1 Спустя очень немного времени, Лисий, опекун и родственник царя, наместник царский, с большим огорчением перенося то, что случилось, 2 собрал до восьмидесяти тысяч пехоты и всю конницу, и отправился против Иудеев с намерением город их сделать местом жительства Еллинов, 3 храм обложить налогом, подобно прочим языческим капищам, а священноначалие сделать ежегодно продажным. 4 Нисколько не подумал он о силе Божией, понадеявшись на десятки тысяч пехоты, на тысячи конницы и на восемьдесят слонов. 5 Вступив в Иудею и приблизившись к Вефсуре, месту укрепленному, отстоящему от Иерусалима стадий на пять, он обложил его. 6 Когда Маккавей и бывшие с ним узнали, что он осаждает твердыни, то с плачем и слезами вместе с народом умоляли Господа, чтобы Он послал доброго Ангела ко спасению Израиля. 7 Маккавей же, сам первый взяв оружие, убеждал других вместе с ним, подвергая себя опасностям, помочь братьям; и они тотчас охотно выступили с ним в поход. 8 Когда они были близ Иерусалима, тотчас явился предводителем их всадник в белой одежде, потрясавший золотым оружием. 9 Все они вместе возблагодарили милосердого Бога, и укрепились духом, готовые сокрушить не только людей, но и лютых зверей и даже железные стены. 10 Так пришли они, под покровом небесного споборника, по милости к ним Господа. 11 Как львы бросились они на неприятелей и поразили из них одиннадцать тысяч пеших и тысячу шестьсот конных, а всех прочих обратили в бегство. 12 Многие из них, быв ранены, спасались раздетыми, и сам Лисий спасся постыдным бегством. 13 Будучи же небессмыслен и обсуждая сам с собою случившееся с ним поражение, он понял, что Евреи непобедимы, потому что всемогущий Бог споборствует им; посему, послав к ним, 14 уверял, что он соглашается на все законные требования и убедит царя быть другом им. 15 Маккавей, заботясь о пользе, согласился на все, что предъявлял Лисий; ибо царь одобрил все, что предложил Маккавей Лисию на письме относительно Иудеев. 16 Письмо же, писанное Лисием к Иудеям, было следующего содержания: «Лисий народу Иудейскому — радоваться. 17 Иоанн и Авессалом, вами посланные, передав подписанный ответ, ходатайствовали о том, что было означено в нем. 18 Итак, о чем следовало донести царю, я объяснил, и, что можно было принять, на то он согласился. 19 Посему, если вы будете сохранять доброе расположение к правлению, то и на будущее время я постараюсь содействовать вам ко благу. 20 О частностях же я поручил как вашим, так и моим посланным переговорить с вами. 21 Будьте здоровы! Сто сорок восьмого года, месяца Диоскоринфия, двадцать четвертого дня». 22 Письмо же царя было такого содержания: «Царь Антиох брату Лисию — радоваться. 23 С того времени, как отец мой отошел к богам, наше желание то, чтобы подданные царства оставались безмятежными в отправлении дел своих. 24 Когда же мы услышали, что Иудеи не соглашаются на предпринятое отцом моим нововведение Еллинских обычаев, а предпочитают собственные установления, и потому просят, чтобы позволено им было соблюдать свои законы; 25 то, желая, чтобы и этот народ не был беспокоим, определяем, чтобы храм их был восстановлен и чтобы жили они по обычаю своих предков. 26 Итак ты хорошо сделаешь, если пошлешь к ним и заключишь мир с ними, чтобы они, зная наши намерения, были благодушны и весело продолжали заниматься делами своими». 27 К народу же письмо царя было такое: «Царь Антиох старейшинам Иудейским и прочим Иудеям — радоваться. 28 Если вы здравствуете, то этого мы и желаем: мы также здравствуем. 29 Менелай объявил нам, что вы желаете сходить к вашим, которые у нас. 30 Итак тем, которые будут приходить до тридцатого дня месяца Ксанфика, готова правая рука в уверение их безопасности: 31 Иудеи могут употреблять свою пищу и хранить свои законы, как и прежде, и никто из них никаким образом не будет обеспокоен за бывшие опущения. 32 Я послал к вам Менелая, чтобы он успокоил вас. 33 Будьте здоровы! Сто сорок восьмого года, пятнадцатого дня Ксанфика». 34 Прислали к ним письмо и Римляне следующего содержания: «Квинт Меммий и Тит Манлий, старейшины Римские, Иудейскому народу — радоваться. 35 Что уступил вам Лисий, родственник царя, то и мы подтверждаем. 36 А что признал он нужным доложить царю, о том, рассудив немедленно, пошлите кого-нибудь, чтобы мы могли сделать, что для вас нужно, ибо мы отправляемся в Антиохию. 37 Посему поспешите, и пошлите кого-нибудь, чтобы и мы могли знать, какого вы мнения. 38 Будьте здоровы! Сто сорок восьмого года, пятнадцатого дня Ксанфика».
