивы, дали некоторым из находившихся в башнях подкупить себя деньгами; получив семьдесят тысяч драхм, дозволили некоторым убежать. 21 Когда донесено было Маккавею о происшедшем, он, собрав народных вождей, укорял их, что они за серебро продали братьев, отпустив врагов их. 22 Этих людей, сделавшихся предателями, он предал смерти, и тотчас овладел двумя башнями. 23 Имея постоянно успех в оружии, которое было в руках его, он истребил в этих двух укреплениях более двадцати тысяч человек.
24 Тимофей же, прежде побежденный Иудеями, собрал весьма многочисленное войско из чужеземцев, собрал немало и бывших в Азии всадников, и явился в Иудею в намерении завоевать ее. 25 При его приближении бывшие с Маккавеем обратились к молитве Богу, посыпав землею головы и опоясав чресла вретищами. 26 Припадая к подножию жертвенника, они умоляли Его, чтобы Он был милостив к ним, был врагом врагам их и противником противникам, как говорит закон. 27 Совершив молитву, они взяли оружие, и далеко отошли от города; приблизившись же ко врагам, остановились. 28 С наступлением восхода солнечного те и другие вступили в бой — одни, при доблести своей, имея залогом успеха и победы прибежище к Господу, другие, — поставляя предводителем брани ярость. 29 Когда произошло упорное сражение, то противникам явились с неба пять величественных мужей на конях с золотыми уздами, и двое из них предводительствовали Иудеями: 30 они взяли Маккавея в средину к себе и, покрывая своим вооружением, сохраняли его невредимым, на противников же бросали стрелы и молнии, так что они, смешавшись от ослепления и исполненные страха, сами себя поражали. 31 Побито было двадцать тысяч пятьсот пеших и шестьсот конных. 32 Сам Тимофей убежал в крепость, называемую Газара, весьма твердую и состоявшую под начальством Херея. 33 Бывшие с Маккавеем весело осаждали эту крепость в продолжение четырех дней. 34 А находившиеся в крепости, уверенные в недоступности этого места, чрезмерно злословили и произносили хульные речи. 35 На рассвете пятого дня двадцать юношей из бывших с Маккавеем, воспламенившись гневом от такого злословия, храбро устремились на стену и с зверскою яростью поражали каждого, кто попадался. 36 Другие также бросились во время смятения на находившихся внутри, зажигали башни, и, разжегши костры, сожигали хульников живыми; иные разбивали ворота, и, впустив в них остальное войско, овладели городом; 37 Тимофея же, скрывшегося во рву, убили, равно как и брата его Херея, и Аполлофана. 38 Совершив это, они с песнями и славословиями возблагодарили Господа, Который так много облагодетельствовал Израиля и даровал им победу.
1 А Маккавей і ті, що з ним, як Господь їх вів, забрали храм і місто, 2 а вівтарі, поставлені чужинцями на площі, а також храми знищили, 3 і, очистивши храм, зробили інший жертовник і, спаливши каміння та вогонь з них взявши, принесли жертви після двох років часу, і зробили ладан, світильники і хліби покладання. 4 А зробивши це, молили Господа, упавши на землю, щоби більше не потрапляти в ці лиха, але, якщо колись і згрішать, щоб Ним були лагідно нагадані, і щоб не були передані богохульним і варварським народам.
5 У той же день, в який чужинцями храм був збезчещений, трапилося, що в той день було очищення храму, двадцять п’ятого дня того ж місяця, який є хаселев. 6 І з радістю проводили вісім днів свята шатер, згадуючи, як перед коротким часом свято шатер проводили в горах і в печерах, мандруючи, наче звірі. 7 Тому, маючи галуззя і гарні гілки, ще й пальми, заносили пісні Тому, Хто допоміг очистити Своє місце. 8 А спільним рішенням і законом для всього юдейського народу вирішили кожного року проводити ці дні. 9 І так святкувати смерть Антіоха, що прозваний Епіфаном.