1 Після недовгого часу Лисій, царський охоронець, кровний і той, що над ділами, дуже важко переносячи те, що сталося, 2 зібравши близько вісімдесяти тисяч і всякого коня, прибув проти юдеїв, думаючи зробити місто житлом для еллінів, 3 а храм упорядкувати так, як храми інших народів, первосвященство вчинити до викупу на кожний рік, 4 зовсім не думаючи про Божу силу, покладаючись на десятки тисяч піших, тисячі коней і вісімдесят слонів. 5 Увійшовши в Юдею і наблизившись до Ветсури, що була в укріпленій околиці, а віддалена від Єрусалима на якихось п’ять стадій, на неї налягав. 6 Коли ж почули ті, що з Маккавеєм, що він воював проти твердинь, з голосіннями і сльозами натовпами благали Господа, щоб послати доброго ангела на спасіння Ізраїля. 7 А сам Маккавей, першим узявши зброю, заохочував інших, щоб наважилися разом з ним допомогти їхнім братам. Тож одночасно і сміливо вони кинулися.
8 А ще як вони були біля Єрусалима, то з’явився їм провідник на коні в білому одязі, що вимахував золотою зброєю. 9 І всі разом поблагословили милосердного Бога та скріпилися в дусі, і були готові не лише громити людей, а й лютих звірів та залізні стіни. 10 Вони йшли в озброєнні з неба, маючи Господа як союзника, що змилосердився над ними. 11 І, кинувшись проти ворогів, по-лев’ячому вбили з них тисячу до десятьох тисяч , а вершників — шістсот до тисячі , і всіх примусили до втечі. 12 Численні з них поранені врятувалися оголеними. І сам Лисій врятувався, ганебно втікаючи. 13 Не бувши безумним сам по собі, враховуючи ту втрату, що з ним трапилася, і, зрозумівши, що євреї непереможні, оскільки з ними воювала сила Божа, 14 пославши, він намовляв погодитися з усім справедливим, і що він і царя намовлятиме, спонукуючи стати їхнім другом. 15 І Маккавей погодився з усім, що Лисій просив, беручи до уваги те, що на користь. Адже те, що Маккавей віддав Лисієві в листах про юдеїв, цар залишив.
16 Були ж написані до юдеїв листи від Лисія, що мали такий вигляд: Лисій безлічі юдеїв, — радіти! 17 Іван і Авесалом, що вами були послані, давши письмове прохання, просили про те, що в ньому зазначене. 18 Отже те, що належалося й цареві подати я сказав, а те, що було прийнятним, він відпустив. 19 Тож якщо збережете добрий розум до діл, то й до іншого намагатимуся стати основоположником добра. 20 А про те, що в подробицях, я заповідаю їм і тим, що від мене, щоб вам сказали. 21 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, двадцять четвертого дня Зевса коринтського.
22 А послання царя містило таке: Цар Антіох братові Лисієві, радіти! 23 Відколи наш батько перемінився до богів, бажаючи, щоб те, що в царстві, було без турбот, аби клопоталися власними справами. 24 Почувши, що юдеї не бажають батькової переміни до еллінізму, але, вибравши свої звичаї, просять дозволити їм дотримуватися законів. 25 Отже, бажаючи, щоб і цей народ був без турбот, приймаємо рішення дозволити їм відбудувати храм і дотримуватись їхніх батьківських звичаїв. 26 Тож добре зробиш, коли пошлеш до них і даси правиці, щоби, знаючи про нашу думку, були радісними та люб’язно займалися власними справами.
27 А до народу таким був лист царя: Цар Антіох юдейським старійшинам та іншим юдеям, радіти! 28 Якщо ви здорові, нехай буде, як бажаємо. І ми самі здорові. 29 Менелай нам об’явив, що бажаєте, пішовши, бути у своїх. 30 Тож для тих, що підуть, до тридцятого дня місяця ксантіка буде правиця з безпекою, 31 аби юдеї послуговувалися своїми потребами і законами, як і раніше, і ніхто з них жодним способом не терпітиме за несвідомо вчинене. 32 Я послав і Менелая, що вас потішить. 33 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого ксантіка. 34 І римляни послали до них листа, що містив таке: Кінт Меммій, Тіт Маній, старійшини римлян до юдейського народу, — радіти! 35 І ми згідні з тим, чим Лисій, родич царя, вам поступився. 36 А те, що він розсудив принести до царя, розглянувши це, відразу когось пошліть, щоб ми зробили так, як вам належиться, бо ми йдемо до Антіохії. 37 Тому поспішіть і пошліть декого, щоб і ми довідалися, якої ви думки. 38 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого ксантіка.