10 Тепер подамо те, що сталося, скорочуючи розповідь про це зло воєн, які відбулися. 11 Цей, взявши царство, наставив над ділами якогось Лисія вождем Долини Сирії і першим володарем Фінікії. 12 Бо Птоломей, прозваний Макроном, вибравши триматися того, що справедливе щодо юдеїв, через ту несправедливість, що їм трапилася, намагався мирно проводити те, що до них мало відношення. 13 Через це, звинувачений друзями перед Евпатором і чуючи від кожного, що він — зрадник, тому що він покинув Кипр, ввірений Філометором, і пішов до Антіоха Епіфана, і що не міг гідно виконувати владу, він отрутами позбавив себе життя. 14 А Ґорґій, ставши володарем місць, тримав війська чужинців і в усьому воював з юдеями. 15 Заразом із цим і Ідумеї, захопивши догідні твердині, боролися з юдеями, і, приймаючи тих, що втікали з Єрусалима, намагалися підтримувати війну.
16 А ті, що з Маккавеєм, молилися і благали Бога, щоб став їхнім союзником, напали на ідумейські твердині, 17 і, мужньо накинувшись на них, захопили місця і всіх тих, що билися на стінах, відбивали і побили тих, що попалися, і вбили не менше двадцяти тисяч. 18 Якщо не більше, то дев’ять тисяч втекло до двох дуже міцних веж і мали все, що для облоги. 19 Маккавей, щоб натискати на місця, залишивши Симона, Йосифа ще й Закхея, і тих, що з ним, досить для боротьби з ними, сам відійшов. 20 Ті, що із Симоном, підкуплені деякими з тих, що у вежах, довірилися сріблу, і, взявши сімдесят тисяч драхм, дозволили деяким утекти. 21 Коли Маккавея повідомили про те, що сталося, то, зібравши володарів народу, він розповів, як грошима викупили братів ними відпущені вороги. 22 Тож він убив тих, що стали зрадниками, і відразу захопив дві вежі. 23 Зброєю вбив усе, що потрапляло до рук у двох твердинях, — понад двадцять тисяч.
24 А Тимофій, котрий раніше був побитий юдеями, зібравши великі чужі сили і зібравши чимало тих коней, що були в Азії, прийшов, наче щоби зброєю захопити Юдею. 25 Ті, що при Маккавею, коли він наближався, аби молити Бога, посипавши голови землею і підперезавши стегна мішковиною, 26 упавши перед жертовником на землю, благали, щоб Він, ставши до них милосердним, ворогував з їхніми ворогами і протистояв тим, що протидіють, — як і говорить закон. 27 Закінчивши молитву, взявши зброю, вони пішли далеко з міста. А коли наблизилися вороги, вони були самі. 28 Як тільки зійшло сонце, обидва вступили в бій, одні маючи як запоруку щастя і перемоги мужню охорону, що від Господа, а ті, поставивши лють як вождя бою. 29 Коли був сильний бій, то з неба ворогам з’явилися п’ять славних мужів на конях із золотими уздечками, які були на чолі юдеїв. 30 Двох із них і Маккавея, взявши всередину і своєю зброєю охороняючи, оберігали непораненим, а на ворогів кидали стрілами і блискавками, через це, замішані невидимістю, вони рубалися, переповнені страхом. 31 Повбивалося ж до двадцяти тисяч п’ятсот, а вершників — шістсот.
32 Сам Тимофій утік до дуже сильної названої твердині Ґазари, коли володарем там був Херей. 33 А ті, що з Маккавеєм, радіючи, обсіли твердиню чотири дні. 34 Ті, що всередині, надіючись на силу місця, надмірно хулили і виголошували погані слова. 35 Коли настав п’ятий день, двадцять хлопців, що з Маккавеєм, розпалившись люттю через хулу, кинувшись мужньо до стіни, звірячою люттю вбивали того, хто попадався. 36 Інші ж, подібно йдучи довкола до тих, що всередині, підпалили вежі, і, запаливши вогонь, живими спалили хулителів. Інші ж розбили брами, одержавши решту війська, захопили місто. 37 І вбили Тимофія, що сховався в якійсь криниці, його брата Херея та Аполлофанія. 38 Зробивши це зі співами і прославляннями, благословляли Господа, що чинив величне Ізраїлеві й дав їм перемогу.